Рішення № 62682467, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6488/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сібовій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 25 січня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що між АКБ СР «Укрсоцбанк» та нею ОСОБА_3 укладено договір кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року, за яким надано кредит в сумі 219000,00 доларів США під 13% річних з наступним порядком погашення суми основної заборгованості з березня 2008 року по січень 2023 року щомісячно рівними частками до 10 числа по 1216,67 доларів США, в лютому 2023 року 1216,07 доларів США. 19 лютого 2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та нею ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту, згідно умов якої процентна ставка збільшена до 15,01% річних, а кінцевий термін повернення кредиту встановлений 24 лютого 2023 року. Для забезпечення виконання кредитних зобовязань між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір від 26 лютого 2008 року, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Позивач зазначила, що пункт 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року відповідально до статті 12 Закону України «Про третейські суди» є третейським застереженням (третейською угодою), що має бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що кредит надано в іноземній валюті, а тому спір не може розглядатися у приватному порядку третейським судом. Позивач ОСОБА_3 просила визнати пункт 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24, укладеного 25 лютого 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та нею ОСОБА_5, недійсним (а.с.5-7).

Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» позов не визнав (а.с.48-49).

Третьою особою ОСОБА_4 пояснень, заперечень не надано.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року в позові відмовлено (а.с.54-58).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір було укладено сторонами 25 лютого 2008 року відповідно до діючого на той час законодавства, підписання договору позичальником вказує на ознайомлення зі всіма умовами договору та погодження з такими, в тому числі й з умовами врегулювання спорів між сторонами договору.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що між АКБ СР «Укрсоцбанк» (після зміни найменування ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року, за яким надано кредит в сумі 219000,00 доларів США зі сплатою 13,0% річних з порядком погашення суми основної заборгованості з березня 2008 року по січень 2023 року щомісячно рівними частками до 10 числа по 1216,67 доларів США, в лютому 2023 року 1216,07 доларів США. 19 лютого 2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту, згідно умов якої процентна ставка збільшена до 15,01% річних, а кінцевий термін повернення кредиту встановлений 24 лютого 2023 року.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Відповідно до частини 6 даної норми матеріального права посилання в договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Пунктом 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року передбачено: «У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись п.5 Закону України «Про третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських Банків, що знаходиться за адресою: 02002, місто Київ, вулиця М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або ОСОБА_6 у порядку черговості вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий вищезазначеними у даному пункті суддями суддя призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських Банків у відповідності до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських Банків».

Таким чином, пункт 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року у сенсі положень статті 12 Закону України «Про третейські суди» є третейським застереженням (третейською угодою).

Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-831цс14 у постанові від 21 жовтня 2015 року, що у сенсі положень частини 1 статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування, вказує на наступне.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним Банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю відповідальність за порушення валютного законодавства. Норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема, проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб забезпечення стабільності української грошової одиниці гривні. Наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, суспільно-значимих публічних елементів виключає віднесення таких спорів до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку третейськими судами.

Так, предметом укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» (після зміни найменування ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року є іноземна валюта долари США (п.1.1 договору), відповідно, правовідношення, що виникло на підставі такого договору, містить суспільно-значимі публічні елементи, які виключають розгляд спору третейськими судами.

Таким чином, пункт 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з того, що положення статті 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції, чинній на момент укладення договору кредиту, не містили положень щодо непідвідомчості третейському суду спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не приймаються з огляду на наступне.

Так, законом України від 3 лютого 2011 року №2983-УІ «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» (набрав чинності 12 березня 2011 року) частину 1 статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-ІУ «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.

Дійсно, договір кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року укладено до набрання чинності Законом №2983-УІ, однак дане не надає підстав для відмови у визнанні недійсним пункту 6.2 договору, що містить третейське застереження, оскільки предметом договору кредиту є іноземна валюта, а викладений в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-831цс14 правовий висновок на підставі аналізу законодавства, що регулює здійснення валютних операцій на території України, чітко вказує на те, що виниклі на підставі наданого в іноземній валюті договору кредиту правовідношення містять суспільно-значимі публічні елементи, що виключають розгляд спорів за такими договорами у приватному порядку третейськими судами.

Визнання п.6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року недійсним не позбавляє ПАТ «Укрсоцбанк» права звернення до суду за захистом своїх прав у разі невиконання (порушення) умов кредитного та забезпечувального договорів.

Правові підстави для відмови в задоволенні позову відсутні.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору кредиту задовольнити.

Визнати недійсним пункт 6.2 договору кредиту №665/Ф 03.14/24 від 25 лютого 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Жовтневого відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 09328015) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

ОСОБА_2