Ухвала суду № 62593617, 08.11.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/11133/12 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/1539/16 Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Свистун О.В.,

за участю секретаря Концевич Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Луцька в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

04 вересня 2012 року заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі по тексту ПАТ АБ «Укргазбанк») задоволено.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 52/07-І/02 від 12 вересня 2007 року в сумі 65 488, 16 дол. США, що станом на 04 вересня 2012 року еквівалентно 523 250 грн. 39 коп. та 109 454 грн. 55 коп., що складається з строкового кредиту 37 899 дол. США, заборгованості за простроченими відсотками 12 994, 16 дол. США, простроченого кредиту 14 595 дол. США, пені за прострочення кредиту та відсотків 109 454 грн. 55 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

28 вересня 2012 року ухвалою цього ж суду у вищевказаному рішенні суду виправлено описку, а саме: в резолютивній частині рішення суду зазначено про стягнення судового збору в дохід держави.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2. в інтересах відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм матеріального права, просив рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 12 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 52/07-І/02, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 60 000 дол. США на строк до 11 вересня 2019 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування в розмірі 12, 5 % річних (а.с. 4-6).

Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ОСОБА_5, ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 (поручителем) укладено договір поруки № 1, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Згідно із пунктом 5.2 цього договору порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитодавцем припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

Станом на 28 березня 2011 року в позичальника виникла заборгованість перед кредитодавцем в розмірі 16 826, 99 дол. США, у зв'язку із чим 29 березня 2011 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до ОСОБА_3 та майнового поручителя ОСОБА_6 з вимогою погасити всю заборгованість за кредитним договором протягом 10 днів від дати отримання даної претензії, тобто у строк до 15 квітня 2011 року, так як претензія була отримана 05 квітня 2011 року.

В липні 2012 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за статтею 1048 цього Кодексу), що підлягає сплаті.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Встановлено, що за пунктом 5.2 договору поруки №1 остання припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки зобов'язання боржник не виконував, банк реалізував передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право вимоги дострокового виконання основного зобов'язання та відповідно змінив строк виконання основного зобов'язання. Отже, настання строку виконання основного зобов'язання необхідно обчислювати з 15 квітня 2011 року.

Зважаючи на те, що кредитодавець звернувся з позовом до поручителя в липні 2012 року, тобто в межах передбаченого договором поруки трирічного строку, цей строк не можна вважати пропущеним.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року.

Рішення суду в частині задоволення позову до відповідача ОСОБА_3 сторонами не оскаржується, тому в силу вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України на предмет законності та обґрунтованості колегією суддів не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді