Ухвала суду № 62624172, 10.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2250/16 Справа № 204/5171/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін К. М. Доповідач - Калініч Н.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Калініч Н.І.

суддів: Джерелейко О.Є., Іванченка О.Ю. за участю секретаря: Пиріч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000493 від 03 липня 2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верещаки Лисянського району Черкаської області, громадянина України, освіта вища, працюючого начальником частини спеціальної пожежної техніки ЗТС ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: Грамма О.А.

захисника обвинуваченого: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбуття основного призначеного покарання у виді позбавлення волі, та покладено обов'язки відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави фактичну вартість проведеної експертизи № 5/10.1-687 від 27.07.2016 р. у розмірі 703 гривні 68 копійок.

Згідно з вироком суду обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

03 липня 2016 року близько 01 години 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, рухаючись по вул. Робочій збоку вул. Грибоєдова в напрямку вул. Володимира Антоновича в м. Дніпро, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», розташованого на перехресті вул. Робочої та вул. Уральської, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно його руху, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2911е від 28.07.2016 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; невиконання якого перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.

Відповідно до висновку експерта № 5/10.1-687 від 27.07.2016 року, при зазначених дорожніх обставинах, дії водія автомобіля «ВАЗ-21124» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв'язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити йому покарання шляхом заміни покарання у вигляді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження та незастосування до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Так обвинувачений в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, не врахував приписів ст. 66 та ст. 69 КК України, а саме: обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, визнав вину у повному обсязі, вжив заходів щодо відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди потерпілому у повному обсязі, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою потерпілого, а також не лишив місце ДТП та вжив заходів щодо виклику швидкої та надання заходів невідкладної медичної допомоги.

Крім того, враховуючи, що він є військовослужбовцем та обіймає посаду заступника начальника частини спеціальної пожежної техніки ЗТС ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області, до нього можуть бути застосовані положення ст. 58 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, який вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі, захисника, який вимоги апеляційної скарги свого підзахисного підтримав, просив її задовольнити, вислухавши думку прокурора, яка просила, доводи обвинуваченого залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо ним не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Виклик учасників судового провадження та інших осіб, які мають бути присутніми при судовому розгляді, шляхом вручення їм повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою в порядку, визначеному ст.ст. 135-139 КПК.

Згідно ч. 8 ст. 135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в порушення вказаних вимог закону, суд в підготовчому судовому засіданні, призначеному 11 годині 00 хвилин 29 серпня 2016 року, призначив кримінальне провадження до судового розгляду в той же день на 11 годину 05 хвилин, що не відповідає вимогам закону та порушує гарантії забезпечення прав особи перш за все на захист,оскільки учасникам судового провадження, у тому числі обвинуваченому не надано необхідний час для підготовки до участі у судовому розгляді, потерпілого зовсім не було повідомлено про слухання провадження по суті.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчинені злочину фактично визнав частково та разом з захисником оспорювали швидкість руху транспортного засобу, яким керував обвинувачений та просили допитати в судовому засіданні експерта та свідків.

За таких обставин, суд першої інстанції, був зобов'язаний дослідити всі докази, якими органи досудового розслідування обґрунтували висновок про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Однак суд, як це видно з вироку цього не зробив і належної оцінки цим обставинам не дав, та прийняв помилкове рішення про розгляд кримінального провадження згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

Крім того, як убачається із оригінального примірника технічного носія інформації судового засідання суду першої інстанції, головуючий сам запропонував учасникам провадження розглядати провадження відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК, що не допустимо, проте не роз'яснив наслідки такого розгляду. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні які-небудь письмові заяви обвинуваченого про роз'яснення йому судом вимог ч.3 ст. 349 КПК, що в даному випадку є порушенням права на захист обвинуваченого.

Також, вказавши у вироку про розгляд кримінального провадження згідно до вимог ст. 349 КПК, суд послався у вироку на докази, які безпосередньо не досліджував у судовому засіданні, що свідчить про невмотивованість судового рішення та є підставою для його скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права (ст. 370 КПК).

Як убачається з оригінального примірника технічного носія інформації судового засідання суду першої інстанції, 29.08.2016 року прокурор у судовому засіданні просив долучити до обвинувального акту матеріали досудового розслідування. Суд долучив вказані матеріали, проте тільки перелічив їх, безпосередньо не дослідивши вказані докази та дані про особу обвинуваченого, що є порушенням вимог ст. 23 КПК, оскільки суд повинен безпосередньо досліджувати докази. Крім того, суд взагалі не визначив об'єм та порядок дослідження доказів по кримінальному провадженню, хоча насамперед при призначені покарання обвинуваченому, навіть при розгляді провадження у порядку ст. 349 КПК, повинен дослідити дані про особу обвинуваченого та врахувати їх відповідно до вимог ст. 65 КПК.

Враховуючи те, що судом до кримінального провадження були долучені докази та дані про особу обвинуваченого,але не були досліджені судом першої інстанції, апеляційна інстанція позбавлена можливості досліджувати вказані докази, тому позбавлена можливості постановити рішення з урахуванням долучених до провадження доказів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК, підлягає скасуванню.

Вказані порушення вимог кримінально процесуального закону згідно ч.1 ст. 412 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення ,що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду.

Суду при новому розгляді необхідно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону розглянути кримінальне провадження та обговорюючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи доводи апелянта та потерпілого, постановити законне обґрунтоване та справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України скасувати.

Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Апеляційного суду

____ ___ _____

Калініч Н.І . Джерелейко О.Є. Іванченко О.Ю.