Ухвала суду № 62585864, 08.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/667/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Н.В.Номер провадження 22-ц/788/1790-а/16 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 48

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху» про встановлення факту спільного проживання, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 вересня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволений частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 04 червня 1997 року по 25 травня 1999 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlender 2.0, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 22 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оформлений довідкою-рахунком ААВ № 065785, виданої ТОВ «Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху».

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 гараж, розташований по АДРЕСА_1 нежитлове приміщення - гараж літ. А, площею 304,7 кв.м., розташований по АДРЕСА_2; земельна ділянка площею 0,1059 га, розташована по АДРЕСА_2; автомобіль Mitsubishi Outlender 2.0, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1; фугувально-циркулярний станок; обробний (обрізний) станок; станок комбінований; точило; стрічкову пилораму; зварювальний апарат; різак. В задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування судових витрат 693,29 грн. ( т.1 а.с. 187-190, 250-253)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 липня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Сумської області від 24 вересня 2015 року скасовані в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання та визнання гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, і справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін. ( т.2 а.с. 42-46)

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю в період з 04 червня 1997 року по 25 травня 1999 року та про визнання гаражу спільною сумісною власністю подружжя було відмовлено. ( т.3 а.с. 178-190)

15 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення суду від 22 липня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами В обґрунтування заяви зазначив, що ним у ході підготовки до розгляду цивільної справи після скасування судового рішення ВССУ були здобуті документальні докази, які, на його думку, суттєво впливають на правильне та справедливе вирішення даного спору щодо статусу майна як особистого приватного майна одного з подружжя, про які ОСОБА_3 відомо не було, оскільки документальні докази ОСОБА_3 не вручалися, а тому і ці обставини ним не доводилися, судом не витребувалися і не досліджувалися, і правової оцінки судом не надавалося.

Заявник вважає, що позивачу ОСОБА_4 достеменно було відомо, що з 1995 - 1997 років ОСОБА_3 був зареєстрованим приватним підприємцем та займався підприємницькою діяльністю з вантажоперевезень та роздрібної торгівлі, при цьому ним сплачувалися податки та обов'язкові внески (платежі), наймалися для роботи працівники, а частин майна була йому подарована , а тому все спірне майно є його особистим майном, а не спільним майном подружжя. Ці обставини підтверджуються доказами, а саме свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП, податковими накладними, довідками про взяття ОСОБА_3 на облік як платника податків, біржовими угодами, договорами купівлі-продажу, перевезення, договорами банківського обслуговування, нарядами-замовленнями, трудовими договорами, рішеннями Охтирської міської ради від 22.08.2011 року, 20.12.2011 року. При цьому заявник зазначає, що правовий статус фізичної особи- підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності, а тому нерухоме майно має реєструватися за ним, як фізичною особою.

Просить суд скасувати рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 та визнання спірним майном подружжя будівлю-гаража АДРЕСА_2 земельну ділянки площею 0,1059 га АДРЕСА_2 фугувально-циркулярного станка, обробного (обрізного) станка, станка комбінованого, точила, стрічкової пилорами, зварювального апарата, різака, розташованих у нежитловому приміщенні (гаражу) по АДРЕСА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у цій частині. (т.2 а.с. 188-197)

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2015 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Охтирського міськрайонного суду сумської області від 22 липня 2015 року було відмовлено. ( т.3 а.с. 117-119)

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 22 вересня 2016 року, визнати зазначені ним обставини нововиявленими та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання майна спільним майном подружжя. В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права, не зважаючи на його заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою та зупинення провадження у справі , розглянув заяву по суті без участі заявника та його представника. Крім того, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі свою відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд, з посиланням на п.7 постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №4, лише констатував наявність попередніх судових рішень, як таких, що набули законної сили, а заяву по суті взагалі не розглядав. Вважає що суд не врахував надані ним до заяви докази, які суттєво впливають на правильне та справедливе вирішення даного спору щодо статусу спірного майна, як особистого приватного майна одного з подружжя, про які йому на час розгляду справи відомо не було, оскільки документальні докази йому не вручалися і не доводилися, судом не витребовувалися і не досліджувалися, правової оцінки не піддавалися та судом не враховувалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу , перевіривши ухвалу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Зідно п. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні заяви про перегляд судового рішення від 22 липня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що у розумінні ст.361 ЦПК України обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції заявнику було відомо про здійснення ним підприємницької діяльність і наведені ним обставини не виникли після набрання законної сили судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

Частиною 2 ст. 361 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї правової норми підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Саме на цю підставу в своїй заяві послався ОСОБА_3.

У пунктах 3, 4, 7 постанови Пленуму «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 ВССУ роз'яснив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Таким чином, при зверненні до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заявнику необхідно довести як те, що він не знав про такі обставини, так і те, що він не міг про них знати.

Зі змісту заяви ( т.2 а.с.188-197) та пояснень заявника ОСОБА_3 та його представника вбачається, що заявник ОСОБА_3 нововиявленими обставинами вважає здобути після скасування ВССУ рішення суду першої інстанції документальні докази, а саме документи щодо ведення ним підприємницької діяльності ( договори, які він укладав як ФОП, накладні на придбання товарів, довідки про сплату податків, рішення міської ради), які на його думку суттєво впливають на правильне вирішення спору стосовно визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, оскільки спірне майно придбалося за кошти ФОП. Заявник зазначає, що ці докази не були йому відомі, оскільки не витребувалися судом та ним не досліджувалися і їм не було надано правової оцінки, а тому ці докази підтверджують обставини, які є нововиявленими.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на час пред'явлення позову та вирішення спору судом першої інстанції, обставини щодо ведення ОСОБА_3 підприємницької діяльності та докази ведення такої діяльності вже існували та були відомі ОСОБА_3 і останній не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів того, що у нього були якісь обмеження щодо надання таких доказів суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає дотриманню принцип юридичної визначеності. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. Допускається можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише у межах, що не порушують принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини від 03.12.2003 р. у справі «Рябих проти Росії»та від 18.11.2004 р. у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 року у справі « Христов проти України ).

Оскільки заявником ОСОБА_3 не було доведено, що він не знав та не міг знати про зазначені ним у заяві обставини та докази на час розгляду справи судом першої інстанції, тому надані ним документи не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки це фактично є поданням нових доказів у справі, що, з огляду на положення ст. 361 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі заявника та його представника та не врахував заяву про відкладання розгляду справи у зв'язку з хворобою заявника, як на підставу скасування рішення суду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у даному випадку законодавець позбавив право апеляційного суду скасувати рішення та направити його на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що хоча справа судом першої інстанції й була розглянута за відсутності заявника та його представника , які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак ця обставина, сама по собі, в даному випадку не є підставою для скасування ухваленого судом по справі рішення, оскільки урівноваженням прав останніх є їх права на подання до суду апеляційної інстанції всіх доказів, які вони могли подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у праві доказів з урахуванням їх позиції (ч. 2 ст. 303 ЦПК України).

Цим правом скористалися заявник та його представник, які з'явилися у судове засідання суду апеляційної інстанції , надали суду пояснення та докази, яким апеляційний суд надав оцінку і які на думку колегії суддів не спростували висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд безпідставно не прийняв до уваги надані до заяви докази, які підтверджують ті обставини, що спірне майно, а саме автомобіль, гараж, земельна ділянка та обладнання було придбано ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності , а тому не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи, обставини, на які посилається ОСОБА_3 були предметом розгляду як в суді першої інстанції , так і в судах апеляційної та касаційної інстанції і їм надано належну оцінку.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявником ОСОБА_3 норм права.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відсутні передбачені законом підстави для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки заявником ОСОБА_3 не надано достатніх доказів і не зазначено істотних обставин, які не були і не могли бути йому відомі при ухваленні рішення суду і які є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розумінні ст.361 ЦПК України.

Ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зроблених в ухвалі яка оскаржується.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп., від сплати якого ОСОБА_3 звільнений, слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.303, 307, 312, 315, 361 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп., від сплати якого ОСОБА_3 звільнений, віднести на рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -