Ухвала суду № 62752747, 12.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4608/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретар Іова О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року,

встановив:

В березні 2016 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року посилаючись на те, що 26 вересня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, в особі третейського судді Мороз О.А. було ухвалено рішення по справі № 1518/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було солідарно стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 994 988,62 грн. та третейського збору в сумі 10 340,89 грн. Проте, про час та місце розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 повідомлені не були, справу було розглянуто без їх участі. Копію позовної заяви та додатки до неї, судові повістки чи інші документи вони не отримували і вони їм не надходили. Про те, що 24.12.2014 р. Дніпровським районним судом м. Києва були видані виконавчі листи № 755/30256/2014 про стягнення з них грошових коштів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 994 988,62 грн., вони дізналися лише після отриманя постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відкриття виконавчих проваджень. Заявники вважають рішення третейського суду від 26 вересня 2014 року по справі № 1518/14незаконним та неообгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки третейська справа була розглянута без участі відповідачів, які не були повідомлені про розгляд справи; справа № 1518/14 від 26 вересня 2014 року не була підвідомча третейському суду, оскільки на момент порушення цієї справи третейське застереження у договорі поруки та кредитному договорі втратило чинність, оскільки договір поруки був визнаний припиненим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2016 р. та закінчився строк дії кредитного договору; склад третейського суду не відповідав вимогам закону, оскільки не погоджувався з відповідачами. У зв'язку з цим заявники просять скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1518/14 26від 26 вересня 2014 року. Додатково надали заяву про поновлення їм строку на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1518/14 26від 26 вересня 2014 року. Заявник в судове засідання не з`явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує.

Представник заявників в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечує та просить відмовити у її задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 389-1 ЦПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №1518/14 вбачається, що ухвалою судді Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01 вересня 2014 року порушено провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Заявники вказують, що жодних викликів до третейського суду вони не отримували, відповідно і рішення третейського суду від 24.12.2014 року. Дізнались про вказне рішення лише після отримання постанов Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про відкриття виконавчих проваджень. У вересні 2015 року отримали ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2014 року про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Рішення третейського суду не отримали взагалі.

Частиною 1 ст. 73 ЦПК України встановлено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявниками з об'єктивних причин пропущено строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. М.Раскової,15, у складі третейського судді Мороз О.А. 26 вересня 2014 року у справі № 1518/14 було ухвалено рішення, яким позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, даним рішеням стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 994 988,62 грн. та витрати, пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 10 340,89 грн.

Статтею 51 ЗУ «Про третейські суди» визначено, що рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Статтею 389-5 ЦПК України визначено підстави, за яких може бути скасовано рішення третейського суду. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, а також вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб встановлені Законом України „Про третейські суди".

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про третейські суди" учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Як передбачено у ст. 39 Закону України „Про третейські суди", третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Статтею 41 ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що ненадання витребуваних третейським судом доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною.

Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду (ч.1 ст. 45 Закону України "Про третейські суди").

З огляду на викладене, законом не передбачено такої підстави для скасування рішення третейського суду, як розгляд справи за відсутності будь-кого зі сторін. Тому дана підстава скасування рішення третейського суду до уваги не береться.

Стосовно посилання заявником на те, що третейський суд не мав права розглядати дану справу, оскільки вона стосується захисту прав споживачів, то суд приходить до наступного.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14. Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-856цс15 від 02.09.2015 року, боржник за кредитним договором, який укладено між Банком та позичальником, є споживачем послуг Банку, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий.

Статтею 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків № 1518/14 постановлене 24 грудня 2014 року, тобто після внесення змін до Закону № 2983-VI від 3 лютого 2011 року, то вказана обставина є підставою для скасування зазначеного рішення.

Пункт 6.20 кредитного договору № 189М/06 від 09.10.2006 року та п. 5.20 договру поруки, укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та лЯшенко О.О., в якості позичальника і ОСОБА_2, в якості поручителя, містить третейське застереження.

Заявники зазначають, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону та третейська угода відносно конкретно спору не укладалася.

Суд не може погодитися із зазначеним, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та\або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейське застереження міститься в пункті 6.2 кредитного договору, пункті 5.2 договору поруки, згідно якого у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий зазначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Отже, третейська угода сторонами була укладена і склад третейського суду між позивачем та відповідачкою у третейській справі був обраний, справа розглядалась третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною, який зазначений у третейській угоді.

Однак, стосовно дійсності третейського застереження щодо поручителя ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Строк дії договору поруки № 189 М/06 від 09.10.2006 р., укладений між АКіБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був встановлений до 07.10.2013 року, а отже банк мав право реалізувати своє право звернення до поручителя з вимогою про стягнення суми боргу з поручителя, як солідарного боржника до 08 квітня 2014 року.

Вказані обставини, на думку заявників, відповідно до ст. 389-5 ЦПК України, є підставою для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1518/14 від 26.09.2014 р., так як в зв'язку із припиненням правовідносин за договором поруки, припинило свою дію і третейське застереження, яке було невід'ємною його частиною.

Суд погоджується з даної позицією заявників та вважаєю, що на момент винесення рішення Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків - 26.09.2014 р., третейське застереження припинило свою дію.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 6, 51 Закону України «Про третейські суди», Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», Постановою Верховного Суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-856цс16, ст.ст. 360-7, 389-1-389-6 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 вересня 2014 року задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських Банків від 26 вересня 2014 року в справі № 1518/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Н. О. Яровенко