Ухвала суду № 62789240, 10.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3942/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/5262/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 10.11.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який мотивував наступним:

14 лютого 2008 року між ним та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», був укладений договір кредиту №028/25-64, згідно умов якого він отримав кредит у розмірі 66 500,00 доларів США з виплатою 12,0 % річних строком на 240 місяців. В той же дань між позивачем та банком був укладений іпотечний договір № 028/15-68, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4, предметом якого стала належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1.

23 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис №339, на підставі якого звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі розміром 1 421 413 (один мільйон чотириста двадцять одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 22 копійки, та 12 792 гривень 70 копійок в якості плати за вчинення виконавчого напису.

27 квітня 2015 року за наслідками розгляду заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_5 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №47391631.

Позивач зазначав, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не відповідає вимогам закону, а саме: у наданих банком документах відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором, іпотекодавцем не було отримано письмову вимогу про усунення порушення виконання зобовязання, а тому вчинення виконавчого напису нотаріусом є неправомірним та передчасним. При цьому стягнення з позивача плати за вчинення виконавчого напису суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того вказував, що під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис № 339 від 23 березня 2015 року та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

РішеннямКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що нотаріусом вчинено напис з порушеннями вимог чинного законодавства, за думкою позивача, у нотаріуса не було підстав вважати, що зазначений у написі розмір його заборгованості перед банком є безспірним. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

У відповідності до положень ст. 33 Закону України „Про іпотеку (в редакції, яка діяла на час виникненняспірних правовідносин), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється серед нішого і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87, 88 Закону України „Про нотаріат, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5.

Відповідно до ст.ст.87-90 Закону України „Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції, що діяла на час вчинення оскаржуваного напису нотаріуса), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси, відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України переліком документів і наявності доказів безспірності заборгованості, в період визначеного законом строку вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, які скріплюють своїм підписом та печаткою, і які підлягають виконанню у встановленому законом порядку.

За змістом приписів ст.35 Закону України „Про іпотеку, необхідно дотримуватися певних процедур реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зокрема, напису повинна передувати у часі письмова вимога до боржника та майнового поручителя про усунення порушення. Вцьому документі зазначається стислий змістпорушенихзобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, і лише після спливу такого строку та у разі невиконання вимог іпотекодержателя останній набуває права застосовувати позасудові заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.

Іншою обовязковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність вимоги.

Згідно п. 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.87 Закону України „Про нотаріатзаборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені відповідним переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В ході розгляду справи судом першої інстанції були ретельно досліджені питання про дотримання при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису вимог закону щодо попереднього повідомлення боржника та надання нотаріусу усіх передбачених законом документів. За результатами дослідження вказаних питань суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність посилань позивача на порушення встановленої законом процедури вчинення виконавчого напису. Більш того, посилання позивача на не направлення йому завчасно вимоги про погашення заборгованості та попередження про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання таких вимог спростовуються матеріалами справи, чому судом була дана відповідна правова оцінка.

Не довів позивач вищевказаних своїх посилань й в ході апеляційного розгляду справи. Не було ним й представлено, в чому саме полягає невідповідність заявленого розміру заборгованості. Фактично, в цій частині твердження апелянта залишилися голослівними та непідтвердженими, відтак не можуть бути прийняті судом.

Не може погодитися колегія суддів й з твердженнями ОСОБА_2 щодо того, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису були допущені порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Такій позиції позивача було надано ретельну оцінку при постановленні судом першої інстанції рішення по справі, з висновками якого в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Не вбачає колегія суддів й порушення при вчиненні оскаржуваного напису й вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки дана норма забороняє кредитодавцю встановлювати плату чи винагороду за звернення з вимогою про повернення кредиту або погашення заборгованості. В той же час зазначені у оскаржуваному написі суми є заборгованістю за кредитом та сплаченою банком на користь нотаріуса платою за вчинення виконавчого напису.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням встановленої законом процедури, що зумовлює необґрунтованість позовних вимог. За таких умов передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Н.В. Ігнатченко

ОСОБА_6