Рішення № 62702179, 14.11.2016, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/993/16-ц

Провадження № 2/455/440/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2016 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

04.08.2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний «Альфа-Банк» (надалі ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 12.06.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідач уклали кредитний договір №490076823.

ЗАТ «Альфа-Банк» 19.08.2009 року було перейменовано в ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов договору позивач зобовязався надати відповідачу кредит у сумі 24286,81 доларів США. Відповідач зобовязався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього.

ПАТ «Альфа-Банк» свої зобовязання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 24286,81 доларів США. У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 12.06.2016 року, має прострочену заборгованість за кредитом 5150,42 доларів США, за відсотками 449,49 доларів США.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обовязків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та відсотків за його користування, що найменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобовязання з повернення кредиту за договором.

На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, проте вона не виконана.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 5600.11 доларів США, а саме: за кредитом 5150,42 долари США, за відсотками 449,69 доларів США та витрати по сплаті судового збору.

Представникпозивачав судове засідання не зявився, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. До позовної заяви долучено клопотання від представника позивача ОСОБА_2, в якому він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повторно всудовезасіданняне зявився, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлявся,письмове заперечення на позовну заяву не надав. Суд із згоди представника позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що 12.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»- з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, був укладений кредитний договір №490076823, за умовами якого, позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 24286,81 доларів США (а.с. 5, 9).

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» 19.08.2009 року було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») (а.с.18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №490076823від 12.06.2008 рокустаном на 12.06.2016 року, ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитом 5150,42 доларів США, за відсотками 449,49 доларів США (а.с. 8, 22-23).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповіднодо ч.1ст. 1049ЦКУкраїнипозичальник зобов'язанийповернути позикодавцевіпозику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,утакійсамійкількості,такогосамогороду татакоїсамоїякості, що були передані йому позикодавцем)устроктавпорядку, що встановленідоговором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до роз"ясень, які викладені у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст.526,599 ЦК України.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до розяснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобовязання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.02.2016 року (справа №6-1680 цс 15), якщо у кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобовязання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що свої зобовязання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредит. Проте позичальник свої зобовязання належним чином не виконував, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, за яку ОСОБА_1 відповідає перед позивачем як боржник, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до сум боргу в користь позивача з відповідача слід стягнути документально підтверджений судовий збір в сумі 2083 гривні 79 копійок (а.с.1).

А тому, керуючись ст.ст. 10,11,60, ч.1 ст.88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст.192, 526, 530, 533,549, 551, 610-612, 625, 629, 1048, ч.1 ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», - суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 «а», Старосамбірського району Львівської області, поштовий індекс 82000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», юридична адреса: поштовий індекс 01001, м. Київ, вул.Десятинна, будинок №4/6, МФО 300346, р/р 37396000000004, код ЄДРПОУ 23494714 заборгованість за Кредитним договором №490076823, від 12.06.2008 року в сумі 5600.11 (пять тисяч шістсот) доларів США та 11 центів США, а саме: за кредитом 5150 (пять тисяч пятдесят) доларів США 42 центи США, за відсотками 449 (чотириста сорок девять) доларів США69 центів США, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2083 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 79 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.Й.Ніточко