Постанова № 62689448, 09.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/10785/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» № 01-10/1647 від 18.08.2016 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року

у справі № 910/10785/16 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. ОСОБА_3

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт»

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бондаренко М.Г. - довіреність №36 від 01.08.2016

від відповідача: Королецька В.А.,довіреність б/н від 01.07.2016

від третьої особи-1: не з'явилися

від третьої особи-2: Кібець Р.Р. , довіреність № 27/27951/16 від 22.06.2016

від третьої особи-3: не з'явилися

від третьої особи-4: Самборська Г.М.,довіреність б/н від 01.07.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (відповідач у справі) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6269(а.с. 8-13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», є нікчемним в силу положень п. 1, 2, 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що відповідно до приписів ст. 215, 216 ЦК України є підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015, та повернути оригінали документів отримані, згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015, за зобов'язаннями боржника - ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у позові відмовлено повністю (а.с.179-186).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», подав апеляційну скаргу № 01-10/1647 від 18.08.2016, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на невідповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи, оскільки, як стверджує апелянт, судом першої інстанції не було належним чином та в повному обсязі досліджено обставин, на які посилався позивач, як на підставу нікчемності спірного правочину згідно положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., суддів - Дикунська С.Я. Мальченко А.О. та призначено розгляд справи на 09.11.2016.

17.10.2016 до Київського апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшли письмові пояснення (вх. №09-11/20523/16) по суті спору, в яких третя особа погоджується з позицією позивача у справі, вважає укладений договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, нікчемним та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 09.11.2016 представники апелянта та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у справі та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» у судовому засіданні 09.11.2016 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі №910/10785/16 без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники Національного банку України та ОСОБА_3 у судове засідання 09.11.2016 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки не повідомили, жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи №910/10785/16 за відсутності представників Національного банку України та ОСОБА_3, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (первісний кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор, відповідач у справі) укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_3, а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором № 136 від 10.06.2013 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, та Іпотечним договором від 10.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сигнаївською С.О. за реєстровим № 4999, предметом якого є іпотека належного боржнику нерухомого майна: квартири № 149, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14 та має загальну площу 62,7 кв.м., житлову площу 44,2 кв.м., які були укладені між: Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ОСОБА_3, а також договором поруки № 136-1 від 10.06.2013 та договором застави майнових прав на грошові кошти № 136-2 від 10.06.2013, укладеними між первісним кредитором та ТОВ «Сіті -Стейт»(а.с.36).

Відповідно до п. 2 договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги, вказаний в п. 3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором, заставодержателя за договором застави та всі права за договором поруки.

У пункті 3 договору сторонами погоджено, що станом на 25.05.2015 заборгованість за кредитним договором становить 287 542,98 грн.

Згідно з п. 4 договору, підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються: Кредитним договором № 136 від 10.06.2013; Іпотечним договором від 10.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Сингаївською С.О. за реєстровим 4999; Договором поруки № 136-1 від 10.06.2013; Договором застави майнових прав на грошові кошти № 136-2 від 10.06.2013.

Відповідно до п. 5 договору за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 287 542,98 грн без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги (з усією документацією) (а.с.37-42).

На виконання своїх договірних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» платіжним дорученням №65 від 27.05.2015 було перераховано позивачу 287 542,98 грн., з призначенням платежу «плата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.2015» (а.с.44).

Як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №107 від 28.05.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк», згідно з яким Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Український професійний банк» та прийнято рішення про ліквідацію банку.

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення №158 від 28.08.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк» з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» призначено Пантіну Л.О.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Подані позивачем документи свідчать, що за результатами проведеної робочою комісією з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було встановлено, що при укладанні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 було допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що повідомленням №01-10/3275 від 03.08.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Український професійний банк» повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 згідно з положеннями ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вимагала повернути документи, отримані за Актом приймання-передачі (а.с.45 ).

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо повернення позивачу документації, яка була отримана ним на підставі договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, який, за його твердженнями, є нікчемним на підставі п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст.517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Спірний договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає вимогам статтей 512-519 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Обґрунтовуючи підстави нікчемності договору позивач посилається на те, що прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від відповідача з його поточного рахунку в банку, останнім було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні були проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, в той час як всі розрахунки за спірним договором проводились через внутрішні рахунки банку. Окрім того, позивач стверджує, що банк, уклавши договір, безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), оскільки, враховуючи відсутність у банку грошових коштів на власних рахунках, фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції, а саме здійснені облікові записи по рахунку відповідача. Також ПАТ «Український професійний банк» зазначає, умови договору відступлення прямо передбачають передачу контрагенту (відповідачу у справі), що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договорами забезпечення, отже, надають кредитору переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 136 від 10.06.2013, права вимоги за яким були переуступлені відповідачу, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та гр. ОСОБА_3.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату підписання спірного договору, складала 287 542,98 грн.

Відповідно до п. 5 договору за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 287 542,98 грн без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору.

Як свідчать матеріали справи, з метою виконання умов договору згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 27.05.2015, копія якого міститься в матеріалах справи, банк передав, а ТОВ «ФК Аурум Фінанс» прийняло права вимоги (з усією документацією), і останній оплатив за відступлення прав вимоги у розмірі 287 542,98 грн.

Тобто, внаслідок укладення спірного договору ПАТ «Український професійний банк» було відступлено право вимоги виконання зобов'язань ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК Аурум Фінанс» за плату в сумі 287 542,98 грн, що свідчить про безпідставність тверджень апелянта про безоплатне відчуження банком прав вимоги за кредитним договором.

При цьому, місцевий господарський суд вірно вказав, що порушення постанови правління Національному банку України № 293/БТ, на які посилається позивач, не є в розумінні ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 215 ЦК України підставою нікчемності правочинів.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Отже, постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк», при цьому, Господарським судом міста Києва правомірно вказано, що вказана постанова не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, чинність якого була направлена індивідуально тільки на позивача. Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу», а не визнання правочину недійсним.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.5 та п. 6 Постанови НБУ від 30.04.2015) стосувались міжбанківських переказів позивача і не поширюються на його внутрішньобанківські операції, окрім того існування такої заборони не свідчить про фактичну неможливість проведення таких розрахунків. Згідно ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Однак, як свідчать обставини даної справи, проведена відповідачем оплата не відноситься до міжбанківських переказів, оскільки грошові кошти за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, який було відкрито в позивача. Таким чином, розрахунки між сторонами, які були проведені за договором про відступлення права вимоги, не були міжбанківськими переказами і відповідно до чинного законодавства не здійснювалися через кореспондентський рахунок в іншому банку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на платіжному дорученні №65 від 27.05.2015 міститься відмітка банку про проведення банківської операції, дату його проведення, підпис відповідальної особи з відбитком штампу банку-позивача.

Згідно п. 1.12 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Тобто вищенаведені дії банку, у випадку неможливості виконання розрахункового документа є для нього обов'язком, однак в матеріалах справи відсутні докази взяття платіжного доручення №65 від 27.05.2015 на обліковування, та докази повідомлення ТОВ «ФК Аурум Фінанс» про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» тощо. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про фізичну неможливість виконання поданого відповідачем платіжного доручення, у зв'язку з відсутністю у банка коштів, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, згідно п. 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

З огляду на вищевикладені приписи законодавства та відмітку банку на платіжному документі про його виконання (тобто фактичне документальне підтвердження здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за договором відступлення), колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про безоплатність відступлення права вимоги та фактичну відмову банку від своїх вимог до боржника, оскільки такі твердження суперечать поданим доказам та не відповідають дійсним правовідносинам, що склались між сторонами.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновоку, що підстава нікчемності правочину, на яку посилається позивач та яка, зазначена в п. 2 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не має місця у даному випадку, оскільки укладення спірного договору відступлення 26.05.2015 року не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже банк було віднесено до категорії проблемних ще до укладення договору, а саме 30.04.2015.

Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та яка передбачає нікчемність правочину у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, то колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження надання відповідачу переваг, позивач посилається на зміну порядку черговості задоволення вимог кредиторів, про що, окрім того, зазначено і висновку аудитора. Однак колегія суддів звертає увагу, що у Меморандумі №1 про окремі результати аудиторських процедуо від 25.07.2016 (а.с.159), по даному питанню надана нечітка відповідь, а зроблено лише припущення «про можливість зміни порядку черговості», а тому наданий позивачем висновок аудиторів не є доказом надання відповідачу переваг по відношенню до інших кредиторів банку. Інших доказів, на підтвердження даних обставин позивачем до апеляційного господарського суду не надано.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з фактичних обставин справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не доведено обставини, з якими положення статей 215 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» пов'язують недійсність правочину, а саме Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6269.

Позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, а саме: зобов'язання відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актів приймання-передачі від 27.05.2015 щодо відступленого права вимоги, а саме: Кредитний договір № 136 від 10.06.2013; Іпотечний договір від 10.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Сингаївською С.О. за реєстровим 4999; Договір поруки № 136-1 від 10.06.2013; Договір застави майнових прав на грошові кошти № 136-2 від 10.06.2013 та документи на заставлене майно.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності договору про відступлення прав вимоги, Київський апеляційний господарський суд вважає правомірною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи, відмову суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги ПАТ «Український професійний банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину .

Також позивачем заявлено вимогу про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: про суб'єктів в записі про іпотеку 1241512, змінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; про суб'єктів в записі про обтяження 1243401, змінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк». Разом з цим, оскільки дана вимога носить похідний характер від доводів про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, тому за відсутності доказів на підтвердження нікчемності останнього, позовні вимоги в цій частині також правомірно не були задоволені Господарським судом міста Києва.

Всі доводи, викладені позивачем, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним та доказами, наявними в матеріалах справи, що були в повному обсязі, всебічно та об'єктивно досліджені при розгляді спору.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у справі №910/10785/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у справі №910/10785/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 року у справі №910/10785/16 залишити без змін.

3. Справу №910/10785/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська