Рішення № 62789241, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13939/15-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/4771/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 10.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що 23 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 191 000 доларів США на строк до 23 липня 2020 року зі сплатою перемінної процентної ставки у розмір 11% річних та фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,83%. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 27 липня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася перед кредитором солідарно відповідати з боржником за порушення його зобов'язання за кредитним договором. Позивач зазначав, що 26 червня 2013 року між ним та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк» (далі - ПАТ «ДельтаБанк») набуло прав вимоги по указаному кредитному договору та договору поруки. У зв'язку з належним виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 27 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 4 634 227 грн. 93 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 487 115 грн. 75 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 913 272 грн. 91 коп., пені у розмірі 209 362 грн. 02 коп., суми за ставкою 3% від простроченої суми по тілу у розмірі 7 034 грн. 73 коп. та суми за ставкою 3% від простроченої суми по відсотках у розмірі 17 442 грн. 52 коп. Посилаючись на те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у вказаному вище розмірі.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 4 634 227 грн. 93 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Дельта Банк» у позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованості за договором та враховуючи, що на підставі статей 553, 554 ЦК України боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», перейменованого в подальшому на ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №49.35/336/07-НВС ( з додатковими угодами до нього від 16 жовтня 2008 року, від 25 січня 2010 року, від 27 липня 2012 року), за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 191 000 доларів США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% річних - перемінна процентна ставка та 1,83% - фіксована процентна ставка, з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 серпня 2020 року (а.с. 5-19).

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником шляхом сплати щомісячного платежу у строк визначений, пунктом 2 цього договору .

Згідно з пунктом 5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються в останній робочій день місяця та у терміни сплати щомісячного платежу кожного календарного місяця на фактичну суму заборгованості за кредитом і за фактичний час користування кредитом, починаючи з дня видачі кредитів, та сплачуються позичальником у складі щомісячного платежу, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що у разі недотримання позичальником умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, разом з нарахованими процентами та коштами на відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов цього договору.

Пунктом 6.1 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором позичальник несе відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим договором, а саме:

- за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки по кредиту за кожний календарний день прострочки, від суми простроченого платежу. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум;

- за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору, в тому числі за ненадання банку у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена цим договором - сплачувати банку штраф у розмірі 3 процента. Сплата штрафу не звільняє позичальника від виконання порушених умов договору.

По справі встановлено, що 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпром Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитопромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.33-38, 108).

Як вбачається з акта приймання - передачі прав вимоги та додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 23 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 (а.с.39, 109).

Також встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 27 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 4 634 227 грн. 93 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 487 115 грн. 75 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 913 272 грн. 91 коп., пені у розмірі 209 362 грн. 02 коп., суми за ставкою 3% від простроченої суми по тілу у розмірі 7 034 грн. 73 коп. та суми за ставкою 3% від простроченої суми по відсотках у розмірі 17 442 грн. 52 коп. (а.с.66-68).

Установивши, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 23 серпня 2007 року належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27 липня 2015 року утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі, а ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт видачі ОСОБА_2 кредитних коштів, є необґрунтованими.

Факт видачі банком ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується даними виписки по особовому рахунку НОМЕР_1, з якої вбачається, що він періодично погашав кредитну заборгованість та сплачував відсотки згідно кредитного договору від 23 серпня 2007 року (а.с.69-70), тобто вчиняв дії щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 23 червня 2015 року на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», в якій відповідач не заперечував факт наявності заборгованості за кредитним договором №49.35/336/07-НВС від 23 серпня 2007 року та просив розглянути можливість достроково погашення кредиту з дисконтом (а.с.106).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором та її розмір, є необґрунтованими з таких підстав.

Факт наявності заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.66-68), з якого вбачається, що він складений позивачем відповідно до умов кредитного договору та з урахуванням здійснених відповідачем платежів. Вказаний розрахунок заборгованості підписаний представником банку та скріплений печаткою банку, містить дані про всі складові кредитного договору, а саме, заборгованість за кредитом, заборгованість по відсотках, пеню, а також суму за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту та суму за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вказаний вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не надано доказів щодо сплати ним суми заборгованості або існування заборгованості у меншому розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що 20 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким позивач набув права вимоги до відповідача за тим же кредитним договором, що і за договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 26 червеня 2013 року між ПАТ «Кредитпром Банк» та ПАТ «Дельта Банк», не заслуговують на увагу.

З доданої ОСОБА_2 до апеляційної скарги ксерокопії договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» не вбачається, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 23 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2

Що стосується прохання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, то воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

По справі встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у заяві про перегляд заочного рішення з тих підстав, що відповідачі належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, проте заперечення на позов та докази на їх обґрунтування до суду не надав. Подаючи заяву про перегляд заочного рішення відповідач не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення (а.с.149-150).

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (справа № 6-2307цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, та враховуючи, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, то суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором з таких підстав.

По справі встановлено, що 27 липня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого остання поручилися перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 23 серпня 2007 року.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником шляхом сплати щомісячного платежу.

Проценти за користування кредитом нараховуються в останній робочій день місяця та у терміни сплати щомісячного платежу кожного календарного місяця на фактичну суму заборгованості за кредитом і за фактичний час користування кредитом, починаючи з дня видачі кредитів, та сплачуються позичальником у складі щомісячного платежу, якщо інше не передбачено умовами цього договору ( пункт 5.2 кредитного договору).

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 сплатив у період з січня по лютий 2014 року, тому з березня 2014 року несплачена заборгованість по сплаті обов'язкових щомісячних платежів вважається простроченою.

Отже, саме з часу прострочення сплати обов'язкових щомісячних платежів, відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1265цс16), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тобто, банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості щодо сплати щомісячного платежу у березні 2014 року) пред'явити вимоги до поручителя.

З даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» звернулося 21 вересня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порука є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, а відтак у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 слід відмовити.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін та підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ«Дельта Банк», стягнувши з ОСОБА_2на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 49.35/336/07-НВС від 23 серпня 2007 року у розмірі 4 634 227 грн. 93 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 3 487 115 грн. 75 коп., відсотки у розмірі 913 272 грн. 91 коп., пеня у розмірі 209 362 грн. 02 коп., сума за ставкою 3% від простроченої суми по тілу у розмірі 7 034 грн. 73 коп. та сума за ставкою 3% від простроченої суми по відсотках у розмірі 17 442 грн. 52 коп.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача на час звернення до суду з даним позовом було звільнено від сплати судового збору, а колегією суддів ухвалено нове рішення, яким його позов задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 49.35/336/07-НВС від 23 серпня 2007 року у розмірі 4 634 227 (чотири мільйони шістсот тридцять чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 93 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 3 487 115 грн. 75 коп., відсотки у розмірі 913 272 грн. 91 коп., пеня у розмірі 209 362 грн. 02 коп., сума за ставкою 3% від простроченої суми по тілу у розмірі 7 034 грн. 73 коп. та сума за ставкою 3% від простроченої суми по відсотках у розмірі 17 442 грн. 52 коп.

В решті позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді