Ухвала суду № 62763770, 15.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/1916/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Власова С.О.,

суддів Бондаренка Ю.О., Собослоя Г.Г.,

секретарі Шукаль О.Я.,

з участю: відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 17 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту.

Позов мотивовано тим, що 25.08.2011 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір банківського обслуговування №BLаЖГА00066072, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 5000 гривень, терміном до 25.08.2014 року зі сплатою 15 % річних. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобовязань, у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 05.08.2015 року становить 23 450,24 грн., з яких: заборгованості за кредитом - 3665,30 грн., заборгованості за відсотками - 858,98 грн., заборгованість по комісії - 1810,84 грн. та заборгованість по платі за пропуск платежів - 17144,12 грн. У звязку з наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Рішенням Берегівського районного суду від 17.05.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 10306,12 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом, що становить 3665,30 грн., заборгованості за відсотками, що становить 858,98 грн., заборгованість по комісії, що становить 1810,84 грн. та заборгованість по платі за пропуск платежів, що становить 4 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1218 грн. судового збору.

Не погодившись із таким рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неправомірно зменшено суму заборгованості по платі за пропуск платежів. З цих підстав, просить рішення суду скасувати в частині зменшення суми заборгованості по платі за пропуск платежів та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 17144,12 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2, в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України це не є перешкодою для розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи доведено, що 25.08.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №BLаЖГА00066072 про надання кредиту (а.с. 5-8), відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 5000 грн., терміном до 25.08.2014 року зі сплатою 15 % річних (а. с.9).

Встановлено, що відповідач взятих на себе зобовязань не виконала і станом на 05.08.2015 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 23 450,24 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3665,30 грн., заборгованість за відсотками - 858,98 грн., заборгованість по комісії - 1810,84 грн. та заборгованість по сплаті за пропуск платежів - 17144,12 грн. (а.с. 3-4).

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строку та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми боргу по кредиту, відсотків за його користування та комісії, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом - 3665,30 грн., заборгованості за відсотками - 858,98 грн., заборгованість по комісії - 1810,84 грн.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо зменшення суми нарахованої позивачем пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

За положеннями указаної норми суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність із розміром основного зобов'язання. При цьому зменшення розміру неустойки - це право суду.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за власною ініціативою (постанова Верховного Суду України N 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року).

Колегією суддів встановлено, що відповідачем заявлялося клопотання про зменшення суми неустойки, посилаючись на те, що така значно перевищує суму основного боргу (а.с. 64). Крім того, зазначила, що не має можливості сплатити значно перевищену суму пені.

Враховуючи наведені вище обставини - розмір заборгованості та пені, їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України або не застосувати, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував вказані норми закону та зменшив розмір пені.

Згідно вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З позивача (апелянта) слід стягнути на користь держави 1339 грн. 80 коп. оплати відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги ( а.с. 74, 84-85).

Керуючись ст.ст. 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на користь держави 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :