Рішення № 62695094, 08.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/5096/16 Головуючий 1-ї інстанції Іванова І.В.

Справа №639/3088/15-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.С., Бездітко В.М.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про виплату страхового відшкодування, стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за прострочення виплати страхового відшкодування, моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі ВАТ «НАСК «ОРАНТА»), в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь: 1.суму основної заборгованості в розмірі 46495,01грн.; 2. інфляційні втрати на суму основної заборгованості зі страхового шкодування в розмірі 21138,79грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості сплати страхового відшкодування за весь час прострочення в розмірі 1853,43грн., пеню на суму основного боргу з виплати страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в розмірі 30327,50грн. за період з 12.01.2015року по 10.05.2016року; 3.моральну шкоду в розмірі 5000,00грн.; 4.витрати на правову допомогу в сумі 4200,00грн., вартість судової експертизи 3072,00грн., судовий збір у розмірі 1 327,60грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 26.10.2014року біля 19год. 15хв. він, керуючи автомобілем Skoda Octavia, державний №АХ 9151СО, при проїзді нерегульованого перехрестя вулиці Пермської з вулицею Комсомольське шосе в місті Харкові, порушив Правила дорожнього руху України, допустивши зіткнення з автомобілем Fiat Ducato, державний №АХ 7427 ВС під керуванням водія ОСОБА_2, з подальшим наїздом останнього на бордюрний камінь та на пішоходів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2014року у справі №639/11346/14-п його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. 09.12.2014року відповідно до вимог розділу 9 договору страхування від 28.03.2014року, форма 23 серія УБ №0996790, укладеного між ним та відповідачем (надалі - договір страхування), він звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку з наданням відповідного переліку документів, визначених договором страхування. Але, у визначений договором страхування термін відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив. Листом від 17.03.2015року №09-02-09/4006 відповідач повідомив його про відмову у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на висновок №1156-15-ТТ від 14.03.2015року, який був наданий експертною компанією «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА» з посиланням на технічну невідповідність його пояснень щодо механізму ДТП.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ «НАСК «ОРАНТА» - ОСОБА_6 позов не визнала і заперечувала проти його задоволення, вказуючи на його безпідставність.

Рішенням Жовтневого районного суду Харківської області від 08 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 за договором страхування від 28.03.2014року суму основної заборгованості в розмірі 46 495,01грн.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 за договором страхування від 28.03.2014року інфляційні втрати за період з 12.01.2015року по 10.05.2016року на суму основної заборгованості зі сплати страхового відшкодування в розмірі 21 138,79грн.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 за договором страхування від 28.03.2014року 3% річних від простроченої суми заборгованості зі сплати страхового відшкодування за весь час прострочення за період з 12.01.2015року по 10.05.2016року в розмірі 1 853,43грн.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 за договором страхування від 28.03.2014року пеню за період з 12.01.2015року по 10.05.2016року на суму основного боргу з виплати страхового відшкодування в розмірі 30 327,50 грн..

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1500,00грн.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4200,00грн. та за проведення судової експертизи в розмірі 3 072,00грн.

Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 327,00грн.

В апеляційній скарзі ВАТ «НАСК «Оранта» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача на користь позивача заявлені до відшкодування суми, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність заявлених вимог.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу: верховенства права. У звязку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При винесені оскаржуваного рішення, судом порушено вимоги статті 214 ЦПК України, відповідно до якої, під час ухвалення рішення суд вирішує у тому числі і такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущеня строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Також, судом порушено вимоги ст.215 ЦПК України, оскільки описова частина рішення не містить узагальненого викладу позиції відповідача, у мотивувальній частині рішення не зазначено мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Так, судовим розглядом встановлено, що згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яке сталося 26 жовтня 2014 року приблизно о 19год.15хв., а саме. що він, керуючи автомобілем Skoda Octavia, державний №АХ 9151 СО, при проїзді нерегульованого перехрестя вулиці Пермської з вулицею Комсомольське шосе в місті Харкові, не виконав вимогу знаку 2.1 «дати дорогу» Правил дорожнього руху України, продовжив рух, що призвело до зіткнення з автомобілем Fiat Ducato, державний №АХ 7427 ВС під керуванням водія ОСОБА_2, з подальшим наїздом останнього на бордюрний камінь та на пішоходів ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Вищевказана постанова набрала законної сили і на теперішній час є чинною.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).

При розгляді справи встановлено, що 28 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ВАТ «НАСК «ОРАНТА» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (форма 83 серія УБ номер 0996790) (надалі Договір) зі строком дії з 2 квітня 2014 року по 01 квітня 2015 року, за яким страхова сума встановлена в розмірі 50000,00грн., розмір франшизи, відповідно до п. 1.3 цього договору при настанні першого та другого страхового випадку, встановлено в розмірі 510,00грн.

