Ухвала суду № 62668578, 10.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/777/16-ц 10.11.2016 10112016 10.11.2016

Провадження № 22ц/784/2361/16 Суддя першої інстанції Гапоненко Н.О.

Справа№469/777/16-ц

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретарем Лептугою С.С.,

за участю прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника позивача - Чернової О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2016 року за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 липня 2016 року заступник прокурора Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_5 розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 75 від 22 березня 2013 року надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0,095 га із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На підставі вказаного розпорядження реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції ОСОБА_6 27 квітня 2013 року видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку.

Цю земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 177 від 20 лютого 2015 відчужено ОСОБА_4

Між тим, спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 з порушенням вимог чинного законодавства зі зміною її цільового призначення, без попереднього вилучення у належного користувача державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» як землі державного лісового фонду.

Також зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає відповідне узгодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, якого у встановленому законом порядку ОСОБА_5 отримано не було.

Згідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» відсутня і обов'язкова державна експертиза вказаного проекту землеустрою.

Окрім цього, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря на відстані 30-40 м від урізу води, і будівництво на неї будь-яких споруд у відповідності до ч. 3 ст. 62 ЗК України, ч. 3 ст. 90 ВК України, п.10.17 ДБН України 360-92 заборонено.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22 березня 2013 року № 75 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 розташованої на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 27 квітня 2013 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1; витребувати від ОСОБА_4 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту в межах Рибаківської сільської ради, Березанського району Миколаївської області.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 75 від 22 березня 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,095 га кадастровий номер НОМЕР_1 для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_2, видане 27 квітня 2013 року ОСОБА_5 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути Миколаївській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором доведено факт незаконного отримання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки без згоди щодо її вилучення у попереднього користувача державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» та з порушенням порядку, встановленого для вилучення земель лісового фонду і зміни їх цільового призначення. Відсутність узгодження проекту такого відводу з уповноваженим органом лісового господарства, та висновку державної експертизи землевпорядної документації, призвело до того, що рішення голови райдержадміністрації щодо відводу та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, за рахунок земель державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» були прийнятті поза межами його повноважень з вирішення земельних питань.

Колегія суддів з такими висновками районного суду погоджується, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації № 75 від 22 березня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення у власність та надано земельні ділянки у власність зі зміною цільового призначення у власність громадян із земель державної власності, в тому числі відповідачу ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 0.095 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.45).

На час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила до державного лісового фонду урочища "Рибаківка", відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» (до 2005 року - Очаківське державне лісомисливське господарство) відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського підприємства «Миколаївліс» від 04 квітня 1989 року № 11, яким зі складу Миколаївського лісгоспзагу виділено та передано до складу Очаківського державного лісомисливського господарства Березанське лісництво загальною площею 2124 га, Василівське лісництво загальною площею 9597 га та Очаківське лісництво загальною площею 385 га з усіма основними фондами та оборотними засобами, товаро-матеріальними цінностями тощо(а.с. 23, 21-22).

У свою чергу, Миколаївський лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області отримав спірну земельну ділянку у складі єдиного земельного масиву у постійне користування відповідно до акта про постійне користування землею від 15 листопада 1964 року (а.с.19-20).

Зазначені обставини підтверджені також повідомленнями Виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" та державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство», а також фрагментом кадастрової карти України з нанесенням меж кварталів №№ 41, 44, 45 Березанского лісництва ДП «Очаківський ЛМГ» станом на 2003 рік (а.с.17, 18).

Згода на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування чи відмова від постійного користування земельною ділянкою державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» не надавались, інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відсутня (а.с. 18, 24, 25).

Розпоряджень Миколаївської обласної адміністрації про вилучення або припинення права постійного користування державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" земельними ділянками в урочищі "Рибаківка" Березанського лісництва не приймалось (а.с. 48, 74-75).

Проектом районного планування Березанського сільського адміністративного району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР з питань будівництва № 112 від 23 жовтня 1985 року, встановлено заборону на будівництво в трьох кілометровій зоні Чорноморського узбережжя промислових об'єктів, не пов'язаних з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво поза межами території існуючих населених пунктів (а.с. 31-33).

На підставі договору купівлі-продажу № 177 від 20 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В., земельну ділянку продано відповідачу ОСОБА_4 (а.с.36-47).

Нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, що підтверджено земельно-кадастровою документацією та повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (а.с. 29).

Спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Чорного моря на приблизній відстані 30-40 м. (південна межа) та 60-70 м. (північна межа) від урізу води Чорного моря, (а.с. 15,16, 17, 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно з ч. 4 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч.2 ст.3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно - правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державної адміністрації з питань земельних та лісних відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» земельним та лісовим законодавством.

Відповідно до ст. 21 Законом України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 31 ЛК України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

За змістом ст.ст. 38, 40 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Згідно з ч. 4 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК України).

Згідно положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Наведене свідчить про відсутність у Березанської районної державної адміністрації повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_5, оскільки її власником згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України та ч. 4 ст. 31 ЛК України є обласна державна адміністрація.

Окрім цього, за положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою (уздовж морів - не менше двох кілометрів від урізу води, пляжна зона - не менше 100 метрів від урізу води).

Водночас за змістом п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок) у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова), з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами, іншими водними об'єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

За пунктом «г» частини 2 статті 61, статтею 62 ЗК України у межах прибережних захисних смуг та пляжної зони прибережних захисних смуг уздовж морів забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» від 10 квітня 2008 року № 610- р, яке набуло чинності з 05 травня 2008 року, Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Таким чином, висновки місцевого суду про порушення діючого законодавства при видачі оспорюваного розпорядження Березанською райдержадміністрацією стосовно надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої в межах пляжної прибережної захисної смуги уздовж моря, для індивідуального дачного будівництва при відсутності узгодженого проекту відведення спірної земельної ділянки з органом лісового господарства, відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації - є правильними. З огляду на це районний суд вірно вважав, що вказані обставини є підставою для визнання незаконними та скасування зазначеного розпорядженння Березанської районної державної адміністрації в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, а саме ДП «Миколаївське лісове господарство» на час передачі у власність ОСОБА_5, спростовуються наявними у матеріалах справи фрагментом кадастрової карти, кадастровим планом земельної ділянки та висновками державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство», Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання.

Посилання заявника на відсутність проекту землеустрою щодо відведення прибережної захисної смуги є безпідставними, так як відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року по справі № 6-162цс15).

Також згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до підпункту «б» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки підставою для видачі ОСОБА_5 державного акту про право власності на землю були зазначені розпорядження Березанської районної державної адміністрації, які прийняті нею з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а також з перевищенням повноважень, то є підстави, передбачені ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України для визнання цього акту недійсним.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_5 отримав у власність спірну земельну ділянку з порушенням норм земельного та лісового законодавства та відчужив її ОСОБА_4 у зв'язку з чим це майно вибуло із володіння ДП "Очаківське лісомисливське господарство" та Миколаївської обласної державної адміністрації поза їх волею. А тому порушене право державної власності на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 215, ч.1, ст. 388 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання незаконними розпоряджень вказаного органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту на право власності на землю і повернення спірної земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Не заслуговують на увагу й твердження заявника про неможливість витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, яким на його думку є ОСОБА_4, оскільки це суперечить положенням ст. 388 ЦК України, яка визначає як добросовісного набувача та і підстави витребування майна у нього.

За встановленого механізму та темпів виведення спірної земельної ділянки із земель державної власності лісогосподарського призначення і передачі її у власність фізичних осіб, незначного часу між отриманням спірної земельної ділянки у власність та її відчуженням, колегія суддів вважає, що земельна ділянка вибула із володіння держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації протиправно, без врахування дійсного волевиявлення останньої, про що ОСОБА_4 міг достовірно знати, а тому земельна ділянка може бути витребувана від нього. При цьому наведені правові норми не зобов'язують суд при вирішенні цього питання про повернення спірної земельної ділянки обов'язково вирішувати питання про відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням такої ділянки.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про те, що районний суд не дослідив та не застосував до спірних правовідносин позовну давність, оскільки прокурор при зверненні до суду посилався на обставини, що свідчать про його звернення з позовом в межах позовної давності. Під час розгляду справи жодна із сторін та учасників судового розгляду не заявляла клопотання про застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами. За такого, з огляду на приписи ч. 3 ст. 267 ЦК України суд першої інстанції не досліджував та не зазначав в рішенні питання щодо застосування позовної давності.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Прокопчук