Ухвала суду № 62729189, 16.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/9814/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1896/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.

суддів: Курило В.П., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість, виниклу станом на 20 травня 2016 року за договором № КТН3GF07430073 від 08 серпня 2005 року в сумі 5 715 доларів 41 центів США, що за курсом 25,25 відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 20 травня 2016 року, складає в сумі 144 314 грн. 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 164 грн. 71 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, як поручителя, позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповно з'ясовані обставини справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, неналежну оцінку доказів, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог Банку в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів скарги позивач зазначив, що згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору строк дії договору встановлено до 08 серпня 2025 року. Між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в наступному не було укладено додаткових угод щодо зміни строку дії цього договору. Апелянт також зазначив, що в п. 5 договору поруки, сторони також визначили, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

За думкою позивача порука припиняється 08 лютого 2026 року, виходячи з розрахунку 08 серпня 2025 року + 6 місяців.

Письмова вимога про порушення зобов'язання, яка була направлена поручителю та боржнику не може свідчити про зміну строку виконання зобов'язання, адже згідно з ч.3 ст.653 ЦК України, письмова вимога про дострокове повернення кредиту має бути обов'язково отримана позичальником. Позивач зазначив, що неможна вважати зміну умов договору, якщо ОСОБА_1 не був обізнаний щодо таких змін. Матеріали справи не містять доказів про те, що повідомлення про порушення зобов'язання було отримано позичальником. А тому суд помилився щодо зміни строку виконання зобов'язання.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором сторонами не оскаржується.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, але про час та місце розгляду справи позивач повідомлений судовою повісткою та телефонограмою (а.с. 76, 80).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх безпідставними та просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено в ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту ч. 2 ст. 308 ЦПК України вбачається, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що 08 серпня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір КТН3GF07430073, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 7 776 дол. США на термін до 07 серпня 2025 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. (а.с. 18-21)

08 серпня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до п. 4 якого поручитель приймає на себе зобов'язання погасити заборгованість боржника перед кредитором в одноденний строк з моменту настання строку платежів, передбачених договором про надання кредиту. (а.с. 22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № КТН3GF07430073 від 08 серпня 2005 року станом на 20 травня 2016 року має заборгованість в сумі 6 571,81 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 5 715,41 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 312,80 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 54 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 489,60 дол. США. (а.с. 5-11).

19 червня 2015 року на адресу відповідачів направлено повідомлення про прострочену заборгованість за кредитним договором КТН3GF07430073 від 08 серпня 2005 року, що підтверджується реєстром поштових відправлень (а.с. 13, 14, 15-17).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до поручителя ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк пред'явлення зобов'язання до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог Банку до поручителя щодо стягнення заборгованості за договором кредиту.

Апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Довід апеляційної скарги про те, що Банком не пропущено строк для пред'явлення зобов'язання до поручителя, апеляційний суд відхиляє, як безпідставний, оскільки 19 червня 2015 року за вих. № 30.1.0.0/2 - 682 Банк направив вимогу позичальнику та поручителю про погашення простроченої заборгованості, в якому вказав, що відповідачі повинні повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції у термін не пізніше 5-ти днів з дня одержання цього повідомлення. Відповідно до реєстру направлених поштових відправлень - рекомендованих листів (претензії до боржників) від 30 червня 2015 року, останнє було направлено поштою відповідачам 06 липня 2015 року (а.с. 15-17).

Як вбачається з договору поруки від 08 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_2, цей договір припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов'язання.

Тобто, договором поруки не визначено строк, після якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору установлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань за кредитним договором.

За приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України, якщо такий строк не встановлено, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, настання строку виконання основного зобов'язання необхідно обчислювати з дня отримання поручителем повідомлення, направленого йому 06 липня 2015 року з урахуванням терміну пробігу пошти + 5днів (а.с. 14, 15-17, 22). Втім, Банк лише у червні 2016 року звернувся до суду з позовом, тобто після збігу шести місяців, а тому порука в даному випадку припинилась (а.с. 3 - 4).

Твердження Банку про те, що матеріали справи не містять доказів про те, що повідомлення про порушення зобов'язання було отримано позичальником, суперечать наявним матеріалам справи.

Втім, апеляційний суд вважає, що помилкове посилання суду на пропуск річного строку пред'явлення вимоги до поручителя, не вплинуло на правильний висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених Банком до ОСОБА_2 через несвоєчасне пред'явлення позову до поручителя, і вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував усі обставини по справі, зібраним доказам надав належну правову оцінку і обґрунтовано відмовив в задоволенні позву ПАТ КБ «Приватбанк» до поручителя ОСОБА_2

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та скасування судового рішення у частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 - не має.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд-

У Х В А Л ИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: