Постанова № 62659966, 07.11.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/6737/16-а Провадження №2а/263/159/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2016 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, щодо не призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, а саме у розмірі 267600 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу та приймав участь у бойових діях з 24.01.1978 року по 3.02.1978 року, з 24.03.1978 року по 31.03.1978 року в республіці Ефіопія. Згідно довідок до Актів огляду МСЕК від 5.09.2013 року та від 20.05.2015 року спочатку йому було встановлено третю групу інвалідності з 1.09.2013 року, а потім безстроково другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Він отримав інвалідність після звільнення з військової служби внаслідок захворювання. пов'язаного з пораненнями при виконанні обов'язків військової служби та відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від позивача на адресу суду надійшла заява про підтримку позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове зсідання не з'явився, надав заяву в якій позов не визнав, просив суд розглянути справу у його відсутності та відмовити позивачу у задоволені позову за обставинами наданими в запереченнях проти позову. Відповідно до ч.6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема Міністерством оборони України, а порядок і виплата допомоги визначається Кабінетом Міністрів України в постанові №975 від 25.12.2013 року. Заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому не має підстав для зобов'язання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю позивача. З огляду на зазначене позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки не виконані умови щодо порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Представник 3-ї особи: Донецького обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. З наданих суду заперечень представник вважав необхідним відмовити позивачу у задоволені позову оскільки виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після 1.07.2007 року або продовжують проходження військової служби.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до наступних висновків,

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу з 13.05.1975 року по 16.05.1978 року, цей час дійсно приймав участь у бойових діях в період з 24.01.1978 року по 3.02.1978 року та з 24.03.1978 року по 31.03.1978 року в республіці Ефіопія. (а.с.138,139)

Відповідно до довідки до Акту огляду МСНК від 5.09.2013 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 1.09.2013 року у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. (а.с.148)

Відповідно до довідки до Акту огляду МСНК від 20.05.2015 року ОСОБА_1 було встановлено безстроково другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. (а.с.140)

Позивач звернувся з заявою до Донецького обласного військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, який листом за №40699 від 10.09.2015 року, повідомив позивача про те, що допомога йому не може бути призначена, оскільки ним оформлена інвалідність більше ніж 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби. (а.с.14,141)

На звернення позивача до Міністерства оборони України стосовно виплати одноразової грошової допомоги, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 10.11.2015 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач був звільнений з військової служби в 1978 році, а інвалідність первинно отримав у 2012 році, тому нова редакція ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрала чинності 1.01.2014 року, на позивача не поширюється. (а.с.142)

Відповідаю до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і. на умовах. встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів .їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 5 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, у тому числі, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно ст. 16-2 цього Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності га ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону - розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-краіний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Пунктом 6 статті 16-3 даного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, якіпризвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 6 нього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - у разі встановлення інвалідності II групи.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що право па одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Крім того, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він мас право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 12.2013 року.

Позивач не отримував одноразову допомогу за встановлення йому III групи інвалідності (та не звертався за її призначенням) після первинного огляду. Дана обставина не позбавляє позивача права звернутись за призначенням одноразової грошової допомоги при встановлені II групи інвалідності.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач мас право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу II групу інвалідності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21 -446а14. від 21 квітня 2015 року №21-135а 15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Поряд із цим у власних письмових поясненнях відповідач вказав, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, визначеної Порядком N 975, Міністерством оборони України у встановлені законодавством порядок та строки не розглянута, у свою чергу, протиправне неприйняття відповідачем рішення призвело до порушення прав позивача.

Згідно із частиною другою ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини першої ст.162 КА України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною третьою статті 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: па підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено): добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідною балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки звернення про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення не прийняв, а також те, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25.12.2013 року №975.

Керуючись ст.ст.2,9,10,11,17, 72,86,94,159,161,160,162,163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя П.І.Папаценко