Постанова № 62575493, 01.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 920/641/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. №27 від 01.08.2016

відповідача після перерви не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми (вх.№2529 С/2-8)

на рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2016 по справі № 920/641/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго, м.Суми

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми

про стягнення 35 739,91 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач - ТОВ Сумитеплоенерго звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу в розмірі 33128,32 грн., 104,26 грн. - 3% річних, 1375,30 грн. пені, 1132,03 грн. інфляційних збитків за поставлену теплову енергію за договором №1600-Т від 01.02.2015 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2016 по справі № 920/641/16 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми на користь ТОВ Сумитеплоенерго, м. Суми, 33128, 32 грн. заборгованості, 104,26 грн. 3% річних, 1375,30 грн. пені, 1132,03 грн. інфляційних нарахувань, 1387,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2016 по справі № 920/641/16 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог скаржник зауважує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ФОП ОСОБА_2 протягом вересня 2015 року - квітня 2016 року отримувались послуги за договором №1600-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2015, оскільки з 10.09.2015 приміщення, що розташовано за адресою м. Суми вул. Римського Корсакова, 22 (1-й поверх) та знаходиться у власності ФОП ОСОБА_2, було відключено від мережі централізованого опалення, про що був складений та підписаний акт. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання в межах укладеного договору, а розрахунки на оплату послуг , акти прийому-передачі теплової енергії, відомість звірки взаєморозрахунків, розраховані та підписані одноособово ТОВ Сумитеплоенерго. Крім того, посилається на відсутність в матеріалах справи доказів отримання ФОП ОСОБА_2 вказаних документів. При цьому, скаржник наполягає на тому, що позивач був належним чином повідомлений про факт відключення від мережі теплопостачання приміщення за адресою м. Суми вул. Римського Корсакова, 22 (1-й поверх), а зазначення в акті приймання виконаних робіт по реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання обєкту від 10.09.2015 про те, що «система опалення обєкту підключена до трубопроводів централізованого постачання» спростовується наданим до матеріалів справи листом ТОВ «ІБК Гідросфера» від 07.09.2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2016.

03.10.2016 через відділ документального забезпечення суду апеляційної інстанції ТОВ Сумитеплоенерго надано відзив на апеляційну скаргу (вх. №9922) в якому позивач проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

В судовому засіданні 05.10.2016 року було оголошено перерву до 01.11.2016 року.

Після перерви представники ФОП ОСОБА_2 в судове засідання 01.11.2016 не зявились, про причини незявлення суд не повідомили.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Колегія суддів вважає, що незявлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом виконано процесуальний обовязок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, в звязку з чим вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами в судовому засіданні 01.11.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Фізична особа - підприємець ФОП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 06.11.2014 року є власником приміщення, загальною площею 291,2 кв. м., що знаходиться в будинку під номером 22 по вул. Римського- Корсакова у м. Суми.

01.02.2015 між ТОВ Сумитеплоенерго (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (споживач) укладено договір №1600-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2015, відповідно до умов якого виконавець зобовязується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, Споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах . передбачених цим договором. (а.с. 7-12)

Розділом 5 договору сторони встановили відповідальність сторін за договором. Зокрема, за змістом п. 5.1, п. 5.1.5, договору, в разі несвоєчасної сплати Споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги Виконавця, Споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобовязання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу Виконавця, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Пунктом 10.1. договору сторони дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме, з 06.11.2014. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією з сторін не було письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору №1600-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2015, у період березень 2016 - квітень 2016 року ним було поставлено, а відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 33128,32 грн., що підтверджував наданими до суду першої інстанції відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2016 по 17.05.2016, актами прийому передачі теплової енергії від 31.03.2016 та 30.04.2016 та рахунками від 31.03.2016 та від 30.04.2016 року. Як стверджував позивач, направлені рахунки та акти прийому передачі теплової енергії з боку відповідача не підписані, вартість отриманої теплової енергії за вказаний період залишилась відповідачем несплаченою.

Посилаючись на порушення відповідачем зобовязань по сплаті вартості отриманої ним теплової енергії за період березень квітень 2016, позивач просив стягнути з відповідача вартість отриманої останнім теплової енергії у розмірі 33128,32 грн., 104,26 грн. 3% річних, 1375,30 грн. пені, 1132,03 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що позивач у спірний період здійснив відпуск теплової енергії відповідачу в повному обсязі. На підставі чого позивачем були складені акти прийому-передачі теплової енергії за березень квітень 2016 року, а також рахунки на оплату наданих послуг за вказаний період. Також судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначені акти та рахунки відповідач не оскаржував, доказів здійснення оплати за отриману теплову енергію за спірний період суду не надав. Крім того, суд першої інстанції визнав доведеним факт, що відповідачем зміни до діючого договору №1600-Т від 01.02.2015 не внесені, вказаний договір у встановленому порядку розірваним (припиненим) не визнаний, а тому на момент винесення рішення у справі він є чинним. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунки позивача та заявлена до стягнення сума основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних основані на договорі та відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку з чим, задовольнив позовні вимоги.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з урахуванням змін та доповнень, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198, які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п.4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Так, правовідносини, що склалися між сторонами у даному спорі врегульовані договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1600-Т від 01.02.2015.

В силу вимог ч. 2 ст. 714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналізуючи умови укладеного сторонами договору, колегія суддів приходить до висновку, що за своєю правовою природою договір №1600-Т від 01.02.2015 є договором купівлі продажу теплової енергії.

Дослідженням умов укладеного договору встановлено, що у відповідності до п. 1.1. договору, Виконавець зобовязується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, Споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору, розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до чинного законодавства України, а розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору згідно з нормативами споживання договірними навантаженнями вказаний у Додатку №1, який є невідємною частиною договору. (п. 2.3.)

У відповідності до п. 3.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує Виконавцю вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. (п. 3.3. договору)

У відповідності до п. 3.4. договору, щомісячно 6-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому-передачі теплової енергії (додаток №3 до договору) та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. (п. 3.5. договору)

Згідно п. 3.6., при виникненні потреби, але не менше одного разу на рік, Сторони за цим договором проводять звірку розрахунків за послуги з оформленням акту звірки взаємних розрахунків за договором.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг.

Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо Споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного договору №1600-Т від 01.02.2015 позивач у період жовтня 2015 - квітня 2016 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 33128,32 грн., що підтверджується актами прийому передачі теплової енергії від 31.03.2016 та 30.04.2016 року та рахунком №1600 від 31.03.2016 на суму 32343,33 грн., рахунком №1600 від 30.04.2016 на суму 784,99 грн., складеними позивачем у відповідності до вимог п. 3.4. договору.

Направлення відповідачу вказаних рахунків та актів підтверджується наданим позивачем чеком «Укрпошти» від 27.04.2016 та від 13.05.2016 року про відправлення рекомендованого листа на адресу ОСОБА_2, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 19)

У наданих до суду першої інстанції письмових поясненнях (вх. №7476 від 18.08.2016) позивач зазначав, що з жовтня 2015 року по квітень 216 року здійснив постачання теплової енергії відповідачу відповідно до умов договору. Разом з тим, в жовтні 2015 року при нарахуванні плати за спожиту теплову енергію ним помилково було внесено в базу даних відключення приміщення ФОП ОСОБА_2 від мережі централізованого опалення замість приміщення ТОВ ВТП «Норд-Сервіс», які знаходяться за одною адресою: вул. Римського - Корсакова, 22 у м. Суми. При інвентаризації договорів помилка була виправлена і в березні 2016 відповідачу було донараховано спожиту теплову енергію з моменту включення опалення жовтня 2015 року.

За змістом п. 3.6. договору, при виникнення потреби, але не менше одного разу на рік, сторони за договором проводять звірку розрахунків за послуги з оформленням акту звірки взаємних розрахунків за договором.

Наданою до матеріалів справи відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2016 по 17.05.2016, яка складена у відповідності до вимог п. 3.6. договору, позивач підтверджував надання послуг відповідачу з теплопостачання у спірний період.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання та п.40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 зазначених Правил визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи, що прилади обліку у відповідача відсутні, розрахунок вартості теплової енергії було здійснено позивачем розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року та діючих тарифів на теплову енергію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 29.10.2015 №2690 та від 28.01.2016 № 54 .

Зазначення про кількість фактично отриманої теплової енергії за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року в акті прийому передачі теплової енергії за березень 2016 року без складання окремих актів за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, на думку колегії суддів апеляційного суду ,не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого нормами законодавства та договором обовязку сплати вартості фактично отриманих відповідачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що протягом вересня 2015 року - квітня 2016 року послуги за договором №1600-Т від 01.02.2015 ним не отримувались, оскільки з 10.09.2015 приміщення, що розташовано за адресою м. Суми вул. Римського Корсакова, 22 (1-й поверх) та знаходиться у власності ФОП ОСОБА_2, відключено від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджував наданим до матеріалів справи Актом приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання обєкту від 10.09.2015 року. (а.с.41).

Також відповідачем до матеріалів справи надано лист, яким відповідач посвідчував, що 11.09.2015 він належним чином повідомив відповідача про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та пропозицією припинити дію укладеного між сторонами договору №1600-Т від 01.02.2015 з 01.10.2015 у звязку із зникненням потреби в послугах ТОВ Сумитеплоенерго. (а.с. 42)

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 10.09.2015 ФОП ОСОБА_2, директором ТОВ «ІСК Гидросфера» ОСОБА_3 та начальником ділянки ТОВ «УК Сумитехнобудсервіс» ОСОБА_4 було складено Акт приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання обєкту, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Римського Корсакова,22 (1-й поверх) яким засвідчували виконання робіт з реконструкції системи централізованого теплопостачання обєкту та підтверджували, що:

- система опалення обєкта відключена від внутрішньо будинкової системи житлової будівлі, точка відключення відповідає умовам проекту реконструкції.

- система опалення обєкта підключена до трубопроводів централізованого теплопостачання у відповідності з вимогами проекта реконструкції і в цілому змонтована відповідно нормативно-технічній документації. (а.с. 41)

Відповідачем до матеріалів апеляційної скарги надано лист б/н від 07.09.2016, яким у відповідь на звернення ФОП ОСОБА_2 щодо складеного Акту приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання обєкту від 10.09.2015., директор ТОВ «ІСК Гидросфера» надав пояснення, що при підготовці вищезазначеного Акту була використана типова форма акту в якій помилково залишився пункт про підключення обєкту до трубопроводів централізованого теплопостачання.

Вказані обставини відповідач вважав такими, що підтверджують факт, що з жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_2 не могла фактично споживати послуги з теплопостачання за укладеним договором у звязку із відключенням системи опалення обєкта, розташованого за адресою м. Суми, вул. Римського Корсакова,22 (1-й поверх) від внутрішньо будинкової системи житлової будівлі, а тому вважав про відсутність підстав для сплати заборгованості за отриману теплову енергію за договором №1600-Т від 01.02.2015.

З урахуванням наведених заперечень відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок та умови відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання передбачені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з урахуванням змін та доповнень, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з пунктом 1 цих Правил (зі змінами та доповненнями) вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п.п. 24, 25 Правил споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за № 1478/11758 ( із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з п.1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Отже, власник нежитлового приміщення не має права самовільно здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Крім того, незважаючи на проведені відповідачем роботи з реконструкції системи централізованого теплопостачання шляхом відключення опалення від внутрішньобудинкової системи житлової будівлі у нежитловому приміщенні відповідача, воно опалюється за рахунок опалення усього житлового будинку, оскільки згідно матеріалів справи, нежитлове приміщення загальною площею 291,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Суми, вул. Римського Корсакова, буд. 22 (перший поверх) знаходиться на першому поверсі 5-ти поверхового житлового будинку.

Таким чином, вказані вище нормативні приписи роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.

Крім того, відповідно до п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань ЖКГ 17.05.05р. № 76 встановлено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. В свою чергу, процедура відключення від систем централізованого опалення, встановлена Порядком відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, що затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005р. (зареєстрований в МЮУ 09.12.2005р. за № 1478/11758), який містить в собі імперативні норми, тобто норми, що не допускають будь-яких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків тих чи інших суб'єктів, зокрема, ним:

- встановлена процедура відключення від мереж централізованого опалення цілого будинку (а не окремого приміщення), а саме, шляхом написання заяви про надання дозволу на відключення до Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО;

- визначені суб'єкти звернення та суб'єкти, уповноважені давати дозволи на відключення від мереж централізованого опалення, яким є Міжвідомча комісія з розгляду питань відключення від мереж ЦО;

-передбачені документи, які оформлюються при проведенні відключення від мереж централізованого опалення, а саме: протокол Комісії, яким оформлюється прийняте нею рішення, акт про відключення від систем централізованого опалення.

Згідно вимог п. 2.1, п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Порядку, затвердженого наказом № 4, споживач звертається в Комісію для отримання дозволу і саме Комісія приймає рішення щодо надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води чи про відмову у його наданні. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 05.10.2016 відповідач підтвердив, що до міжвідомчої комісії для отримання у відповідності з вимогами чинного законодавства дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води він не звертався. Технічні умови відповідних організацій для відокремлення від мереж централізованого теплопостачання та постачання гарячої води ним не отримувались.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази, і таких доказів відповідачем не надано, що ним у встановленому законом порядку були проведені роботи з відключення системи опалення та постачання гарячої води у приміщенні, що належить відповідачу та розташовано за адресою: м. Суми, вул. Римського Корсакова, 22 (1-й поверх).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обовязок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують факт надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання в межах укладеного договору у приміщення, що належить відповідачу та розташоване за адресою: м. Суми, вул. Римського Корсакова,22 (1-й поверх), спростовуються наданим позивачем до матеріалів справи листом ТОВ «Керуюча компанія «Сумитехнобудсервіс» №1111/01-16 від 25.08.2016 (а.с. 75), яким підтверджується, що житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Римського Корсакова,22 , з 01.09.2015 року і до теперішнього часу опалюється від системи теплопостачання.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів неналежного надання послуг з теплопостачання приміщення, власником якого він являється, а також доказів дотримання ним встановленого порядку для відмови від послуг із теплопостачання.

Крім того, викладені в апеляційній скарзі заперечення стосовно того, що розрахунки на оплату послуг, акти прийому-передачі теплової енергії за березень квітень 2016 року, відомість звірки взаєморозрахунків, розраховані та підписані одноособово ТОВ Сумитеплоенерго та не отримувались ФОП ОСОБА_2, не звільняє останнього від обовязку належного виконання своїх зобовязань за отримані від позивача послуги за договором №1600-Т від 01.02.2015 року.

Документи в підтвердження оскарження вищезазначених актів та рахунків з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про припинення дії договору у звязку із направленням позивачу листа з повідомленням про відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води та пропозицією припинити дію укладеного між сторонами договору.

Так, у відповідності до п. 10.1. Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1600-Т від 01.02.2015, він вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією з сторін не було письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

У відповідності до умов п. 10.2., договір може бути розірваний достроково у разі, зокрема, зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Споживача від користування послугами Виконавця; переходу права власності (користування) на обєкт (приміщення, квартиру, будинок) до іншої особи; невиконання умов договору сторонами; за рішенням суду.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У розділі II ЦК "Загальні положення про договір" відсутня така самостійна підстава припинення договору, як відмова від нього.

Частиною 3 статті 653 ЦК України в разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку з цим можна дійти висновку про те, що взаємна відмова від договору та зміна умов договору має бути оформлена у вигляді правочину про розірвання договору, одностороння відмова від договору можлива у судовому порядку шляхом його розірвання за наявності певних підстав (ч. 2 ст. 651ЦК).

Відповідачем до матеріали справи надано лист б/н від 11.09.2015, посилаючись на який відповідач стверджував, що ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомила ТОВ Сумитеплоенерго про відключення належного їй приміщення за адресою м. Суми, вул. Римського Корсакова, 22 (1-й поверх) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та припинення у звязку з цим дії договору №1600-Т від 01.02.2015.

В якості доказів направлення вказаного листа на адресу ТОВ Сумитеплоенерго відповідачем до суду було надано «Скріншот з екрану» компютера відповідача.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що листом від 11.09.2015 року ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомила ТОВ Сумитеплоенерго про припинення дії договору №1600-Т від 01.02.2015, оскільки в порушення приписів ст. 34 ГПК України відповідачем не надано належних доказів, що підтверджує направлення листа із пропозицією розірвання укладеного договору на адресу ТОВ Сумитеплоенерго.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за розясненнями, наданими у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий відповідачем до матеріалів справи Скріншот з екрану компютера відповідача, не може бути прийнятий як належний доказ направлення листа позивачу, оскільки, по перше, зроблений з компютера відповідача, по-друге, електронною адресою, на який відповідачем направлено вказаний лист зазначено: real@teko.sumy.ua, що не співпадає з електронною адресою ТОВ Сумитеплоенерго - zkanc@teko.sumy.ua, яка зазначена на бланку позовної заяви та бланку документів, які надавалися позивачем до матеріалів справи (довіреності, письмових пояснень).

При цьому, дослідженням обставин по справі встановлено, що належних документів, на підставі яких проведено відключення, відповідачем на адресу позивача направлено не було.

Також, позивачем не надано доказів додержання процедури розірвання договору, встановленої ст.188 Господарського кодексу України.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зокрема, вказаною статтею унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів додержання процедури розірвання договору, встановленої ст. 188 Господарського кодексу України, як не надано і доказів звернення до суду з відповідним позовом про розірвання договору №1600-Т від 01.02.2015.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зазначений договір на момент прийняття рішення є чинним, а тому правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за спожиту протягом жовтня 2015 -квітня 2016 року теплову енергію є правомірними.

Враховуючи встановлені по справі обставини, беручи до уваги, що факт надання позивачем послуг за період жовтень 2015 квітень 2016 на суму 33128,32 грн. за поставлену теплову енергію за договором №1600-Т від 01.02.2015 підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростований, доказів здійснення розрахунків за отримані послуги з теплопостачання за вказаний період відповідачем не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 33128,32 грн. правомірно було задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пунктом 5.1.5 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобовязання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором №1600-Т від 01.02.2015, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1375,30 грн. пені за період з 11.04.2016 по 19.05.2016 року, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 19.05.2016 становить 1132,03 грн., розмір 3% річних становить 104,26 грн., що відповідає наданому позивачем розрахунку, внаслідок чого підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги щодо стягнення вказаних сум правомірно задоволені судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позовних вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2016 по справі №920/641/16.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2016 по справі №920/641/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.