Рішення № 6266055, 13.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.09 Справа № 27/107/09

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Нова лінія”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 24 238 грн. 82 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Хоролець О.О., дов. б/н від 09.12.08 р.

Від відповідача: ОСОБА_1фізична, паспорт НОМЕР_2 від 04.12.97 р., ОСОБА_3, дов. б/н від 22.03.09 р.

У судових засіданнях, відкритих 23.03.09 р. та 03.04.09 р. оголошувалися перерви, на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 13.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив сторонам час виготовлення рішення у повному обсязі 17.04.2009 року.

Закрите акціонерне товариство “Нова лінія”, м. Київ звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя 21 471 грн. 39 коп. основного боргу, 731 грн. 93 коп. інфляційних витрат, 600 грн. 24 коп. десять відсотків річних від простроченої суми, 1 435 грн. 26 коп. суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобовязань.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2009р. порушено провадження у справі № 27/107/09 та призначено судове засідання на 23.03.2009 р.

З метою надання сторонами додаткових доказів у справі, у судових засіданнях, відкритих 23.03.09 р. та 03.04.09 р. оголошувалися перерви, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 13.04.09 р.

13.04.2009р. слухання справи продовжено.

13.04.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні, відкритому 13.04.2009 р. представник позивача надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог. У звязку з тим, що відповідно до рахунків-фактури № БУ-00000167 від 01.01.09 р. та № БУ-00000168 від 10.02.09 р., заборгованість відповідача за невиконанням зобовязання та не сплати орендної плати за січень 2009 р. зросла та складає 8 584 грн. 63 коп., позивач просить суд стягнути з відповідача 32 823 грн. 45 коп. заборгованості, в тому числі 26 773 грн. 89 коп. основного боргу, 2 644 грн. 95 коп. пені, 1 104 грн. 75 грн. 10 % річних та 2 299 грн. 86 коп. інфляційних витрат.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята та задоволена судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 13.04.09 р. підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні, відкритому 03.04.09 р., в якому зазначив, що з позовними вимогами позивача не згоден частково з наступних підстав: в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач порушив умови Договору № ДГ-УЗ-26 від 23.02.2008 року і станом на 15 грудня 2008 року відповідачем не була проведена оплата за оренду приміщення у березні 2008 року - на суму 261,39 грн.; травні 2008 року на суму - 3030 грн.; липні 2008 року на суму 3030 грн.; серпні 2008 року на суму 3030 грн.; вересні 2008 року на суму 3030 грн.; жовтні 2008 року на суму 3030 грн.; листопаді 2008 року на суму 3030 грн.; грудні 2008 року на суму 3030 грн. Всього сума заборговано сті за даними позивача складає 21417, 39 (двадцять одна тисяча чотириста сімнадцять) грн.

Однак з нарахованими розмірами заборгованості по орендній платі відповідач не згоден.

Договір був укладений на 365 днів.

Однак, фактично відповідач користувався даним приміщенням всього чотири місяці, а саме у лютому, березні, квітні та травні місяці 2008 року.

30 травня 2008 року на ім'я директора ЗАТ «Нова лінія»відповідачем був направлений лист. В листі відповідач повідомив про своє бажання розірвати укладений між нами договір оренди починаючи з 01 червня 2008 року. В листі відповідач зазначив, що торгове устаткування вивезе з орендованого приміщення в період з 02 червня 2008 року по 06 червня 2008 року.

Директором ЗАТ «Нова лінія»Котляренко Володимиром Олексійовичем вищеза значений лист був підписаний власноруч. Своєю резолюцією директор ЗАТ «Нова лінія»дав дозвіл на вивезення торгового автомату, що фактично є згодою на розірвання укладе ного договору.

Відповідач вважає, що після того як ним було вивезено торгове устаткування та звільнено орендоване приміщення, всі договірні взаємини між позивачем та відповідачем закінчилися та договір оренди вважається розірваним. Даний факт підтверджується тим, що як вбачається з позову та з акту звірки, складеного позивачем, орендна плата перестала нараховуватися з червня місяця 2008 року.

21 жовтня 2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій було за значено, що станом на 21 жовтня 2008 року, по даним позивача заборгованість фізичної особи підприємця ОСОБА_1 перед ЗАТ «Нова лінія»по орендній платі складає 3291 грн. 39 коп.

В претензії не йшлося ні якої мови, про заборгованість за червень, липень, чер вень, вересень та жовтень місяці.

Позивачем також і в позові, при переліку місяців заборгованості не вказаний чер вень місяць 2008 року.

Відповідач вважає нараховані позивачем суми боргу з липня 2008 року по грудень 2008 року не обґрунтованими.

В позовних вимогах позивач вказує, що відповідачем не був в повному обсязі сплачений рахунок за березень місяць 2008 року у розмірі - 261,39 грн., та за травень місяць 2008 ро ку у розмірі - 3030 грн. З приводу цього відповідач зазначає, що фактично користувався орендованим приміщенням чотири місяці.

