Рішення № 6276802, 13.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2009 р. Справа № 57/135-09

вх. № 4577/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Представник позивача - не з"явився.

Представник відповідача - не з"явився.

Прокурор - Бєлашов А.М., посв. №198 від 29.09.08р.

розглянувши справу за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм в особі Управління житлово-комунального господарства Ізюмського міськвиконкому м. Ізюм

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 м. Ізюм

про стягнення 8584,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ізюмський міжрайонний прокурорХарківської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Ізюм заборгованості в сумі 8584,75 грн., з яких 6856,35 грн. заборгованість з орендної плати станом на 01.05.2009р. та 1728,40 грн. пеня, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди комунального майна № 103 від 31.10.2003 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06 липня 2009 року о 10:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 21 липня 2009 року, 02 вересня 2009 року, 22 вересня 2009 року, у звязку з неявкою у судове засідання відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

У призначеному 13 жовтня 2009 року судовому засіданні прокурор позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у наданому відзиві на позов т у судових засідання проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що 31.10.2003 року він дійсно орендував у позивача приміщення, у звязку з тим, що приміщення було в жахливому стані він виконав ремонтні роботи в орендованому приміщенні та просив позивача компенсувати витрати на здійснений ремонт або звільнити його від орендної плати, про що йому було відмовлено. Договір оренди вважає припиненим 31.10.2004 року у відповідності до п. 9.2 договору оренди та на думку відповідача не міг бути продовженим, оскільки не виконані умови п. 9.4 договору, він не був переукладеним , не був посвідчений нотаріально, не пройшов державної реєстрації, тому був не дійсним, тому орендованими приміщеннями він не користувався ні на протязі дії договору ні після його закінчення.

Представник позивача та відповідач у судове засідання не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить особистий підпис відповідача та представника позивача на повідомленні про дату, час та місце наступного судового засідання (а. с. 66).

Таким чином позивач та відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 13 жовтня 2009 року прокурор вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача, позивачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

31 жовтня 2003 року між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (далі позивач) та СПДФО ОСОБА_2 (далі - відповідач) укладено договір оренди комунального майна № 103 відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платане користування не житлове цокольне приміщення, розташоване за адресою: вул.. Київська,16, з метою використання для ремонту телерадіоапаратури, загальною площею 43,2 кв.м.

Відповідно до розділу 4 Договору оренди, орендна плата за перший місяць користування об'єктом оренди склала 87,87 грн. і вноситися щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок місцевого бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 31 жовтня 2003 року.

Як зазначає прокурор в позовній заяві, перевіркою, проведеною Ізюмською міжрайонною прокуратурою в Управлінні житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ізюмської міської ради, було встановлено, що станом на 01.05.2009 року за СПДФО ОСОБА_2 рахується заборгованість перед Управлінням житлово-комунального господарстваІзюмської міської ради (позивачем) за Договором оренди № 103 від 31.10.2003 року в розмірі 6856,35 грн., що і стало підставою прокурора для звернення до господарського суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно п. 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин, які виникли на момент укладання договору оренди № 103 від 31.10.2003 року (форма, строк договору оренди) застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР 1963 р.; щодо відносин з оплати орендної плати, зобовязання щодо яких виникло після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що прокурором заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за період з травня 2006 року по квітень 2009 року суд застосовує положення Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 01 листопада 2003 року до 01 листопада 2004 року.

У відповідності до п. 9.4 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін пропозиції про припинення договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає , що станом на момент розгляду справи, договір є діючим. Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання відповідача, що договір закінчив свою дію 31.10.2004 року.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 6856 грн. 35 коп. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю за договором оренди № 103, який був укладений між сторонами по справі 31 жовтня 2003 року.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача що договір був недійсним, оскільки не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, оскільки відповідно до ст.. 257,258 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., що діяв на час укладання договору оренди № 103 від 31.10.2003 року не передбачено державної реєстрації договору оренди та укладання його в нотаріальній формі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає необґрунтованими та документально непідтвердженими посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки суду не надано жодного документа, який підтверджував викладені у відзиві на позов обставини.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення орендної плати в сумі 6856,35 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з травень 2006 року по квітень 2009 року склала 1728,40 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування пені, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1728,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар взагалі не сплачував орендні платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди комунального майна № 103-Н від 31.10.2003 року правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 257,258 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762,782 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди комунального майна № 103, укладений 31 жовтня 2003 року між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ізюмської міської ради та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, інн НОМЕР_1 (місце проживання: 64300, Харківська обл.., АДРЕСА_1; відомості про дату та місце народження, банківські рахунки в матеріалах спраив відсутні) на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ізюмської міської ради (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, буд. 32, розрахунковий рахунок 33219850500012 в Ізюмському ВДК в Харківській області, МФО 851011, код 241343) 6856,35 грн. заборгованості з орендної плати, 1728,40 грн. пені.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, інн НОМЕР_1 (місце проживання: 64300, Харківська обл.., АДРЕСА_1; відомості про дату та місце народження, банківські рахунки в матеріалах спраив відсутні) на користь державного бюджету України (одержувач коштів -УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 187,00 грн. державного мита.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, інн НОМЕР_1 (місце проживання: 64300, Харківська обл.., АДРЕСА_1; відомості про дату та місце народження, банківські рахунки в матеріалах спраив відсутні) на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 16.10.2009 року

справа № 57/135-09