29 жовтня 2014 року страхувальник ОСОБА_1 подав до ВАТ СК «ОРАНТА» заяву про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що 26.10.2014року за участю застрахованого транспортного засобу ним було скоєно дорожньо-транспортну пригоду.

У відповідності до п. 7.3 Договору, Страховик має право перевіряти достовірність інформації та документів, наданих Страхувальником, а також виконання (дотримання) умов Договору.

Згідно положень ч.4. ст.25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Страховиком під час проведення перевірки наданих документів щодо обставин пошкодження транспортного засобу страхувальника було призначено у експертній компанії «Укравтоекспертиза» транспортно-трасологічне дослідження щодо заявленої події з наданням відповідного висновку.

Із висновку експертного транспортно-трасологічного дослідження №1156-15-ТТ від 14.03.2015року вбачається, що з технічної точки зору, пояснення заявників про механізм утворення всього обєму пошкоджень автомобіля Fiat Ducato, державний №АХ 7427 ВС, як наслідок контакту з автомобілем Skoda Осtаvіа - А5, державний №АХ 9151 СО, за заявлених обставинах дорожньо-транспортної пригоди, в обємі наданої слідової інформації не підтверджується відповідністю всіх пошкоджень та механізмами їх утворення, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому.

У відповідності до п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 у редакції від 29.12.2006, відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть викопуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів, а також можуть надаватися у вигляді рецензій згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.5 зазначеної Інструкції, у виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про страхування» та п. 3.4 Договору страхування, страховик має право відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі, якщо обсяг та характер заподіяння шкоди застрахованому автомобілю не відповідають причинам і обставинам заявленої події.

З урахуванням отриманого висновку експертної компанії «Укравтоекспертиза», страховиком було прийнято рішення щодо відсутності правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль Skoda Осtаvіа - А5, державний №АХ 9151 СО.

Висновок експертної компанії «Укравтоекспертиза» складено з використанням експертом виконаних представником страхової компанії та наданих у цифровому вигляді фотозображень автомобілів, а також фотокопій окремих документів, зібраних страховою компанією по випадку, який розглядається. На сторінки 1 висновку зазначається, що при виконанні експертизи було використано копії страхових матеріалів по факту ДТП.

В оскаржуваному рішенні судом зазначено, що висновок спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015року не може бути розцінений як належний доказ у розумінні вимог ст.58 ЦПК України, оскільки його проведено без участі учасників дорожньо-транспортної пригоди та в ньому не зазначено, чи було використано акт огляду транспортного засобу, складений аварійним комісаром ОСОБА_7

Проте, вищезазначене судом, не є підставою для визначення висновку спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015року не належним доказом.

Висновок спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015року складено, у тому числі з урахуванням матеріалів адміністративної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

В ході розгляду справи судом за клопотанням представника позивача призначалася судова транспортно-трасологічна експертиза.

Однак, судом не надано оцінці тому факту, що під час проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №11929 від 29.02.2016року позивачем було змінено пояснення щодо механізму утворення всього об'єму пошкоджень його автомобіля обставинам дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26.10.2014року при зіткненні з автомобілем Fiat Duсato, державний №АХ 7427 ВС. Так, у п.3 висновку зазначено: водій автомобіля Skoda Осtаvіа - А5 ОСОБА_1 пояснив, що 26.10.2014 о 19 годині 15 хвилин, він рухався на автомобілі Skoda Осtаvіа - А5 по вул. Пермській. При перетині перехрестя з вул. Комсомольське шосе він побачив автомобіль Fiat Duсato, який рухався з боку вул. Наріманова. Водій ОСОБА_1 зупинився, щоб пропустити автомобіль Fiat Duсato, але відбулась ДТП - з пояснень водія ОСОБА_1 (справа №639/11346/14-п про адміністративне правопорушення, а.с.15). У п.4 цього ж висновку також зазначено, що ОСОБА_1 змінено пояснення, а саме: автомобіль з «зупиненого» змінено на «знаходився в русі» - із заяви про надання додаткових матеріалів водія ОСОБА_1.

Але, незважаючи на ці розбіжності у поясненнях ОСОБА_1 щодо обставин виникнення ДТП, судом взято за підставу саме цей висновок при винесені оскаржуваного рішення.

Частиною 4 ст.26 Закону України «Про страхування» встановлено, що відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

ОСОБА_1, згідно його пояснень, рішення страховика ВАТ «НАСК «ОРАНТА» про відмову у страховій виплаті не оскаржував.

Також, колегія суддів не може погодитися з доводами суду щодо визначення суми страхового відшкодування.

У відповідності до п.10.8 Договору розмір страхового відшкодування здійснюється в межах граничної страхової суми за вирахуванням франшизи, зазначеної в п.1.3; зносу запасних частин, деталей та обладнання, що підлягають заміні; розміру збитків, відшкодованих Страхувальнику іншим Страховиком за цим страховим випадком.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору гранична сума виплати - страхова сума, що зменшена на суму попередніх страхових відшкодувань.

Між тим, як встановлено судовим розглядом, в рамках укладеного Договору страхування ОСОБА_1 27 червня 2014 року вже було здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом СТО-14/3029/1 в сумі 5670,40грн. за страховим випадком (ДТП), який мав місце 02 квітня 2014 року.

Отже, гранична страхова сума виплати в даному випадку може становити суму 44 329,60грн. (50000,00грн. - 5 670,40грн. (сума попередніх виплат).

Щодо визначення періоду, за який позивачем нараховано штрафні санкції.

Рішення страховика про відмову в страховій виплаті повинно бути письмово оформлене та повідомлено страхувальнику. Це рішення повинне містити мотивоване обґрунтування підстав відмови в страховій виплаті. Рішення страховика може бути оскаржено в суді. Страховик несе відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення страхової виплати, якщо відмова є безпідставною.

Колегія суддів вважає, що суд в оскаржуваному рішенні помилково визнав відмову страховика у виплаті страхового відшкодування безпідставною. Визначений та в подальшому прийнятий судом початок перебігу прострочки у виплаті страхового відшкодування з 12.01.2015року, за умови визнання рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування безпідставним, не відповідає умовам укладеного договору добровільного страхування транспортного засобу №0996790.

Так, відповідно до п.7.1. Договору, страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку, передбаченому Договором.

У відповідності до п.7.3 Договору, страховик має право перевіряти достовірність інформації та документів, наданих страхувальником.

Відповідно до п.9.2 Договору, страховик має право письмово вимагати подання інших документів з обґрунтуванням причин вимоги які підтверджу ють факт і обставини настання страхового випадку; надсилати запити до правоохоронних органів і підприємств, установ та організацій, які володіють інформацією про обставини та причини настання страхового випадку.

Згідно матеріалів страхової справи: дата ДТП - 26.10.2014р., заява про страхову виплату страхувальника ОСОБА_1 датована - 29.10.2014р., проведення страховиком огляду ТЗ із складанням відповідного акту - 04.11.2014р., запит до страхувальника щодо надання додаткових документів - 09.12.2014р., страхувальником надано банківські реквізити - 09.12.2014р. укладено дослідження щодо визначення розміру збитку 24.12.2014р., запит до страхувальника щодо надання виправлених документів - 05.01.2015р. надано страхувальником акт виконаних робіт за попереднім ДТП 15.01.2015р., складено висновок спеціаліста № 156-15-ТТ - 14.03.2015р., прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування - 17.03.2015р.

У відповідності до п.10.1. Договору Страховик приймає рішення про виплату (складає страховий акт) або відмову у виплаті страхового відшкодування впродовж 20 (двадцяти) робочих днів від дня одержання Страховиком всіх необхідних документів, що підтверджують настання, причини, обставини та наслідки страхового випадку. Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви страхувальника на страхову виплату та складеного Страховиком страхового акту з визначенням розміру страхового відшкодування і, в строк до 15 (пятнадцяти) робочих днів після прийняття рішення (складання страхового акта) про виплату страхового відшкодування Страховик здійснює виплату страхового відшкодування. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування Страховик надсилає Страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин упродовж 15 (пятнадцяти) робочих днів від дня його прийняття.

Таким чином, порушень з боку страховика строків прийняття рішення не вбачається.

Окрім того, у рішенні суду йде посилання на норми Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є помилковим, т.я. відносини, які склалися між позивачем та відповідачем не знаходяться в площині, яка врегульована цим Законом, оскільки між сторонами укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого є майнові інтереси, що ні суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням та/або користуванню/ та/або розпоряджанням застрахованим транспортним засобом.

З урахуванням вищевикладеного, підстав для стягнення інших сум, а саме пені, 3% річних, інфляційних, моральної шкоди та понесених позивачем судових витрат, також не було.

Оскільки рішення суду першої інстанції є неправильним, воно підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Згідно п.п.2),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.2),4), 313, 314ч.2, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2016 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про виплату страхового відшкодування, стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних за прострочення виплати страхового відшкодування, моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді