Постанова № 62610837, 08.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 876/12018/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року у справі № 803/1304/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення на посаду та скасування наказу в частині формулювання підстави звільнення-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про скасування наказу № 83 о/с від 10.03.2015 року в частині формулювання підстави його звільнення за п.63 «і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позовні вимоги мотивує тим, що з липня 2014 року він проходив службу на посаді міліціонера взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області. Наказом № 83 о/с від 10.03.2015 року його було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України на підставі п. 63 «і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Вважає, що таке формулювання підстави його звільнення не відповідає дійсності, та підлягає зміненню, оскільки керівництво батальйону допускало в своїй діяльності грубі порушення законодавства про службу в органах внутрішніх справ, про що повідомлялись командир батальйону так і начальник Управління ГУ МВС України у Луганській області. В звязку з чим почалися переслідування службовців батальйону і він вирішив звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням подавши 21.02.2015 року рапорт начальнику ГУ МВС України у Луганській області. 03.03.2015 року та 07.03.2015 року повторно подавав рапорти про звільнення його зі служби за власним бажанням у звязку з наявністю поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обовязків, а саме упереджене ставлення до нього та його колег з боку начальника забезпечення, зброяра, начальника штабу, однак наказом № 83 о/с від 10.03.2015 року його було звільнено зі служби у звязку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Просив суд скасувати наказ № 83 о/с від 10.03.2015 року в частині його звільнення та змінити підстави формулювання звільнення з п. 63 «і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку) і вважати його звільненим на підставі п. 63 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

В судовому засіданні першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №211 о/с від 25.07.2014 року, оскільки колишньому працівнику міліції не може встановлюватись іспитовий строк при прийомі на роботу в органи внутрішніх справ.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалівсправи, що ОСОБА_1 з 23.07.2014 року по 10.03.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справа на посаді міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУ МВС Луганської області та взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області, дана обставина підтверджується витягами з наказів №211 о/ від 25.07.2015 року та № 83 о/с від 10.03.2015 року (а.с.5,129).

У складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області позивач виконував завдання в зоні проведення АТО відповідно до наказів №211 о/с від 25.07.2014 року та № 1428 від 08.08.2014 року, дана обставина підтверджується довідкою ГУ МВС України у Луганській області № в/ч-671 від 22.10.2014 року (а.с.6).

Відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області №211 о/ від 25.07.2014 року старшина міліції ОСОБА_1 був призначений на посаду міліціонера взводу №2 роти патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУ МВС Луганської області з іспитовим строком на 1 рік (а.с.141-144).

10.03.2015 року наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області № 83 о/с від 10.03.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 63 «і» (у звязку з не проходженням випробування в період іспитового строку) (а.с.34)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи накази №211 о/с від 25.07.2014 року та № 83 о/с від 10.03.2015 року відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про міліцію» та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із матеріалів справи, а також із витребуваних матеріалів персональної картки № 030415051400006 ОСОБА_1, які були направлені Ківерцівським центром зайнятості, а саме з витягу з Наказу № 211 о\с від 23.07.2014 року старшину міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду міліціонера взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області з 23.07.2014. Встановлено йому посадовий оклад у розмірі 560 грн., надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% а підвищення посадового окладу за особливі умови у розмірі 15%.

Із вищенаведеного наказу вбачається, що позивача було прийнято на посаду міліціонера взводу № 2 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області з 23.07.2014 без випробувального строку.

Крім цього колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 3 с. 26 КЗпП, випробувальний строк не встановлюється під час прийняття на роботу зокрема для осіб, яких прийняли на роботу в іншу місцевість, та у решті випадків, якщо це передбачено законодавством.

В контексті служби в ОВС дане питання регулюється Наказом МВС України № 177 від 24.04.2009 року «Про організацію початкової підготовки працівників органів внутрішніх справ України», яким передбачено, що прийом на службу в ОВС з іспитовим строком застосовується виключно до осіб, яких приймають на таку службу вперше. Разом з тим, відповідно до пп. 1.11.2 п. 1.11 Наказу, іспитовий строк не встановлюється особам, які повторно прийняті на службу в органи внутрішніх справ.

Вищенаведене підтверджується Довідкою МВСУ УМВС України у Волинській області від 28.04.2015 року № 16371 яка була видана ОСОБА_1 зазначено, що згідно особової справи № 16371, ОСОБА_1 дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ з 04.10.1995 року (наказ УМВС від 06.10.1995 №60о/с) по 19.12.1997 року (наказ УМВС від 19.12.1997 № 130о/с) (т. 1 а.с. 152).

А тому колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що позивача ОСОБА_1 не правомірно було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас ЗС України за п. 63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку), а Наказ Головного управління МВС України у Луганській області № 83 о/с від 10.03.2015 року підлягає скасуванню.

Також колегія апеляційного суду вважає за необхідне скасувати наказ № 211 о/с від 25.07.2014 року, оскільки із вище встановленими обставинами справи колишньому працівнику міліції не може встановлюватись іспитовий строк при прийомі на роботу в органи внутрішніх справ.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись: ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року у справі № 803/1304/15-а - скасувати та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги частково.

Скасувати наказ №211 о/с від 25.07.2014 року та наказ № 83 о/с від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України у запас ЗС України на підставі п. 63 «і» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку), а у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2016 року.