Ухвала суду № 62684942, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 758/9617/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7159/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Гребенюк В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

10 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Українець Л.Д.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп..

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 15 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 030.29-50/344-К, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 93 100 доларів США зі сплатою 13,50 % річних з кінцевим строком поверненні 14 травня 2033 року.

Зазначив, що ОСОБА_4 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 8 травня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп. з яких: 1 055 845 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 674 462 грн. 15 коп. - сума заборгованості за відсотками.

У зв'язку із викладеним, просив суд стягнути з відповідача на користь Банку 1 730 307 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 030.29-50/344-К, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 93 100 доларів США зі сплатою 13,50 % річних з кінцевим строком поверненні 14 травня 2033 року.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 8 травня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 730 307 грн. 21 коп. з яких: 1 055 845 грн. 07 коп. - заборгованість за кредитом, 674 462 грн. 15 коп. - сума заборгованості за відсотками, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплаті процентів у разі прострочення повернення чергової частини позики.

За положенням ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за кредитним договором проведено відповідачем у червні 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе грошові зобов'язання, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що Банком не надано інформації щодо кредитного договору, а тому відповідач не був повідомлений про умови кредитування, оскільки відповідачем підписано кожну сторінку кредитного договору, що свідчить про його обізнаність з приводу умов договору. Відповідно й посилання на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним та недоведеним.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації, зазначеної цією статтею суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, що не передбачає, як наслідок, визнання договору недійсним.

ОСОБА_4 не звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору, а також не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, апелянт вказує, що зазначений договір є недійсним з підстав вказаних вище, проте із позовом до суду про визнання кредитного договору недійсним, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, не звертався.

Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування заборгованості, оскільки ці доводи спростовуються розрахунками заборгованості, який наданий ПАТ «Укрсоцбанк» на підтвердження позовних вимог, проте ОСОБА_4 належними та допустимими доказами зазначені розрахунки не спростовані.

Доводи апеляційної скарги, що Банком пропущено строк позовної давності, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній платіж було здійснено апелянтом 8 червня 2012 року, а до суду з позовом представник Банку звернувся у серпні 2014 року, тобто в межах строку позовної давності, відповідності до ст. 264 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді