Ухвала суду № 62652449, 09.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3383/2016 р. Головуючий у 1 інстанції Шапутько С.В.

Категорія ст. 170 КПК України Доповідач Масенко Д.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г. Глиняного В.П.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги володільців майна директора ТОВ «ТД «КАЙРОС» ОСОБА_2 та директора і представника ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Момотюка О.Б., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про поновлення строку на звернення із клопотанням, та про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 08.04.2016 року, під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належать ОСОБА_6, шляхом заборони відчуження, розпорядження іншим чином та користування означеним майном.

Згідно ухвали, слідчий суддя врахувавши достатність підстав вважати, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та з метою збереження речових доказів, дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно зазначене у клопотанні шляхом заборони відчуження, розпорядження іншим чином, та користування означеним майном, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення, перетворення та відчуження даного майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, володільці майна - директор ТОВ «ТД «КАЙРОС» ОСОБА_2 та директор і представник ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою повернути майно, зазначене в ухвалі, його володільцям.

Крім того, представник ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_1 просить витребувати у Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ інформацію, запитувану ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» від 12.10.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на те, що вказана в ухвалі слідчого судді техніка, яка була вилучена в ході проведеного обшуку, не охоплюється ухвалою суду про надання дозволу на проведення обшуку та не має ніякого відношення до даного кримінального провадження.

Апелянти вказують, що техніка вилучена в ході обшуку 08 квітня 2016 року, а арешт на майно накладено 12 квітня 2016 року, в зв'язку із чим, як стверджують апелянти, слідчим грубо порушені норми КПК України щодо строків відведених для звернення з відповідним клопотанням до суду.

Далі в апеляційній скарзі апелянти зазначають, що службові особи ТОВ «ТД «КАЙРОС» та службові особи ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» не є підозрюваними у даному провадженні та не мають будь-якого іншого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, також зазначають, що у кримінальному провадженні не встановлено зв'язку цих осіб з особами які буцімто вчинили суспільно небезпечні діяння або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних, обвинувачених осіб.

Як підсумок, автори апеляційних скарг зазначають, що комп'ютерна техніка та інше майно більше пів року перебуває у володінні органів досудового слідства, однак будь-які слідчі дії щодо посадових осіб товариств слідчими не проводяться, що порушує законне право володільців майна на вільне використання належного їм майна.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційні скарги та просили їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, головним слідчим управлінням НП України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2015 року за № 42015000000000717, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 204, ст. 227, ч. 2 ст. 364 КК України.

Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України Момотюк О.Б., за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ЦилюрикомО.А., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 08.04.2016 року, під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належать ОСОБА_6, яке 12.04.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено. Даною ухвалою задоволено клопотання і про поновлення строку на звернення із даним клопотанням.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання детектива, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження за № 42015000000000717 про накладення арешту на майно вилучене 08.04.2016 року, під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належать ОСОБА_6, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання апелянтів на те, що вказана в ухвалі слідчого судді техніка, яка була вилучена в ході проведеного обшуку, не охоплюється ухвалою суду про надання дозволу на проведення обшуку та не має ніякого відношення до даного кримінального провадження, є необгрунтованими, оскільки майно, на яке слідчим суддею накладено арешт є тимчасово вилученим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 КПК України, а тому воно не зазначене в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку.

Твердження апелянтів про порушення слідчим норм КПК України щодо строків відведених для звернення з відповідним клопотанням до суду, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки відповідно до матеріалів провадження, дані обставини були предметом розгляду слідчим суддею та знайшли своє вирішення шляхом задоволення клопотання слідчого про поновлення строку на звернення із клопотанням про накладення арешту на майно.

Що стосується вимог апеляційних скарг в частині відсутності у службових осіб ТОВ «ТД «КАЙРОС» та ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» статусу підозрюваних у даному кримінальному провадженні, то вони є необґрунтованими, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Посилання на те, що у кримінальному провадженні не встановлено зв'язку службових осіб ТОВ «ТД «КАЙРОС» та ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» з особами, які буцімто вчинили суспільно небезпечні діяння або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних, обвинувачених осіб, не є предметом розгляду при вирішення питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Твердження про те, що будь-які слідчі дії щодо посадових осіб товариств слідчими не проводяться, що порушує законне право володільців майна на вільне використання належного їм майна, не є переконливими через відсутність посилань на жодні докази цього, а лише посилання на них апелянтами.

Крім того, слід звернути увагу на те, що до компетенції суду не входить витребовування документів зазначених в апеляційній скарзі представника ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_1, відповідно до вимог чинного КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, вилучене 08.04.2016 року, під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належать ОСОБА_6, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги володільців майна директора ТОВ «ТД «КАЙРОС» ОСОБА_2 та директора ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України МомотюкаО.Б., про поновлення строку на звернення із клопотанням, та про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 08.04.2016 року, під час проведення обшуку в офісних приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належать ОСОБА_6, шляхом заборони відчуження, розпорядження іншим чином та користування означеним майном, - залишити без змін, а апеляційні скарги володільців майна директора ТОВ «ТД «КАЙРОС» ОСОБА_2 та директора і представника ТОВ «КК «ІНВЕСТЕКОГРУП» ОСОБА_3 та ОСОБА_1, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. Паленик І.Г.