Позивачем були виставлені чотири рахунки на загальну суму - 9 821,39 гри вень. Відповідачем були внесені проплати по цим рахункам на загальну суму - 9 560,00 гривень.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 261,39 гривень. Дана сума бо ргу становить заборгованість за березень місяць 2008 року.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову в даному випадку збільшення суми позову - це право позивача.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на той факт, що 23.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством “Нова лінія”, м. Київ та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 м. Запоріжжя був укладений договір оренди № ДГ-УЗ-26.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1.1 договору № ДГ-УЗ-26 ЗАТ “Нова лінія” передало в оренду ФОП ОСОБА_1 обєкт оренди, що розташований на території майнового комплексу ЗАТ “Нова лінія” (Запорізька область Запорізький район с. Нове Запоріжжя вул.. Нікопольське шосе, 1Є).

ФОП ОСОБА_1 за актом прийому-передачі від 23.02.08 р. прийняв в тимчасове платне користування обєкт оренди (не житлове приміщення) загальною площею 3 м.кв.

Відповідно до п. 1.3 договору № ДГ-УЗ-26 обєкт оренди передається ФОП ОСОБА_1 для розміщення трьох автоматів з приготування гарячих та холодних напоїв, з продажу снеків.

Відповідно до п. 3.1 договору № ДГ-УЗ-26 орендна плата за один календарний місяць за весь обєкт оренди становить 2 525 грн. 00 коп., крім того ПДВ 505 грн. 00 коп., разом 3 030 грн. 00 коп.

Згідно п.3.5 договору № ДГ-УЗ-26, орендна плата за другий та наступні місяці оренди сплачується ФОП ОСОБА_1 шляхом перерахуванням грошових коштів на рахунок ЗАТ “Нова лінія”, щомісячно до 12 числа поточного місяця, на підставі рахунку, який надається орендодавцем орендарю до 5 числа поточного місяця.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В порушення умов договору № ДГ-УЗ-26 від 23.02.08 р. відповідачем не була проведена оплату за оренду приміщення у березні 2008 р. (орендарем проведена часткова оплата, залишок боргу склав 261 грн. 39 коп.), травні 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), липні 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), серпні 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), вересні 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), жовтні 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), листопаді 2008 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.), грудні (на суму 3 030 грн. 00 коп.), січень 2009 р. (на суму 3 030 грн. 00 коп.).

Заборгованість фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя перед ЗАТ “Нова лінія”, м. Київ склала 24 501 грн. 39 коп.

Як визначено ст. 230 господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору № ДГ-УЗ-26, у випадку порушення Орендарем терміну перерахування орендної плати, визначеного п.п. 3.4, 3.5 даного договору, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми щомісячної орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до договору № ДГ-УЗ-26 та заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, сума пені складає сума пені складає 2 644 грн. 95 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, сума інфляційних витрат складає 2 299 грн. 86 коп.

Згідно з умовами договору № ДГ-УЗ-26 від 23.02.2008 р., а саме п. 7.2, розмір процентів становить 10% річних та складає 1 104 грн. 75 грн.

В п. 7.5. договору № ДГ-УЗ-26 від 23.02.2008 р. сторони окремо застережили, що нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань здійснюється без обмеження певним строком, протягом всього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання на користь Орендодавця.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

21.10.08 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 3899, щодо необхідності виконання грошових зобовязань за договором № ДГ-УЗ-26 від 23.02.08 р., (отримана відповідачем 24.10.08 р.), яка залишилася без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за договором оренди не припинено.

На день розгляду справи відповідач не сплатив 26 773 грн. 89 коп. основного боргу, 2 644 грн. 95 коп. пені, 1 104 грн. 75 грн. 10 % річних та 2 299 грн. 86 коп. інфляційних витрат.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що 30.05.08 р. надіслав на адресу ЗЩАТ “Нова лінія” лист про розірвання договору оренди з 01 червня 2008 року. В листі відповідач зазначив, що торгове устаткування вивезе з орендованого приміщення в період з 02 червня 2008 року по 06 червня 2008 року.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача ЗАТ “Нова лінія”, відповідач ОСОБА_1 не надсилав на адресу позивача у встановленому законом порядку будь-яких пропозицій про розірвання договору № ДГ-УЗ-26 від 23.02.08 р. У листі № 48 від 30.05.08 р. відсутні будь-які відмітки про надсилання даного листа ЗАТ “Нова лінія”.

Крім того, відповідач не надав жодного доказу щодо направлення даного листа та отримання відповіді від позивача.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Закрите акціонерне товариство “Нова лінія”, м. Київ правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників позивача та відповідача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 629 759 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69097 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 п/р НОМЕР_3 у філії АКБ “Імексбанк” м. Запоріжжя МФО НОМЕР_4) нкористь Закритого акціонерного товариства “Нова лінія” (02091 м. Київ вул.. Харківське шосе, 168, ЄДРПОУ 30728887 п/р 26003001302427 в ЗАТ “ОТП Банк” МФО 300528) 26 773 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 00 коп. заборгованості, 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) грн. 95 коп. пені, 1 104 (одна тисяча сто чотири) грн. 75 коп. 10 % річних та 2 299 (дві тисячі двісті девяносто девять) грн. 00 коп. інфляційних витрат, 328 (триста двадцять вісім)грн. 23 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 17.04.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова