Рішення № 62616842, 24.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5188/15-ц

Провадження № 2/522/950/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кретині ініціативи» про розірвання договору довічного утримання, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати договір дарування квартири від 21.12.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером №14360, договором довічного утримання, визнати договір дарування квартири від 21.12.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №14360, недійсним, Розірвати договір довічного утримання укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.12.2002 року, визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру № 9, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул.. Армійська, буд. 12.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що, маючи на меті укласти договір про довічне утримання, відповідачка замаскувала його під договір дарування квартири №9, яка розташована за адресою м. Одеса, вул.. Армійська, 12. Договір дарування, фактично не бажав укладати. зазначає, що договір дарування, був укладений з метою приховати дійсний правочин - договір довічного утримання, тому є удаваним правочином.

Судом залучено в якості третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи». У звязку з тим, що 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, та договорів забезпечення. Отже, внаслідок укладення указаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 позичальником згідно якого є ОСОБА_2 .

15.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, уклали Кредитний договір № 1501/0408/88-047.

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за Кредитним договором, 15.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, уклали Договір іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1,відповідно до якого остання передала Банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру під номером 9, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Армійська в будинку під номером 12, та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 38,5 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 58,3 кв.м.

Таким чином, предмет спору стосується прав ТОВ «Кредитні ініціативи», так як квартира №9, яка розташована за адресою м. Одеса, вул.. Армійська, 12 , знаходиться в іпотеці, тобто є забезпеченням належного виконання зобовязань за кредитним договором 1501/0408/88-047 укладеного 15.04.2008 року . У звязку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» залучили у якості третьої особи , до участі у справі. Так як ухвалене рішення може вплинути на права та обовязки ТОВ «Кредитні ініціативи».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснила, що в грудні 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, погодилися укласти договір довічного утримання про те, що ОСОБА_2, буде повністю утримувати та доглядати його, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а я за згодою своєї дружини здійснюю передачу права власності на квартиру своєї донці ОСОБА_2

Також позивач посилається, що відповідачка написала розписку, що після укладання договору дарування, буде доглядати за Позивачем та його дружиною.

В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що договір дарування був вчинений позивачем внаслідок помилки, так як він при підписанні вважав, що поліпшує майбутні умови оформлення права власності на квартиру а доказом зобовязання щодо довічного утримання вистачить розписки від Відповідачки, тобто цей перелік документів вважав достатнім та таким, що у сукупності укладає правочин щодо довічного утримання..

В судове засідання відповідачка не зявилась, повідомлялась неодноразово, надавала заперечення проти позову, у яких проти позову заперечувала, пояснила, що домовленості між ним та матір'ю щодо укладення договору довічного утримання не було, укладався договір дарування, а обовязки щодо догляду та піклування надає, як донька.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» проти позову заперечував, із посиланням на наявність переліку справ, щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічних позовів ОСОБА_1., про визнання недійсним договору іпотеки з ідентичних підстав, у яких предметом спору також фігурує майно,яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1,.

Вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. З цього слідує, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору дарування суди повинні виходити із відповідних норм Цивільного кодексу України, якими регулюється вчинення саме цього виду договорів.

Договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна в власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдарованого).

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За п. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації як прав на нерухомість, так і правочинів щодо нерухомості.

Під час розгляду справи встановлено, що договір дарування, укладений 21.12.2002, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3. зареєстровано в реєстрі за номером №14360.

Як вбачається зі змісту Договору, «зазначена квартира відчужується за згодою дружини дарувальника, ОСОБА_4, що підтверджується її заявою…»

Пункт 8 Договору Дарування від 21.12.2002 року «Зміст ст.190 КК України , що передбачають кримінальну відповідальність за шахрайство шляхом використання підробних документів п. 13 Правил використання приміщеннями в житлових будинках і прибудованих приміщень затверджених Постановою КМУ від 08.10.92 року № 572, ст. 58 ЦК України, у якій передбачено наслідки мнимої та удаваної угоди сторонам розясненні…».

Умови щодо встановлення обов'язку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-які дії майнового чи немайнового характеру, спірний договір не містить.

Враховуючи, що позовні вимоги, викладені позивачем за змістом позовної заяви - щодо визнання договору дарування удаваним та визнати його договором довічного утримання, визнати договір дарування недійсним, розірвати договір довічного утримання укладений між позивачем та відповідачем, визнати право власності позивача на квартиру, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_2, а в судовому засіданні позивач наполягала на визнанні договору дарування недійсним. Та посилалась що правочин є удаваним, договір дарування оформлявся для спрощення процедури переходу права власності.

Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, встановлені ст. 229 ЦК України, ч.1 якої передбачає визнання судом правочину недійсним, якщо особа, яка його вчинила, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Наполягаючи, що помилялась щодо укладеного договору, позивач не зазначив жодних обставин на підтвердження цього.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Отже, укладення удаваного правочину само по собі не спричиняє недійсності правочину, оскільки згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Під час розгляду справи у судіне було встановлено, що укладаючи договір дарування, сторони мали намір, домовленість та бажання приховати договір довічного утримання.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому й відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кретині ініціативи» про розірвання договору довічного утримання, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності - відмовити

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси, протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

24.10.2016