Ухвала суду № 62585860, 09.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №583/679/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Олійник О. В.Номер провадження 22-ц/788/1664/16 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Левченко Т. А. , Ільченко О. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Акцент- Банк» та ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року позов ПАТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент - Банк» заборгованість по кредитному договору № НAL2AD000091790 від 06 червня 2008 року станом на 05 лютого 2014 року в сумі 16239,13 доларів США, з яких: тіло кредиту - 12186,76 доларів США, проценти - 3073,54 доларів США, комісія - 978,83 доларів США, що на день ухвалення судом рішення за курсом НБУ еквівалентно 404848,04 грн. та 125575,00 грн. пені.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акцент - Банк» судовий збір в розмірі 1697,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент - Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

По суті доводить, що при укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов у відповідності до ст.638 ЦК України. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру нарахованої банком пені, оскільки посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України не навів обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру пені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у позові ПАТ «Акцент-Банк».

По суті доводить, що 15 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ЗАТ «Акцент-Банк» було укладено договір факторингу. За змістом ст.1082 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язаний був здійснити платіж факторові за умови одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Проте, боржнику від клієнта або фактора не надходило будь-якої письмової вимоги про відступлення права вимоги, доказів того, що грошова вимога була відступлена клієнтом фактору не надано. Цих обставин суд не перевірив та не надав їм належної правової оцінки.

Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором не врахував, що заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03 серпня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НAL2AD000091790 від 06 червня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «MAPLE».

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечував проти доводів апеляційної скарги ПАТ «Акцент-Банк».

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що 06 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір № НAL2AD000091790, відповідно до якого відповідач з метою придбання автомобіля отримав кредит в розмірі 12939,54 доларів США із сплатою 12 процентів на рік з кінцевим терміном повернення 05 червня 2013 року, із щомісячним погашенням боргу позичальником в сумі 316,75 доларів США. Предметом застави банку став придбаний відповідачем легковий автомобіль «MAPLE» модель R80 SMA7180 2007 року випуску.

15 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ЗАТ «Акцент-Банк» було укладено договір факторингу №1, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» відступив ЗАТ «Акцент-Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_3, що включають право отримання платежів по кредиту, відсотків, комісій, винагород, неустойки, інших платежів, які існують у клієнта відповідно до умов кредитних договорів.

Таким чином, ПАТ «Акцент-Банк» набув право вимагати від ОСОБА_3 виконання зобов'язань, що витікають з кредитно-заставного договору від 06 червня 2008 року.

Відповідно до п.п. 6.2.2, 6.2.3 вищезазначеного договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі здійснювати повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту, сплатити банку винагороди, визначені статтями 5.2, 16.9, 16.10, 17.1.7 договору та погасити іншу заборгованість, погасити кредит в порядку, в сумах і в строки, що передбачені ст.12.2.6 та 17.1.5 договору, для здійснення останнього погашення звернутися до банку для отримання інформації про заборгованість.

Згідно п.14.2, 14.3 кредитно-заставного договору, у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених статтями 6.2.2 та 6.2.3 договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 /однієї/ гривні за кожен день прострочки. У випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого ст.6.2.4 договору, позичальник сплачує пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 /однієї/ гривні за кожен день прострочки.

Пунктом 14.11. договору передбачено, що сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

Згідно розрахунку позивача, станом на 05 лютого 2014 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Акцент-Банк» становить 40976,99 доларів США, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 12186,76 доларів США,

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 3073,54 доларів США,

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 978,83 доларів США,

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 22756,78 доларів США,

- штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США,

- штраф (процентна складова) - 1949,80 доларів США.

За письмовим повідомленням ПАТ «Акцент-Банк» від 16 серпня 2016 року, банк не звертав стягнення на предмет застави - автомобіль згідно заочного рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 серпня 2015 року №591/2015/15-ц.

Автомобіль «MAPLE» модель R80 SMA7180 2007 року випуску, що є предметом застави, відповідач 29 вересня 2009 року відчужив ОСОБА_5, яка в свою чергу 14 січня 2014 року відчужила його ОСОБА_6, та в даний час автомобіль зареєстрований у Закарпатській області, державні номери його змінені.

Умовами кредитно-заставного договору, а саме пунктами 14.2, 14.3 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, а саме за порушення зобов'язань щодо сплати винагород, процентів та повернення основної суми кредиту, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 14.9. договору, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, в тому числі і порушення зобов'язань щодо сплати винагород, процентів та повернення основної суми кредиту.

Отже, застосування пені та вищевказаних штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Також встановлено, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань значно перевищує заборгованість по кредиту, а тому вона підлягає зменшенню з 22756,78 доларів США до 5000 доларів США.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення в частині задоволення позову підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного-заставного договору щодо своєчасного повернення кредиту й процентів за його користування, сплати комісії та штрафних санкцій. Вимога ПАТ «Акцент - Банк» про стягнення заборгованості за кредитом з урахуванням процентів за його користування, ґрунтується на законі.

Зменшуючи розмір пені, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, з 22756,78 доларів США до 5000 доларів США, що на день ухвалення рішення еквівалентно 125575,00 грн., суд правильно виходив з того, що належна до стягнення неустойка значно перевищує суму боргу за кредитом.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування судом положень ч.3 ст.551 ЦК України без відповідної заяви відповідача не заслуговують на увагу та протирічать висновкам щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року №6-1120цс15.

Відповідно п.4.1 договору, за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою, визначеною у статті 17.6 договору.

Погашення заборгованості здійснюється, шляхом списання щомісячних платежів відповідно до ст.17.8 договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом (п.4.4 договору).

Пунктом 14.2 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених статтями 6.2.2 та 6.2.3 договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 (однієї) гривні за кожен день прострочки.

Відповідно до п.14.3 договору, у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого статтею 6.2.4 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 (однієї) гривні за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.

При порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання (п.14.9 договору).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитно-заставним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення штрафів у розмірах 31,29 та 1949,80 доларів США.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача, то та обставина, що ОСОБА_3 не був письмово повідомлений про заміну кредитора, відповідно до ст.516 ЦК України, не порушує прав боржника.

Так, відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_3 не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого у нього утворилася заборгованість, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, так як неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НAL2AD000091790 від 06 червня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3, яка станом на 05 лютого 2015 року становить 50295,07 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «MAPLE» модель R80 SMA7180 2007 року випуску, тип ТЗ - легковий седан -в, кузов/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5, з наданням права ПАТ КБ «ПриватБанк» укладання від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, та інших повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Проте, факт ухвалення заочного рішення Зарічним районним судом м.Суми від 03 серпня 2015 року не звільняє відповідача ні за законом, ні за договором від повернення заборгованості за кредитно-заставним договором, за яким саме він отримав кредит, тому зобов'язаний його повернути.

За встановлених обставин, рішення суду не протирічить ст.ст.1080, 1082 ЦК України.

Інші доводи апеляційних скарг не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Акцент- Банк» та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя

апеляційного суду Сумської області С.В.Попруга