Постанова № 62610838, 08.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 876/8319/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львов апеляційну скаргу Мукачівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2016 року у справі № 303/5220/16-а за позовом Мукачівського районного секору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки та піклування Мукачівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове видворення, -

В С Т А Н О В И В :

01.09.2016 року Мукачівський районний сектор головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача орган опіки та піклування Мукачівської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове видворення.

Позовні вимоги мотивує тим, що що 15 березня 2016 року головним спеціалістом Мукачівського РС ГУ ДМС України в Закарпатській області було складно протокол про адміністратвине правопорушення згідно якого в с.Верхній Коропець було виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України. В подальшому 15.03.2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.. Після цього, завідувачем Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 15.03.2016 року було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк до 10.04.2016 року. Однак, ОСОБА_1 дане рішення не виконав, тому просять примусово видворити за межі України громадянина Республіки Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до протоколу про адміністратвине правопорушення від 15 березня 2016 року складеного головним спеціалістом Мукачівського РС ГУ ДМС України в Закарпатській області в с.Верхній Коропець було виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України, а саме з перевищенням дозволеного терміну перебування (а.с.4).

В подальшому 15 березня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп., що стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с.5).

Завідувачем Мукачівського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області 15 березня 2016 року було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина громадянина Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-7).

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_1 ОСОБА_1 04.03.2004 року уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с.33).

Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.32).

Також із матеріалів справи було встановлено, що ОСОБА_1, звертався до суду із адміністративним позовом про скасування рішення субєкта владних повноважень, а саме рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року. Судом 18 травня 2016 року було винесено постанову якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, а саме : скасовано рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1.

23 червня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу Мукачівського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області задоволено, постанову Мукачівського міськрайонного суду від 15 березня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задовленні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Дана постанова набула законної сили (а.с.56).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 проживає в Україні більше 15 років та має міцні звязки з Україною, зокрема, тут постійно мешкають його дружина та двоє неповнолітніх дітей, уродженці та громадяни України. Прийняття рішення про примусове видворення з України позбавить відповідача законних підстав для проживання на території України, що унеможливить його повноцінне соціальне та сімейне життя.

З даним висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773 (Далі - Закон №3773) - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземні та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону № 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 23 Закону №3773 нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

15 березня 2016 року у ході проведення профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в с. Верхній Коропець, Мукачівського району був виявлений громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., з документом, який посвідчує особу, а саме паспортом громадянина Республіки Азербайджан НОМЕР_2, виданого 14.02.2012 року, який перебував з порушенням правил перебування іноземців на території України, а саме з перевищенням дозволеного терміну перебування.

За порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме встановленого факту незаконного перебування іноземця на території України понад встановленого терміну 15.03.2016 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону У країни), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

З наданих пояснень ОСОБА_1 до органів та підрозділів міграційної служби, як вже зазначалося, із заявою та документами необхідними для продовження законного терміну перебування на території України, а також про вирішення питання визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.

А тому на підставі вищенаведеного з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положення статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 15.03.2016 Мукачівським районним сектором Головного управління ДМС України в Закарпатській області прийнято рішення про примусове повернення за межі України та роз'яснено відповідачу, про зобов'язання покинути територію України у термін до 10.04.2016 року.

У вказаний термін територію України відповідач не покинув, а скориставшись правом на оскарження рішення про примусове повернення за межі України подав позов до про скасування вищезазначеного рішення. За результатами розгляду позову ОСОБА_1 постановою Мукачівського міськрайоннго суду рішення про примусове повернення було скасовано.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 року апеляційну скаргу Мукачівського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області було задоволено, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року в справі №303/2791/16а - скасувано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Своє рішення колегія апеляційного суду мотивувала тим, що Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

В даному разі, вказаний перелік підстав є вичерпний та такий, який не підлягає розширенню, а тому визначення нової підстави для не повернення позивача з території України, як наявність сім'ї, дітей (які народились та проживають в Україні) не узгоджується із вказаним положенням.

Відповідно до ч. 11 ст. 183-7 КУпАП передбачено, що судові рішення в адміністративних справах, щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 до вказаного терміну у рішенні про примусове повернення та після набуття законної сили постанови Львівського апеляційного адміністративного суду територію України не покинув, що свідчить про свідоме ухилення його від виконання рішення про примусове повернення за межі України.

Відповідно до вимог передбачених ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Також колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік підстав щодо заборони примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства, а саме іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідач ОСОБА_1 під дію зазначених вище підстав, щодо заборони примусового видворення не відноситься.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та відповідно до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись: ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мукачівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області задовольнити.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2016 року у справі № 303/5220/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Мукачівського районного секору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області задовольнити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2016 року.