Ухвала суду № 62585923, 07.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/2733/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бичков І. Г.Номер провадження 22-ц/788/1750/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В. , Шевченка В. А. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 вересня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про роз'яснення рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року

у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а:

17 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - що вона потребує матеріальної допомоги.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 червня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено (а.с.68-70).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 червня 2016 року скасоване.

Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду; роз'яснено заявнику право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Звільнено ОСОБА_3 від сплати судового збору у сумі 303 грн. 16 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 червня 2016 року (а.с.117-118).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і залишаючи заяву ОСОБА_3 без розгляду, апеляційний суд виходив зі змісту ч. 6 ст. 235 та ч. 4 ст. 256 ЦПК України, з огляду на те, що заявниця в порядку окремого провадження намагається встановити юридичні факти, які їй потрібні для майбутнього вирішення спору про право, а саме - для подальшого стягнення аліментів з колишнього чоловіка ОСОБА_4 шляхом подачі відповідного позову.

14 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції з заявою про роз'яснення рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2016 року, яку мотивувала тим, що зазначеним рішенням їй було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Просила роз'яснити рішення суду, зазначивши джерело, з якого суду стало відомо про наявність у її власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 130 - 132).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 вересня 2016 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для надання ним роз'яснення рішення суду стосовно джерела отримання інформації про наявність у її власності квартири за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому доводить, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у роз'ясненні рішення, оскільки з рішення та з матеріалів справи не зрозуміло, з якого джерела суд дізнався про наявність у її власності квартири.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів та просить звільнити її від сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали, посилаючись на її тяжкий майновий стан, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду, суд першої інстанції, пославшись в оскаржуваній ухвалі на ухвали та рішення, постановлені судами першої та апеляційної інстанцій в даній справі, зазначив, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 червня 2016 року не може бути предметом роз'яснення на підставі ст. 221 ЦПК України, оскільки воно ніколи не може бути виконане, не може бути пред'явлене до примусового виконання та не підлягає примусовому виконанню, так як скасоване ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2016 року.

Крім того, суд зазначив, що резолютивна частина рішення від 8 червня 2016 року є чіткою і зрозумілою, двозначних висловів не містить, а клопотання ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення фактично зводиться до нерозуміння нею мотивів судового рішення та до внесення в текст рішення нових даних, тобто змін у його суть, а тому для роз'яснення рішення суду відсутні підстави, передбачені ст. 221 ЦПК України.

Суд також вказав, що з мотивувальної частини зазначеного рішення суду вбачається, що її текст не викликає труднощів для розуміння, суть її ясна та не двозначна, тому розширеному тлумаченню, шляхом її роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує. Оскільки рішення повне, зрозуміле, форма викладення в ньому ясна і труднощів для розуміння не викликає, суд не має права змінити його зміст, тому в задоволенні клопотання про роз'яснення судового рішення слід відмовити.

Проте з висновками суду в цій частині погодитись не можна, оскільки вони не повністю узгоджуються з матеріалами справи та вимогами процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. п. 13, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги.

Вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).

Відповідно до статті 221 ЦПК, роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм процесуального права та наведених роз'яснень, які містяться в зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України, вбачається можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню, тобто роз'яснення судового рішення може бути зумовлене його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого судового рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

З огляду на те, що ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, яке на час її звернення вже було скасоване апеляційним судом, тобто його не існувало, є безпідставними висновки суду в оскаржуваній ухвалі про те, що рішення є повним, зрозумілим, форма його викладення ясна і труднощів для розуміння не викликає, резолютивна та мотивувальна частини рішення є недвозначними, клопотання ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення фактично зводиться до нерозуміння нею його мотивів та до внесення в текст рішення нових даних, тобто змін у його суть, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 221 ЦПК України, для роз'яснення рішення суду і в задоволенні клопотання про його роз'яснення судового рішення з цих підстав слід відмовити.

Висновки суду в цій частині не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки відмовити по суті у задоволенні заяви про роз'яснення рішення можливо лише тоді, коли воно є чинним. Скасоване рішення суду не підлягає оцінці з точки зору його зрозумілості та наявності чи відсутності правових підстав в зв'язку з цим для його роз'яснення.

Підставою для відмови в роз'ясненні рішення суду в даному випадку є та обставина, що воно скасоване, його не існує як процесуального документу, а тому воно не підлягає роз'ясненню.

Таким чином, ухвала суду в частині щодо відмови в роз'ясненні рішення суду з посиланням на те, що воно є зрозумілим і в зв'язку з цим не потребує роз'яснення, є необгрунтованою, а тому вона підлягає зміні з виключенням з неї висновків суду в цій частині щодо відмови з цих підстав у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення, як таких, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

В зв'язку з наведеним апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

При відкритті апеляційного провадження ухвалою апеляційного суду від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було відстрочено сплату судового збору в сумі 275,6 гр. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

Частинами 1, 3 ст. 82 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Аналіз доказів в справі щодо майнового стану ОСОБА_3 дає підстави для висновку про наявність правових підстав для звільнення її від сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали та віднесення вказаних витрат на підставі ст. 88 ЦПК України на рахунок держави.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України визначено, що, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 вересня 2016 року в даній справі змінити, виключивши з мотивувальної частини ухвали висновки суду щодо підстав відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення рішення.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати в доход держави судового збору в сумі 275,6 гр. за апеляційне оскарження ухвали суду і віднести зазначені судові витрати на рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -