Рішення № 6267188, 19.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/10519.05.09 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 851 грн. 01 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Мойсик М.В.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, по платі за землю та пені за Договором оренди від 01.04.08р., всього в сумі 851,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2009р. порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 28.04.2009р. в усних поясненнях відповідач зазначив про повне погашення суми заборгованості перед відповідачем.

З метою надання суду витребуваних документів, а також доказів сплати заборгованості, розгляд справи 28.04.2009р.було відкладено.

У судовому засіданні 19.05.2009р. представник позивача в усних поясненнях заперечив щодо факту погашення відповідачем суми заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2009 не зявився, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Відзив на позов та доказів погашення боргу відповідач суду не надав.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2008 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач), було укладено Договір оренди нежилого приміщення за № 238/Б (Договір), на підставі якого Відповідачу було надано в користування приміщення загальною площею 5,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії Договору оренди було встановлено до 07 грудня 2008 року.

Орендна плата, згідно умов Договору, встановлена в розмірі 80,80 грн., яку Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ. Також, згідно умов Договору оренди, орендар компенсує видатки по платі за землю.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000р. №7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру "земельного податку", платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.

Проте, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі становить 626,76 грн., та розрахунок компенсації видатків по сплаті земельного податку за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по компенсації земельного податку становить 66,64 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості та суми заборгованості по компенсацій видатків по сплаті земельного податку.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів пеню згідно Договору у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення оплати та просить стягнути її з відповідача саме з розрахунку 0,5 % за кожен день прострочення оплати.

Проте, відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Проте, щодо наданого Позивачем розрахунку пені, то суд не погоджується з наданим розрахунком та робить власний перерахунок суми пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого сума пені що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за період, наведений позивачем у розрахунку, становить 62,23 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірах, що наведені судом в рішенні.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 626 (шістсот двадцять шість) грн. 76 коп. заборгованості, 66 (шістдесят шість) грн. 64 коп. заборгованості по відшкодуванню плати за землю, 62 (шістдесят дві) грн. 23 коп. пені, 90 (девяносто) грн. 57 коп. державного мита та 104 (сто чотири) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 26.05.2009р.