Постанова № 62593518, 07.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" листопада 2016 р. Справа № 902/1174/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Гулова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант"

на рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 р.

у справі № 902/1174/15 (головуючий суддя Тварковський А.А.,суддя Білоус ВВ.,суддя Говор Н.Д.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

2) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського"

3) Публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство"

4) Публічного акціонерного товариства "Лебідь"

5) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-агропродукт"

про стягнення 128034000 грн. 18 коп.

та зустрічним позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант"

про визнання припиненим зобов'язань, що виникли з договору поруки №SR-12-235/28-4 від 04.10.2012р., договору про зміну №1 від 30.09.2014р. до договору поруки №SR-12-235/28-4 від 04.10.2012р.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант": ОСОБА_2;

від відповідача (заявника зустрічного позову) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" : ОСОБА_3;

від третьої особи Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" - не з`явився.

від третьої особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського" - не з`явився.

від третьої особи Публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" - не з`явився.

від третьої особи Публічного акціонерного товариства "Лебідь" - не з`явився.

від третьої особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс- агропродукт" - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 травня 2016 року у справі № 902/1174/15 було задоволено первісний позов в сумі 116749760 грн. 30 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" загальну заборгованість в розмірі 116749760 грн. 93 коп., в тому рахунку: 112295478 грн. 02 коп. основного боргу, 4454282 грн. 91 коп. відсотків та 66639 грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору; первісний позов в частинні стягнення пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп. залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 04.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (первісний кредитор, банк) та Публічним акціонерним товариством "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство" (клієнт 1), Публічним акціонерним товариством "Лебідь" (клієнт 2), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського" (клієнт 3), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-агропродукт" (клієнт 4) укладено договір про надання банківських послуг №CR 12 201/28-4, відповідно до п. 3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

В подальшому сторонами підписувались договори зміни договору банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012р., а саме договір про зміну №1 від 15.10.2012р., №2 від 15.11.2012р., №3 від 30.11.2012р., №4 від 24.12.2012р. №5 від 28.01.2013р., №6від 12.04.20113р., №7 від 29.04.2013р., №8 від 29.10.2013р., №9 від 23.04.2014р., №10 від 30.09.2014р., №11 від 13.11.2014р., №12 від 15.12.2014р. Вказаними додатковими правочинами, сторони з поміж іншого, викладали в новій редакції пункти договору щодо плати за банківську послугу, прав банку, прав клієнта, документів, що передані клієнтом банку, документів забезпечення, додаткового переліку зобовязань клієнта тощо.

Окрім того, договором про зміну №10 від 30.09.2014р. зобовязання Публічного акціонерного товариства "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство" за договором банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012р. переведено на Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз".

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що з метою забезпечення виконання зобовязань клієнтів 1-4 за договором банківських послуг, 04.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (первісний кредитор, банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" (поручитель, відповідач) укладено договір поруки №SR12-235/28-4 (Договір поруки), згідно із п. 3 якого в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань.

Судом першої інстанції було досліджено та зроблено висновок, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору в повному обсязі, надавши Публічному акціонерному товариству "Кам"яномостівське хлібоприймальне підприємство" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського" банківські послуги у вигляді кредиту та кредитної лінії. Однак, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського" та Публічне акціонерне товариство "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" свої договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в установлений кредитним договором строк не здійснили.

У звязку із вищевказаним порушенням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ім. Кл. Петровського" та Публічним акціонерне товариство "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого є ПАТ "Компанія "Райз", своїх кредитних зобов'язань, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Кристал як поручителя за договором поруки №SR12-235/28-4, який поручився перед банком за виконання клієнтами боргових зобов'язань за договором банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012 р.

Задовольняючи первісний позов в сумі 116749760 грн. 30 коп. суд першої інстанції виходив з положень Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють спірні правовідношення та доведеності позовних вимог в цій частині.

Залишаючи без розгляду позов в частині стягненні з відповідача за первісним позовом 11284239 грн. 25 коп. пені, суд першої інстанції враховував наступне.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вказав, що максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинним законодавством не передбачено встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України, а саме в гривні.

Місцевий господарський суд вказав, що оскільки позивач не подав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору в частині стягнення пені, причин неподання даних доказів не повідомив, таким чином, за відсутності витребуваних від позивача документів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування зазначених сум, а тому вирішити спір в частині стягнення пені в сумі 11284239 грн. 25 коп. за наявними у справі матеріалами, з огляду на що, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в цій частинні на підставі приписів п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Стосовно вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд вказав, що в обґрунтування позовних вимог, позивачем за зустрічною позовною заявою зазначено, що у звязку з укладенням договорів про зміну договору про надання банківських №11 від 13.11.2014р. та №12 від 15.12.2014р., ПАТ "ОТП Банк" змінило в односторонньому порядку, без попереднього погодження з поручителем (ТОВ Кристал), зобовязання за договором про надання банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012 року, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності ТОВ "Кристал".

Приписами статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель

Згідно з ч.1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом першої інстанції в обґрунтовані свої висновків було вказано, що, зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Дослідивши договір про зміну № 11 від 13.11.2014 р. та договір про зміну № 12 від 15.12.2014 р. до кредитного договору, судом було вставлено, що ні генеральний строк, ні генеральний ліміт договору не збільшувалися та залишилися не змінними, також не змінювався первісно встановлений в договорі розмір відсоткових ставок за користування кредитом та користування кредитною лінією.

А тому місцевий господарський суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач у зустрічному позові, є безпідставними та необґрунтованими, а тому відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 року у справі № 902/1174/15 в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" пеню в розмірі 11284239 грн. 25 коп.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

11.04.2016 року господарським судом Вінницької області задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» від 22.03.2016р. про заміну позивача (відповідача за зустрічним позовом) у справі № 902/1174/15 його правонаступником, а саме: замінено позивача - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» та відкладено слухання справи до 28.04.2016р.;

ухвалами господарського суду Вінницької області від 13.11.2015р. та 04.03.2016р. зобовязувалось надати розрахунок пені в національній валюті ПАТ «ОТП Банк», а не ТОВ «Фінанасова компанія» Фінгарант», та й сам позивач не міг знати про наявність не виконаних ухвал господарського суду в силу свого правонаступництва вчиненого 11.04.2016р.;

враховуючи приписи ч.З ст.25 ГПК України, відповідно до яких, про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу, процесуальні права та обовязки ТОВ «Фінансова компанія» Фінгарант» отримало лише 11.04.2016 року, а саме з моменту винесення ухвали 11.04.2016 року;

господарський суд Вінницької області приймаючи рішення від 16.05.2016 року не прийняв до належної уваги надані первісним позивачем - «ОТП Банк» та не надав правової оцінки розрахункам заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» за кредитним Договором № СR 12-201/28-4 від 04.10.2012 року станом на 28.04.2015 року та розрахунок заборгованості ТОВ «ІМ.КЛ.ПЕТРОВСЬКОГО» за кредитним Договором № СR 12-201/28-4 від 04.10.2012 року станом на 28.04.2015 року, в яких наведений розрахунок штрафних санкцій в еквіваленті в національній валюті.

Окрім того, 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» було подано розрахунок заборгованості в національній валюті (а.с. 124).

З огляду на наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було безпідставно залишено без розгляду первісний позов в частині стягнення 11284239 грн. 25 коп. пені, у звязку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині належить скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" 11284239 грн. 25 коп. пені.

Від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" надійшла заява про визнання апеляційної скарги, відповідно до якої відповідач визнає апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" повністю та вважає, що предявлені вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

07 листопада 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 року у справі № 902/1174/15 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта погоджується, вважає, що оскаржене рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що треті особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення (т. 5 а. с. 131, 133-136), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2012р. між ПАТ "ОТП Банк" та ПАТ "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство", ПАТ "Лебідь", ТОВ "Ім. Кл. Петровського", ТОВ "Югтранзитсервіс-агропродукт" було укладено Договір про надання банківських послуг №CR 12 201/28-4 (далі - Кредитний договір) (т. 1. а.с. 34-59), відповідно до п. 3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

В п. 1 Кредитного договору сторони дали визначення поняттю банківська послуга та генеральному ліміту. Зокрема банківська послуга являє собою всі та/або будь-які з послуг, дій банку для, за наказом, або на користь клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензії банку, а також договору, до яких, зокрема, належить надання банком банківського кредиту (кредит, кредитна лінія, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в договорі, до них не належить зобов'язання банку перед клієнтом згідно з договором(ами) банківського рахунку та/або депозитним(ими) договором(ами), а генеральним лімітом є максимально допустимий (дозволений) розмір заборгованості клієнта перед банком щодо банківських послуг, що встановлюється сторонами в п. 34 договору.

Згідно із п. 4 Кредитного договору ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату(и) визначення.

Відповідно до п. 7 Кредитного договору банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді. Термін подачі заяви про надання банківської послуги та кількість її примірників визначаються сторонами в договорі.

Пунктом 6 Кредитного договору передбачено, що банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. В залежності від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода.

Пунктами 28.1, 28.2 Кредитного договору визначено умови надання клієнту банківських послуг у вигляді кредиту та у вигляді кредитної лінії. Ліміт банківської послуги кредит становить 33000000 грн., або еквівалент цієї суми у USD; дата припинення чинності ліміту банківської послуги 31.12.2014р.; стандартний розмір процентної ставки в валюті USD-LIBOR-13%. Ліміт банківської послуги кредитна лінія становить 16000000 грн, або еквівалент цієї суми у USD, а з дати виконання клієнтом положень 33.1 Договору до дати припинення чинності ліміту банківської послуги, вказаної у п. 28.2 Договору становить 49000000 грн; стандартний розмір процентної ставки в валюті USD становить LIBOR+ 11,5% річних.

У відповідності до п. 10 Кредитного договору банк зобов'язався надати банківську послугу клієнту відповідно до положень договору про надання банківських послуг.

Пункт 9 Кредитного договору передбачає, що банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині за умови наявності/настання випадку невиконання умов договору.

Згідно із п. 12 Кредитного договору клієнт зобов'язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов'язання у відповідності до положень договору.

Пунктами 4, 34 Кредитного договору встановлено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту, а саме: 49000000 грн, або еквівалент цієї суми у USD. Генеральний строк становить період з дати укладення договору до 25.02.2015р., з урахуванням положень п. п. 28 договору.

Відповідно до п. 15 Кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строк) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору.

Окрім того, в подальшому сторонами підписувались договори зміни договору банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012р., а саме договір про зміну №1 від 15.10.2012р. (т.1 а.с. 60-68), №2 від 15.11.2012р. (т.1 а.с. 69-83), №3 від 30.11.2012р. (т.1 а.с. 84-91), №4 від 24.12.2012р. (т.1 а.с. 92-99), №5 від 28.01.2013р. (т.1 а.с. 100-107), № 6 від 12.04.20113р. (т.1 а.с. 108-114), №7 від 29.04.2013р. (т.1 а.с. 115-123), № 8 від 29.10.2013р. (т.1 а.с. 124-137 ), № 9 від 23.04.2014р. (т.1 а.с. 138-146), №10 від 30.09.2014р. (т.1 а.с. 147-156), №11 від 13.11.2014р. (т.1 а.с. 157-163), №12 від 15.12.2014р. (т.1 а.с. 164-170).

Вказаними додатковими угодами, сторони з поміж іншого, викладали в новій редакції пункти договору щодо плати за банківську послугу, прав банку, прав клієнта, документів, що передані клієнтом банку, документів забезпечення, додаткового переліку зобовязань клієнта тощо.

Зокрема договором про зміну №10 від 30.09.2014р. зобовязання Публічного акціонерного товариства "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство" за Договором банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012р. переведено на Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз".

Поряд з тим з метою забезпечення виконання зобовязань ПАТ "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство", ПАТ "Лебідь", ТОВ "Ім. Кл. Петровського", ТОВ "Югтранзитсервіс-агропродукт" за Кредитним договором, 04.10.2012 року між ПАТ "ОТП Банк" (банк) та ТОВ "Кристал" (поручитель) було укладено договір поруки №SR12-235/28-4 (далі - Договір поруки) (т. 1 а.с. 171-178).

Відповідно до п. 3 Договору поруки в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечуються виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обовязок поручителя перед банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобовязань.

Пунктом 4 Договору поруки передбачено, що клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержані/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя, і клієнт, і поручитель, залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

Згідно із п. 7 Договору поруки строк дії дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставин наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобовязання клієнта перед банком не будуть виконанні в повному обсязі. Значення генерального строку наведені в п. 21 договору поруки.

Відповідно до п. 15 Договору поруки сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення поручителем виконання боргових зобовязань згідно договору без необхідності направлення банком поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення.

30.09.2014р. між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Кристал" укладено договір про зміну договору поруки №SR12-235/28-4 (т.1 а.с. 179-183), яким передбачено, що у звязку із заміною ПАТ "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство" на ПАТ "Компанія "Райз" поручитель надає свою згоду відповідати за зобовязання, в тому числі ПАТ "Компанія "Райз" за договором банківських послуг №CR 12 201/28-4 від 04.10.2012р.

Як було встановлено судом першої інстанції, ПАТ "ОТП Банк" (банк) виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до Кредитного договору в повному обсязі, надавши ПАТ "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Ім. Кл. Петровського" банківські послуги у вигляді кредиту та кредитної лінії, що підтверджується наявним в матеріалах справи кредитними заявками, меморіальними ордерами, виписками з рахунку ПАТ "Компанія "Райз" та ТОВ "Ім. Кл. Петровського".

Однак, ТОВ "Ім. Кл. Петровського" та ПАТ "Камяномостівське хлібоприймальне підприємство", правонаступником якого є ПАТ "Компанія "Райз" свої договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в установлений кредитним договором строк не здійснили.

Окрім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.04.2016 р. було замінено позивача (відповідача за зустрічним позовом) у справі №902/1174/15, а саме Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант".

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Частиною 1 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Як було встановлено судом першої інстанції договором про зміну №11 від 13.11.2014р. та договором про зміну №12 від 15.12.2014р. до кредитного договору ні генеральний строк, ні генеральний ліміт договору не збільшувалися та залишилися не змінними.

Поруч з тим, внаслідок укладання договорів про зміну до Кредитного договору не змінювався відсоткових ставок за користування кредитом та користування кредитною лінією.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Розглядаючи питання про правомірність первісного позову, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно д ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нормами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи, що позов було заявлено до поручителя ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Кристал», судом апеляційної інстанції враховуються наступні положення законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11295478 грн. 02 коп. основного боргу та 4454282 грн. 91 коп. відсотків.

Однак, з висновками місцевого господарського суду про припинення провадження в частині стягнення з відповідача 11284239 грн. 25 коп. пені, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевий господарський суд двічі своїми ухвалами суду від 13.11.2015р. та 04.03.2016р. зобов'язував Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" надати суду детальний розрахунок позовних вимог, в якому зазначити походження кожної із сум, зазначених в позові, однак Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" такий розрахунок не був поданий.

В апеляційній скарзі та судових засіданнях представник скаржника зазначив, що скаржнику не було відомо про витребування в нього вказаного розрахунку, оскільки витребовувався останній ухвалами господарського суду від 13.11.2015 р. та 04.03.2016 р., тобто ще до заміни позивача 11.04.2016 р.

11 квітня 2016 року ухвалою господарського суду Вінницької області у справі № 902/1174/15 було замінено позивача (відповідача за зустрічним позовом), а саме Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" та відкладено розгляд справи на 28 квітня 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст. 25 ГПК України усі дії вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З протоколу судового засідання 11 квітня 2016 року у справі № 902/1174/15 вбачається, що судом першої інстанції в судовому засіданні було винесено ухвалу про заміну позивача, проте не піднімалося питання про надання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" детального розрахунку позовних вимог

28 квітня 2016 року ухвалою господарського суду Вінницької області у справі № 902/1174/15 було відкладено розгляд справи на 16 травня 2016 року. Вказаною ухвалою не було зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" подати розрахунок позовних вимог.

Окрім того, колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду було встановлено, що в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання за 28 квітня 2016 року у справі № 902/1174/15, що є грубим порушенням статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Також, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, а саме протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів (т. 5 а. с. 3) встановлено, що 16 травня 2016 року у справі № 902/1174/15 була проведена автоматична зміна складу колегії суддів, в зв'язку із перебуванням судді Банаська О.О. у щорічній відпустці.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16 травня 2016 року у справі № 902/1174/15 вказану справу було прийнято до провадження новим складом колегії суду (головуючий суддя Тварковський А.А,, суддя Білоус В.В., суддя Говор Н.Д.)

Відповідно п. 3 до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Тобто, перебіг процесуальних строків розгляду справи № 902/1174/15 у зв'язку із зміною складу колегії суддів було розпочато заново з 16.05.2016р., а тому враховуючи приписи ст. 69 ГПК України, останнім днем для вирішення спору було 18.07.2016 р., оскільки 16.07.2016 р. припадає на вихідний день - суботу.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції з моменту заміни позивача (відповідача за зустрічним позовом) до прийняття рішення у даній справі відбулося лише два судових засідання, в процесі яких не було зобов'язано ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" надати детальний розрахунок позовних вимог.

Окрім того, враховуючи наявність процесуального строку (два місяці) місцевий господарський суд не зобов'язав ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" надати вказаний розрахунок, а одразу після зміни складу колегії суддів для розгляду справи в той же день місцевий при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для повного та всебічного розгляду справи, господарський суд прийняв рішення у даній справі

Враховуючи, приписи ст. 25 ГПК України ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" мало подати детальний розрахунок позовних вимог, однак беручи до уваги той факт, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" не знала про таку вимогу господарського суду Вінницької області, оскільки вона ставилася за значний період часу до моменту заміни позивача (відповідача за зустрічним позовом) і після вищевказаної заміни така вимога до ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" не ставилася.

Вирішуючи питання щодо правомірності залишення судом першої інстанції без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України вимог первісного позову в частині стягнення пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп., суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору або представник позивача не з'явився на виклик у судове засідання і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судоми першої інстанції" При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Як вказувалося вище, суд першої інстанції після заміни позивача (відповідача за зустрічним позовом), а саме Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" його правонаступником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" не зобов'язував останнього подати розрахунок позовних вимог та враховуючи наявність процесуального строку для вирішення спору місцевим господарським судом не було прийнято жодних дій для повного та всебічного розгляду справи, а як наслідок стало прийняття рішення з неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевий господарський суд при неповному з'ясуванні обставин справи, дійшов неправильного висновку в частині залишення без розгляду вимог первісного позову про стягнення з ТОВ "Кристал" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп.

Як вказувалося вище, ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" подав суду апеляційної інстанції вказаний розрахунок заборгованості за відсотками та нарахованою пенею проведений в гривні.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Перевіривши доводи скаржника щодо не подання до господарського суду Вінницької області розрахунку позовних вимог, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими причини не подачі вказаного розрахунку до суду першої інстанції та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а тому приймає його до розгляду. Колегія суддів перевіривши розрахунок, вважає його арифметично правильним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника є цілком обґрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/1174/15 слід скасувати в частині залишення без розгляду вимог первісного позову в частині стягнення пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп. та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант " задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 р. у справі № 902/1174/15 в частині залишення без розгляду вимог первісного позову в частині стягнення пені в розмірі 11284239 грн. 25 коп. скасувати.

Прийняті в цій частині нове рішення про задоволення позову виклавши абзаци 1, 2 та 3 резолютивної частини оскарженого рішення в наступній редакції:

"Первісний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130, код 00371920) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" (провулок Бехтерівський, буд. 4, нежиле приміщення №19, м. Київ, 04053, код 39255883) 112295478 грн. 02 коп. основного боргу, 4454282 грн. 91 коп. відсотків, 11284239 грн. 25 коп. пені. 73080 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 227970 грн. за подання апеляційної скарги."

3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2016 р. у справі № 902/1174/15 залишити без змін.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кристал" (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130, код 00371920) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" (провулок Бехтерівський, буд. 4, нежиле приміщення №19, м. Київ, 04053, код 39255883) 227370 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

6. Справу № 902/1174/15 повернути в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гулова А.Г.