Ухвала суду № 62625364, 09.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 431/3801/15-ц

Провадження № 22ц/782/740/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів: Єрмакова Ю.В., Яреська А.В.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 червня 2016року у цивільній справі за позовною заявою кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015року позивач КС «Імперіал ЛТД» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 24.12.2009року між кредитною спілкою та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір кредитної лінії № 219, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 15000грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання із сплатою за користування кредитними коштами 70% річних зі строком дії - 12 фактичних місяців від дати отримання відповідачем кредиту та дії договору - до повного виконання зобовязань відповідачем. У забезпечення зазначеного кредитного договору цього ж дня між кредитною спілкою, відповідачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №219, за умовами якого поручитель ОСОБА_3 взяв на себе обовязок відповідати за зобовязання відповідача ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору №219 від 24.12.2009року. Також у забезпечення зазначеного кредитного договору цього ж дня між кредитною спілкою, відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №219, за умовами якого поручитель ОСОБА_4 взяв на себе обовязок відповідати за зобовязання відповідача ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору №219 від 24.12.2009року. За згодою сторін до кредитного договору № 219 від 24.12.2009року було складено графік погашення кредиту, згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 зобовязався до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит. Міри, прийняті кредитною спілкою щодо відповідного виконання умов договору, результату не дали, відповідач ОСОБА_2 постійно порушує графік сплати кредиту та не доплачує передбачені графіком суми. Станом на 31.08.2015року сума поточної заборгованості за кредитним договором становить 13635,57грн. Позивач надсилав відповідачам попередження про сплату боргу, спілкувався з боржниками телефоном, але відповідачі не прийняли заходів щодо погашення заборгованості за кредитом. Просив стягнути з ОСОБА_2 у солідарному порядку ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13635,57грн. та стягнути з відповідачів солідарно витрати по сплаті судового збору у сумі 243,60грн.

У подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Так, в уточненій позовній заяві від 07.09.2015року позивач КС «Імперіал ЛТД» уточнив позовні вимоги, зазначивши відповідачем ОСОБА_2, та просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №219 від 24.12.2009року, що утворилась станом на 07.09.2015року у розмірі 2438,15грн. та судові витрати у розмірі 243,60грн. У уточненій позовній заяві від 01.02.2016року позивач КС «Імперіал ЛТД» уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №219 від 24.12.2009року, що утворилась станом на 01.02.2016року, у розмірі 3920,30грн. У уточненій позовній заяві про збільшення позовних вимог від 28.03.2016року позивач КС «Імперіал ЛТД» уточнив та збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №219 від 24.12.2009року у розмірі 4492,60грн.

Заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 06.06.2016року позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором № 219 від 24.12.2009року у розмірі 4492,60грн.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 17.08.2016року заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06.06.2016року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 06.06.2016року відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в обґрунтування якої апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи щодо наявності підстав для підвищення позивачем в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом з 70% до 140%, недоведеність позивачем обставин, які суд вважав встановленими щодо правомірності такого підвищення, що призвело до невідповідності висновків суду про наявність заборгованості за кредитним договором, а не про встановлення відповідного зайвого нарахування позивачем процентів за користування кредитом, відсутність у рішенні правової оцінки поясненням відповідача по суті позовних вимог, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апелянт, якого було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи у судове засідання не зявився, заяви про відкладення розгляду справи на адресу суду від останнього не надійшло.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі апелянта.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача КС «Імперіал ЛТД», перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2009року кредитна спілка та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір №219, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 15000,00грн. на строк 12 місяців під 70% річних за користування кредитом від загальної суми щоденного залишку кредиту. За згодою сторін було складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач зобовязався до 25 числа кожного місяця сплачувати відсотки за користування кредитом та сам кредит. Однак, незважаючи на прийняті зобовязання відповідач порушує графік сплати кредиту. Станом на 28.03.2016року сума заборгованості по сплаті кредиту становить 4492,60грн. Кредитний договір не оспорений та вважається законним.

Задовольняючи позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» суд першої інстанції вважав, що позивачем доведено наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі і стягненню цієї заборгованості з відповідача.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності права позивача на стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №219 від 24.12.2009року, оскільки в порушення вимог закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобовязання за договором кредитної лінії належним чином не виконав, визначення загального розміру заборгованості та стягнення з відповідача цієї заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, колегією суддів встановлено, що відповідно до заяв ОСОБА_2 останнім 24.12.2009року від КС «Імперіал ЛТД» було отримано транш кредитної лінії у розмірі 15000,00грн. та 31.08.2012року черговий транш у розмірі 3472,45грн., у відповідності до умов договору кредитної лінії №219 від 24.12.2009року., а.с.11.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 вважає безпідставними дії позивача щодо нарахування у деякі періоди відсотків за користування кредитом у розмірі 140% річних, оскільки, як вважає апелянт, п.3.1. договору за користування кредитом Кредитодавець, щомісячно, станом на останній день місяця, має право нараховувати плату (проценти) у розмірі 70% річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості Позичальника по кредиту в рамках кредитної лінії, але, позивач односторонньо нарахував підвищені відсотки, при цьому не надав до матеріалів справи доказів віднесення кредиту відповідача до кредиту з підвищеним ризиком (рішення кредитного комітету, витяги з них, тощо).

Дійсно, умовами п.3.1. договору кредитної лінії №219 від 24.12.2009року передбачено, що за користування кредитом Кредитодавець щомісячно станом на останній день місяця нараховує плату (проценти) в розмірі 70% річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості Позичальника по кредиту в рамках кредитної лінії.

Згідно зі ст..14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно дост..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, іншихактів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з положень ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Також право позивача на отримання від позичальника належних позикодавцеві процентів передбачено і ч.1 ст.1054 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч.1ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема… зміна умов зобов'язання.

Колегією суддів встановлено, що нарахування збільшеної відсоткової ставки, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу, процентна ставка встановлюється у розмірі 140% річних від суми залишку кредиту, а тому позивач має право одержування збільшеної відсоткової ставки за наявності передбачених умовами договору підстав, без додаткового узгодження такого збільшення, а тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправомірного збільшення процентної ставки без згоди позичальника та його попередження.

Між сторонами були узгодження усі положення договору кредитної лінії №219 від 24.12.2009року у т.ч. і порядок нарахування процентів та право КС «Імперіал ЛТД» на підвищення відсоткової ставки з 70% річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості до 140% річних від суми залишку кредиту, у разі несвоєчасного надходження планового платежу повністю, або частково, за рішенням кредитного комітету КС.

Так, п.п.3.7., 3.8., 3.9. передбачено, що у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення за рішенням Кредитного комітету цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 140% річних від суми залишку кредиту. З дати виконання Позичальником своїх поточних зобовязань у повному обсязі, включаючи сплату процентів за ставкою, визначеною п.3.8. цього договору, такий кредит вважається кредитом з нормальним режимом сплати і плата за користування кредитом справлятиметься за процентною ставкою, встановленою в п.3.1. цього Договору.

Згода на запропоновані кредитною спілкою зазначених положень п.п. 3.7., 3.8., 3.9. підтверджена відповідачем власним підписом договору кредитної лінії.

Саме з цих підстав позивачем періодично встановлювалася підвищена процентна ставка 140% при наявності прострочення платежів, та з подальшим поверненням до нарахування 70% річних при повному виконанні відповідачем поточних зобовязань.

Колегією суддів перевірена наявність у позивача інших передбачених договором підстав для збільшення процентної ставки, а саме: наявність прострочення відповідачем планових платежів повністю або частково та наявність рішення кредитного комітету позивача про визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком.

Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, а.а.с.97,98, нарахований останнім у повній відповідності до умов укладеного між сторонами договору, а.а.с. 5,6.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості, станом на 01.04.2016року, становить 4499,39грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2486,79грн. та заборгованості зі сплати процентів - 2012,60грн., але, відповідно до вимог уточненої позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 4492,60грн., що складається із заборгованості зі сплати основного боргу 2480,00грн. та заборгованості зі сплати % - 2012,60грн.

Як вбачається з витягу з протоколу №104 засідання Кредитного комітету КС «Імперіал ЛТД» від 01.07.2015року позивачем затверджено надання статусу кредиту з підвищеним ризиком та зміну з цього приводу процентної ставки, а саме на 140% річних по кредиту №219 від 24.12.2009року, укладеного між кредитною спілкою та ОСОБА_2, а.с.150.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, у тому числі й нарахування суми заборгованості у розмірі 4499,39грн, позивачем застосована підвищена процентна ставка у період з 01.07.2015року по 01.04.2016року. і саме в цей період відповідачем порушувались зобовязання щодо своєчасної та повної виплати поточних платежів.

Інші періоди, які апелянт зазначає у апеляційній скарзі, не стосуються предмету позову, оскільки за ці періоди заборгованість за відсотками була стягнута рішеннями Старобільського районного суду від 15.09.2011року (заборгованість станом на 15.06.2011року) а.с.163,164, від 23.11.2011року ( заборгованість станом на 15.08.2011року), а.а.с.161,162 від 29.11.2011року (заборгованість станом на 12.10.2011року), а.а.с.165,166, від 10.04.2012року (заборгованість станом на 27.01.2012року), а.а.с.167- 169, які набрали законної сили та відповідно до отриманої апеляційним судом інформації Старобільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області № 1227/06-37 від 09.11.2016року, всі вищезазначені рішення суду виконані.

