Рішення № 62652450, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року,

встановила:

20.04.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визначити йому додатковий двомісячний строк для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що шлюб між його батьками було розірвано в 1982 році, коли йому було 4 роки. В дорослому віці він налагодив контакт з батьком, у них були гарні відносини, вони разом проводили час. Приблизно у липні 2015 року в телефонній розмові батько йому повідомив, що хворіє. При цьому батько був веселим, жартував, від допомоги відмовився. В кінці 2015 року він телефонував батьку, проте він не брав трубку. Коли пройшло багато часу, він вирішив до нього заїхати і уточнити, що трапилось. Від сусідів він дізнався, що батько помер.

Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

У березні 2016 року він звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини та у зв'язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності на спадкове майно.

Посилаючись на те, що визначений законом строк ним було пропущено з причин навмисного приховування смерті батька з корисливих мотивів його сестрою ОСОБА_5, за результатами чого йому не біло відомо про його смерть, просив позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, який був пропущений з поважних причин, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує тим, що позивач не навів ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції жодної поважної причини на підтвердження неможливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Судом першої інстанції також не зазначено, яка з причин, наведених позивачем, визнається судом поважною.

Доводи позивача про необізнаність про смерть батька не є поважною причиною несвоєчасного звернення з заявою про прийняття спадщини. При цьому позивачем не доведено наявність у нього перешкод для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини. Покази свідка ОСОБА_6, колишньої дружини спадкодавця, не містять у собі відомостей про наявність у позивача поважних причин пропуску строку.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_7, ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, Ѕ частина якої була ним приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 35, 37, 50).

На іншу Ѕ частину вказаної квартири, що належала ОСОБА_10, 12.06.2003 р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.51).

У віці 16 років син спадкодавця, ОСОБА_1 змінив ім'я, про що 17 серпня 1994 року було складено відповідний актовий запис за №24. Прізвище, по батькові ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2, змінено на ОСОБА_1, про що було видано свідоцтво про зміну імені (а.с.10).

31 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що складається з квартири, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с.56).

31.03.2016 р. державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру після смерті батька ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що останній пропустив передбачений законодавством шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, а також у зв'язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності на вказане майно (а.с. 64).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в дорослому віці поновив спілкування з спадкодавцем, відповідач не мала можливості повідомити позивача про смерть батька, а також з відсутності доказів, що спадкодавець згідно наявних у нього захворювань перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиціяміститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та 4 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15), від 14 вересня 2016 року ( справа №6-1215 цс16).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що його ніхто не повідомив про смерть батька, сестра спадкодавця ОСОБА_2 приховала вказаний факт з корисливих мотивів.

Разом з тим, законодавець не покладає на родичів спадкоємця обов'язку повідомляти про смерть спадкодавця.

Мотиви, з яких відповідач не повідомила позивача про смерть його батька, правового значення для вирішення даного спору не мають.

Крім цього, як пояснила відповідач в судовому засіданні, вона намагалась зв'язатись з сином спадкодавця по телефону та повідомити про смерть батька, проте на її дзвінок ніхто не відповів.

Не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини і та обставина, що характер взаємовідносин позивача з батьком передбачав спілкування лише 1-2 рази на рік.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів наявності об'єктивних, непереборних, істотних підстав, які перешкоджали йому вчинити дії для прийняття спадщини у визначених законом строк позивач суду не надав.

Необізнаність позивача про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Оскаржуване судове рішення не містить жодного обґрунтування причин, які судом визнані поважними, та які могли слугувати підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поновлення спілкування з батьком в дорослому віці, відсутність у відповідача можливості повідомити позивача про смерть батька, а також недоведеність факту перебування спадкодавця у безпорадному стані такими причинами не є.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення даного позову.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/13017/2016

Головуючийу суді першої інстанції: Величко Т.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.