Ухвала суду № 62736291, 14.11.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/905/14-ц

Провадження № 6/265/416/16

У Х В А Л А

14 листопада 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т.С.,

при секретарі Федоровій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області (далі по тексту Лівобережного ВДВС ММУЮ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань, -

В С Т А Н О В И В :

Лівобережній ВДВС ММУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань, посилаючись на те, що на виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/265/908/14 виданого 31.07.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 02.04.1980р.н. на користь ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 9907,79 грн., та виконавчого листа № 2/265/1306/14 від 14.09.2015, виданого 14.09.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 02.04.1980р.н. на користь ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 11542,85 грн. Виконавчий документ надійшов на виконання вдруге. 18.07.2016 року на підставі ст. 17, 19, 20, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа ВП №51696115. 02.10.2015 року на підставі ст. 17, 19, 20, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа ВП №48893335. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено на адресу зазначену у виконавчому документі. 22.04.2016 року керуючись ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Згідно повідомлення з ТСЦ 1441 за боржником транспортні не зареєстровані. Згідно відповідей ГІФУ, ДФС України боржник не працює, пенсію не отримує, відкриті рахунки у банківських установах відсутні. Згідно довідки Лівобережної районної адміністрації ОСОБА_1 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за боржником зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебуває в іпотеці, але відповідно до розяснення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.03.2016 р., при здійсненні заходів щодо реалізації арештованого майна необхідно враховувати вимоги Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-ІІІ, а також вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичних операцій» від 02.09.2014 року № 1669-УІІ. Статтею 9 Закону № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - субєктам малого та середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотеко держателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі обєкти), статей 41, 43-47 ( у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». З метою перевірки майнового стану державним виконавцем неодноразово робилися виходи за адресою боржника, проте двері квартири ніхто не відчиняв, залишалися повістки з викликом до відділу. 03.11.2016 року до відділу ДВС надійшло клопотання стягувача, щодо звернення до суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. Станом на 14.11.2016р. боржником не вчинено дій направлених на виконання рішення суду, що свідчить про умисне його невиконання. Лівобережній ВДВС ММУЮ просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання нею своїх зобовязань.

У судове засідання представник Лівобережного ВДВС ММУЮ не зявився з невідомих суду причин, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст.377-1 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України) суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливим розглянути подання у судовому засіданні на підставі доказів, які маються в матеріалах справи, без участі представника державної виконавчої служби.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно до п.19 ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобовязань, покладених на неї судовим рішенням державний виконавець має право у процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Згідно ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ (зі змінами та доповненнями) громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у разі, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання ним зобовязань.

Крім того, право на свободу пересування та право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, визначається Протоколом №4 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року), який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та першого Протоколу до неї (відкритий для підписання 16 вересня 1963 року). Зокрема, стаття 33 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями) без суттєвих змін відтворює це конвенційне положення.

Свобода пересування не є абсолютним правом. Вона може бути правомірно обмежена державою, але лише за певних умов: такі обмеження мають бути передбачені національним законом, відповідати критерію необхідності у демократичному суспільстві та слугувати правомірній меті (інтереси національної або громадської безпеки, забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, охорона здоровя або моралі, захист прав і свобод інших осіб). Крім того, п.4 ст.2 Протоколу №4 встановлює, що право на свободу пересування можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають доведенню державним виконавцем. Задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання". Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Всупереч викладеним нормам, в матеріалах подання не має жодних відомостей щодо вручення повісток боржнику, у звязку із чим відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про виклик до виконавчої служби та ухилення останньої від явки до виконавчої служби, відсутні доказі на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

За таких підстав, суд вважає, що подання Лівобережного ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань є не обґрунтованим та в його задоволенні слід відмовити, оскільки свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, гарантується Конституцією України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 377-1 ЦПК України, Законом України Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України, Законом України Про виконавче провадження, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга, що подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя______ ОСОБА_2