Ухвала суду № 62630495, 10.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/447/16-ц 10.11.2016 10.11.2016 10.11.2016

Провадження №22-ц/784/2382/16

справа № 474/447/16-ц

провадження № 22ц-784/2382/2016 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

категорія 27 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

іменем України

10 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Шагай О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року, ухваленого

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и л а:

В липні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що згідно з договором від 24 червня 2009 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 10600,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушує кредитні зобовязання та має станом на 4 травня 2016 року заборгованість у розмірі 13190 грн. 54 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту 6891 грн. 20 коп., заборгованості по процентам 1576 грн. 75 коп., пені 3592 грн. 33 коп. та штрафу 1130 грн. 26 коп., позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2009 року в розмірі 12060 грн. 28 коп., з яких заборгованість по кредиту 6891 грн. 20 коп., заборгованість по відсоткам 1576 грн. 75 коп., заборгованість по пені 3592 грн. 33 коп. Крім того, суд стягнув з відповідачки судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності.

В судове засідання апеляційного суду відповідачка не зявилась. Як видно з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.105), відповідачка своєчасно повідомлена про час і місце судового розгляду, а тому її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 має невиконані кредитні зобовязання за кредитним договором від 24 червня 2009 року, за умовами якого відповідачка отримала кредитну карту з кредитним лімітом на час видачі картки - 2000 грн., який було збільшено до 9800 грн., зі сплатою базової відсоткової ставки у розмірі 2,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, станом на 4 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_3 складає 13190 грн. 54 коп.,, а саме: по кредиту 6891 грн. 20 коп., за відсотками 1576 грн. 75 коп., а також пеня 3592 грн. 33 коп. та штраф 1130 грн. 26 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували наданий розрахунок, матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неналежне виконання ОСОБА_3 договірних зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту 6891 грн. 20 коп.. та сплати передбачених договором відсотків 1576 грн. 75 коп. відповідає обставинам справи, а стягнення цих сум та пені за неналежне виконання кредитних зобов'язань - вимогам статей 526, 611, 1048, 1050 ЦК України.

Судове рішення в частині відмови у стягненні штрафу позивач не оскаржував.

Доводи апеляційної скарги про нікчемність кредитного договору у звязку з недодержанням сторонами при його укладенні вимог ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми договору, є необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 на підставі письмової заяви останньої. При цьому, ОСОБА_3 ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі Умови і Правила), тарифами банку, та погодилась з тим, що вказані документи є складовою частиною кредитного договору (а.с. 11). Крім того, відповідачка ознайомилася та особисто підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 12).

Зі змісту зазначеної заяви та Умов і Правил, які діяли на час укладення спірного договору та досліджених апеляційним судом, вбачається, що вони містять всі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції, яка діяла на момент укладення договору, а саме: назву документа; прізвище, ім'я і по батькові та адресу особи, яка отримує фінансову послугу, найменування фінансової операції, кредитного ліміту, базової відсоткової ставки, порядку погашення боргу; найменування та місцезнаходження банку (Заява); строк дії договору (п.9.12 Умов і Правил); зазначення порядку зміни і припинення дії договору (п.п. 5.2, 5.3, 6.4 Умов і Правил); права та обов'язки сторін (п.п. 4, 5-7 Умов і Правил); відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (п. 8 Умов і Правил); підписи сторін (Заява).

Зазначені умови кредитного договору відповідають вимогам глави 71 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, введених постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року.

Отже при укладенні вказаного договору сторони дотримались вимог ст.1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору.

Посилання апелянта на пропуск позивачем позовної давності суперечать обставинам справи та вимогам ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, за період з часу отримання кредитної картки по 31 травня 2015 року дата проведення розрахунку, позивачка періодично погашала заборгованість по кредиту, в тому числі здійснила останній платіж в розмірі 1000 грн. 5 травня 2015 року, що свідчить про переривання позовної давності.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_4