Щодо відсутності повідомлення про застосування підвищеної процентної ставки, за доводами апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що КС «Імперіал ЛТД» поштовим відправленням з повідомленням на адресу позивача направляла інформацію щодо прийняття рішення кредитним комітетом, відповідно до п.3.7.-3.9. договору, статусу кредиту «з підвищеним ризиком» із застосуванням процентної ставки у розмірі 140% річних від суми залишку кредиту у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання, визначеного в п.5.1.3. договору щодо своєчасного здійснення платежів з погашення кредиту та відсотків, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів, а.с.113.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він не отримував зазначене повідомлення.

Як встановлено колегією суддів повідомлення про підвищення процентної ставки було направлено рекомендованим листом на адресу, яка відповідає місцю реєстрації відповідача, а.с.112, така саме адреса зазначена й у реквізитах договору кредитної лінії та безпосередньо відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі.

Наданий позивачем поштовий конверт має усі необхідні складові поштового відправлення, у тому числі і штрих-код поштового відправлення та штамп відповідного відділення поштового звязку.

Також, з урахуванням вище встановлених обставин, колегія суддів не приймає до уваги наданий ОСОБА_2 розрахунок заборгованості по відсотках.

Так, у відзиві на позовну заяву, а.с.30, відзивів на уточнені позовні заяви, а.а.с.78-80, заяві про перегляд заочного рішення, відповідач зазначає, що він деякий час мав прострочені платежі, але він погасив кредит повністю та 03.09.2015року вніс на рахунок позивача 11456грн. і нарахування йому 140% річних є неприпустимим.

Як вбачається із наданих відповідачем розрахунків, основна сума його заборгованості за договором складає 11178,99грн., що повністю відповідало наданому позивачем розрахунку заборгованості за основним боргом (тіло кредиту), станом на 03.09.2015року. а.с.88.

Між тим, з наданої відповідачем квитанції про повну, як вважає апелянт, сплату кредиту 03.09.2015року вбачається, що платником ОСОБА_2 основна сума заборгованості ( тіло кредиту) сплачена у неповній мірі, як зазначено у квитанції щодо призначення платежів: основна сума 8692,20грн., відсотки -2764,20грн., а всього 11456,40грн., а.с.51.

Тобто, зазначаючи у наданих розрахунках суму основної заборгованості 11178,99грн. останнім сплачується основна заборгованість у неповній сумі 8692,30грн. ( порівняльна таблиця «позиція відповідача»), а.а.с.32, 48,81.

За арифметичним розрахунком: 11178,99грн. - 11456,40грн. = 2486,79грн., що повністю відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки відповідачем на сплачена повністю сума заборгованості за тілом кредиту, то позивач має право на нарахування відсотків за користування наданими кредитними коштами.

Щодо наданого відповідачем розрахунку процентів, то колегія суддів не вважає його вірним, оскільки відповідачем зроблено розрахунок без застосування положень п.п.3.7,3.8., при цьому відповідачем визнається факт наявності прострочених платежів до 03.09.2015року, (часу сплати 11456,40грн.)

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на положення п. 3.6. договору кредитної лінії щодо порядку погашення заборгованості, а саме першочерговості погашення заборгованості по процентам.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом, за наведеними доводами апеляційної скарги, не доведена наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального прав, а саме вимог ст..ст. 213,215 ЦПК України, то колегія суддів частково погоджується із зазначеними доводами, оскільки мотивувальна частина рішення у повній мірі не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України.

Але, зазначене не може бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки, згідно. ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не відбулося у даному випадку.

Щодо доводів апелянта про відсутність у заочному рішенні зазначення строку і порядку подання заяви про його перегляд, то колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки резолютивна частина рішення містить умови та строки перегляду заочного рішення за письмовою заявою відповідача та умови і строки апеляційного оскарження заочного рішення у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а.а.с.102.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у визначений у заочному рішенні строк для подачі заяви відповідач скористався своїм правом на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, а.с.107, та подальшого апеляційного оскарження.

Колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом доводи не є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії.

Наявність заборгованості позичальника ОСОБА_2 за договором кредитної лінії №219 від 24.12.2009року, що станом на 28.03.2016року, з урахуванням вимог позовної заяви, складає 4492,60грн., а саме: заборгованість зі сплати основного боргу 2480,00грн. та заборгованість зі сплати процентів - 2012,60грн. повністю знайшла своє підтвердження як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції, а тому зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 червня 2016року у цивільній справі за позовною заявою кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: