Постанова № 62609702, 07.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2016 справа №913/669/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів За участю представників сторін: від позивача від відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, за довіреністю; не зявився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськна рішення господарського судуЛуганської областівід13.09.2016 р. (підписано 16.09.2016 р.)у справі№ 913/669/16 (суддя Старкова Г.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськдо Відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області, смт. Троїцьке, Луганська областьпровнесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 р. про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до додатку "Порядок розрахунків"ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ (позивач) із позовом до Відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області, смт. Троїцьке, Луганська область (відповідач) про внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 р. про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до додатку "Порядок розрахунків" в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення господарського суду, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оскільки відносини в сфері електроенергетики регулюються спеціальним законодавством, зокрема, ОСОБА_5 України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, суд першої інстанції при вирішенні даного спору мав застосовувати норми саме спеціального законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника, у звязку з чим судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання та розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2016 р. між сторонами був укладений договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобовязався постачати у 2016 році відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електричних установок відповідача з загальною дозволеною потужністю 1232,077 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача" та "Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання споживача", а відповідач оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами Додатку "Порядок розрахунків".

За змістом п. 13.1 Договору, він набирає чинності з 19.01.2016р. і діє до 31.12.2016р. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2016р.

Відповідно до п. 8 Додатку до Договору "Порядок розрахунків", розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію відповідач здійснює на підставі наданого позивачем рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.

Під час виконання Договору позивач 16.02.2016 року звернувся до відповідача із вимогами про підписання Додаткової угоди № 1, за змістом якої, крім іншого, вимагав підписати нову редакцію Додатку "Порядок розрахунку".

Відповідач листом від 29.02.2016 року, проти підписання цих угод заперечував, посилаючись на невідповідність їх умовам бюджетного законодавства.

В подальшому позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 12.03.2016р. за вих. № 15-02/303 щодо укладення Додаткової угоди № 1, проте листом від 12.05.2016р. за № 345 відповідач погодився з її підписанням, але з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.05.2016р.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою внесення змін у договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016 р., шляхом викладення Додатку "Порядок розрахунків" в редакції позивача щодо введення системи попередньої оплати за електричну енергію.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.10.2015р. № 2684 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", згідно якої до п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 (далі Правила) були внесені зміни щодо встановлення передоплати в розрахунках за поставлену електричну енергію з посиланням на вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідач, обґрунтовуючи причину відмови від підписання додаткової угоди № 1 в редакції позивача, посилається на її невідповідність нормам бюджетного законодавства України, а також на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", якою передбачена можливість здійснення попередньої оплати за електроенергію на строк не більше шести місяців за умови поставки протягом поточного бюджетного року.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

ОСОБА_5 України "Про електроенергетику", а ні ОСОБА_5 України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" вимоги до договору про постачання електричної енергії в частині встановлення порядку оплати не містять.

Разом з тим, вимогами ч. 7 ст. 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7 ОСОБА_5 України "Про електроенергетику" під нормативно-технічним документом розуміється норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж

Дійсно, вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГК України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Проте будь-яких вимог щодо порядку оплати Типовий договір про постачання електричної енергії, як додаток №3 до Правил користування електричною енергією, не містить.

Отже, вимагаючи внести зміни до Договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, внаслідок зміни в п. 6.6 Правил, позивач намагається обмежити право відповідача на здійснення оплати за фактично отриману електричну енергію, що прямо передбачено нормами закону та Договору.

Крім того, змістом п.6.6 Правил в новій редакції, крім попередньої оплати, передбачений порядок оплати у вигляді внесення планових платежів, застосування саме такого порядку рекомендовано в листі НКРЕКП від 12.05.2016 року за №4734 /202/7-16, як порядок розрахунків між бюджетними установами та енергопостачальниками.

Питання щодо можливості застосування порядку оплати плановими платежами, згідно п. 6.6 Правил, сторонами взагалі не обговорювалося та позивачем не пропонувалось. Таких доказів матеріали справи не містять.

Судова колегія не приймає до уваги обґрунтування вимог позивача посиланням на Указ Президента України №876 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року", оскільки в Постанові НКРЕКП від 29.10.2015 року за №2684, якими внесено зміни до п.6.6 Правил, будь які посилання на відповідне Рішення Ради Безпеки та зазначений Указ Президента відсутнє.

Щодо посилань на Постанову Пленуму ВГСУ № 3 від 16.12.2015р. "Про узагальнення судової практики, вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг в сфері електропостачання", що містить висновок про внесення змін до Договору на підставі внесення змін до Правил, то такий висновок в узагальненні стосувався саме технічного питання встановлення точки обліку, що регулюється саме Правилами користування електричної енергії, як нормативно-технічним документом, а не порядком оплати, альтернативне застосування яких передбачено законом.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача про наявність підстав до внесення змін до Договору в частині зміни порядку оплати не базуються на вимогах закону, є вірним.

Крім того, сама форма внесення змін до Договору у вигляді затвердження нової редакції Додатку "Порядок розрахунків" не є приведенням Договору у відповідність до змін в п. 6.6 Правил, оскільки запропонована позивачем редакція Додатку "Порядок розрахунків" є не умовою, а сукупністю умов Договору, більшість з яких не стосується спірного питання.

Наприклад, новою редакцією Додатка, на відміну від діючої редакції, відповідачу пропонується по новому відраховувати розрахунковий період (абз. 2 п. 1 Додатка), також на відповідача, при виникненні необхідності коригування обсягів договірної величини електричної енергії в сторону збільшення покладається обовязок здійснювати оплату додатково необхідних обсягів ще до звернення із відповідною вимогою до позивача та у відсутності відповідного рахунку (абз.3 п.7 Додатка), ще до їх погодження позивачем, тобто безпідставно.

Це взагалі є неможливим для бюджетної установи, тобто в порушення ст. 49 Бюджетного Кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", Наказу Міністерства Фінансів України від 02.03.2012р. №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", за змістом яких, здійснення попередньої оплати електричної енергії можливо лише у разі погодження додаткового обсягу за Договором та наявності рахунку на оплату.

Зазначені нові умови взагалі не охоплювались підставою позову, хоча позов стосується не переддоговірного спору, а внесення змін у вже укладений та діючий договір.

Крім того, додаючи новий пункт щодо покладення на відповідача обвязку вносити попередню оплату на підставі рахунку позивача за пять днів до початку розрахункового періоду, тобто змінюючи строки оплати, які раніше були привязані до моменту отримання рахунку, позивачем не зазначений строк надання такого рахунку, хоча, виходячи із специфіки статусу відповідача, як бюджетної установи, строк внесення попередньої оплати має бути прямо повязаний із моментом його отримання (абз.1 п.7 Додатку).

Також змістом абз. 3 п. 6.11 Правил передбачено, що рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Отже абз.1 п.7 Додатка вимогам цього пункту не відповідає, оскільки від відповідача вимагається сплачувати кожного розрахункового періоду вартість обсягу договірної величини споживання електричної енергії, тоді як у разі меншого обсягу фактичного споживання така різниця не буде враховуватися при внесенні попередньої оплати на наступний розрахунковий місяць.

Зміст пункту 9 Додатку щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію таке порушення не усуває, оскільки має сенс тільки у разі перевищення обсягу фактичного споживання та не корегує розрахунки у разі фактичного споживання в меншому, ніж обсяг договірної величини у відповідному розрахунковому періоді.

Така ситуація є також порушенням вимог п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", оскільки різниця попередньої оплати та фактично спожитої в розрахунковий період обсягу електричної енергії договірної величини не буде враховуватись протягом кожного розрахункового періоду, а отже і вийде за межі передбаченого цим пунктом граничного шестимісячного строку.

Отже висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 р. про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до додатку "Порядок розрахунків" в редакції позивача є вірним.

Щодо доводів скаржника, про те, що в оскаржуваному рішенні господарським судом Луганської області допущено помилку в зазначенні дати винесення рішення "12.09.2016р.", а не "13.09.2016р.", то наявною в матеріалах справи на а.с. 221 ухвалою суду від 27.09.2016р. зазначену описку виправлено в порядку ст. 89 ГПК України.

Будь-яких інших порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2016 року у справі № 913/669/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2016 року у справі № 913/669/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3