Ухвала суду № 62729190, 15.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/1062/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1794/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Будулуци М.С., Курило В.П.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мар?їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Мар?їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 185,1 кв. м, що належить ОСОБА_4 та оголошено заборону на її відчуження.

Накладено арешт на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 123,3 кв. м, що належить ОСОБА_5 та оголошено заборону на його відчуження.

Накладено арешт на будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 1031,7 кв. м, що належить ОСОБА_4 та оголошено заборону на його відчуження.

Заборонено до вирішення спору по суті, Державній реєстраційній службі або іншим державним органам з належними повноваженнями, провадити будь які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на:

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 185,1 кв.м, що належить ОСОБА_4;

- будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 123,3 кв. м, що належить ОСОБА_5;

- будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 1031,7 кв. м, що належить ОСОБА_4.

Із вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 - особа, яка не брала участь у справі, і суд вирішив питання про його права та обов'язки, та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Мар?їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року в частині накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною плошею185,1 кв. м та заборони до вирішення спору по суті Державній реєстраційній службі або іншим державним органам з належними повноваженнями, проводити будь-які реєстраційні дії, щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 185,1 кв. м, що належить на ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції порушує права ОСОБА_1 щодо права власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року визнано договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним - вказана квартина належить йому на праві власності. Оскільки на квартиру накладений арешт та оголошено заборону на її відчуження, він не може продати цю квартиру.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості (а.с. 3-6).

8 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (а.с. 24-26).

З відомостей з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата, час формування - 29.03.2016 року) вбачається, що ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 30).

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року забезпечено позов ОСОБА_2

Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 185,1 кв.м, що належить ОСОБА_4, та оголошено заборону на її відчуження (а.с. 39-40).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заяви.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 11 вказаної вище постанови передбачено, що суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову та у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, відповідно до ст. 320 зазначеного Кодексу реагувати на допущені судами помилки шляхом постановлення окремих ухвал.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, продаж вчинено за 915378,00 грн. (а.с. 197).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року квартири АДРЕСА_2. Повернуто квартиру АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути сплачені за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2011 року грошові кошти у розмірі 915378,00 грн. ОСОБА_4 (а.с. 189-190).

Аналіз наданих матеріалів дає підстави апеляційному суду зробити висновок про те, що договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 від 15 листопада 2011 року було визнано недійсним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 23 вересня 2016 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову.

На момент постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову, квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи на підставі наданих доказів, виходив з правомірності застосування таких заходів забезпечення позову та постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Тому, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що частина 3 статті 154 ЦПК України роз'яснює, що особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом 2 днів. Строк подання такої заяви може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка подала заяву.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Отже, заявник ОСОБА_1 не позбавлений права скасування заходів забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1. ч. 1 ст. 312, ст. 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Мар?їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: