Ухвала суду № 62573692, 03.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/9570/15-ц Головуючий 1 інстанції Шиянова Л.О.

Провадження № 22ц/790/6025/16 Доповідач: Коваленко. І.П.

Категорія:житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року судова колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Довгаль А.П., Бездітко В.М.

при секретарі - Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про поновлення порушеного права та вселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про поновлення порушеного права та вселення.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що шлюб між нею та ОСОБА_3 зареєстровано 25 листопада 1995 року.

Одразу після реєстрації шлюбу вона була зареєстрована у спірному домоволодінні як член родини зі згоди власника ОСОБА_1 Також була зареєстрована і її донька від першого шлюбу ОСОБА_4.

Від шлюбу із ОСОБА_3 вони мають сина, ОСОБА_5, який також зареєстрований у АДРЕСА_1.

Під час спільного життя із чоловіком, вони займали дві кімнати. Спільне життя із ОСОБА_3 не склалося, чоловік знайшов іншу жінку та пішов до неї і шлюб було розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 липня 2011 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_5.

Після розірвання шлюбу між її колишнім чоловіком та його матір'ю, ОСОБА_1 була усна домовленість, що вона залишається проживати у тих же двох кімнатах, які вони займали із чоловіком. Так вона лишилася проживати там із сином ОСОБА_5, який на той час був ще неповнолітнім.

Однак їй було заборонено користуватися кухнею, туалетом, ванною кімнатою, вона користувалася лише літньою кухнею, де був газ, і там же готувала їжу.

Потім син виріс, одружився та поїхав проживати у м. Запоріжжя.

Вона лишилася проживати у спірному будинку, однак поступово їй створювалися умови для неможливості проживання у будинку, частину її речей винесли в одну передню прохідну кімнату, де зняли двері, і всі почали ходити через цю кімнату, бо планування кімнат - «трамвайчиком», а частину речей зовсім винесли у літню кухню (телевізор, тощо). В тій кімнаті нібито почали робити ремонт, її речі, які як попало звантажені в одну кімнату, усі у грязі, пилу. Вказувала також, що її у буквальному сенсі виганяли із будинку. Відповідач має ще дві дочки, які приїхали разом із своїми дітьми, і тому їй немає місця навіть у тій прохідній кімнаті, в яку винесли її речі.

З цього приводу вона неодноразово зверталася до ОСОБА_1, також викликала працівників міліції, які зобов'язали ОСОБА_1 поставити на місце двері і не створювати перешкод для користування житловою площею і проживання, на що ОСОБА_1 відповіла, що вона власник і має право робити усе що їй заманеться.

Крім того, відключили газ у літній кухні, і вона не мала можливості готувати їжу. Коли приїхав син, який зареєстрований у спірному будинку, його навіть не пустили і вони були вимушені знімати номер у готелі.

Два тижні тому, ОСОБА_1 змінила замок на дверях і зовсім не пустила її у будинок. Вона неодноразово намагалася потрапити у будинок мирним шляхом, намагалася пояснити ОСОБА_1, що має право на проживання, однак вона навіть у двір не пускає, також зверталася із заявами у міліцію з цього приводу.

Більш того, три роки тому, ОСОБА_1 вже намагалася вигнати її із будинку, тоді вона також викликала міліцію, приходив дільничний ОСОБА_6 і роз'яснював ОСОБА_1 що вона не має права виганяти із будинку.

Крім того зазначала, що після реєстрації шлюбу із ОСОБА_3, усі свої гроші, які у неї були після поділу майна із колишнім чоловіком, а це чотири тисячі доларів, вона принесла у сім'ю. З цих грошей вони придбали автомобіль, на той час за 1800 доларів, а потім чоловік продав цей автомобіль і грошей їй ніяких не віддавав. Коли у 1998 році ОСОБА_3 був засуджений до 5 років позбавлення волі у колонії посиленого режиму, то на той час невістка була потрібна, бо були гроші і треба було утримувати сім'ю, передавати харчі у колонію.

На даний час вона прожила у цьому будинку 20 років, не має де жити, деякий час перебивалася то у друзів, то ще десь, потім вимушена булла зняти житло, платити за нього, хоча не має достатньо заробітку для цього, оскільки відповідач перешкоджає її законному праву користуватися житловим приміщенням.

Крім того, діями відповідача їй заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінила у п'ять тисяч гривень, бо її позбавили законного права користуватися житлом, вона вимушена як безхатченко скитатися, внаслідок чого погіршився її стан здоров'я, підіймається тиск, постійний головний біль. Всі вищевикладені обставини вимусили її звернутися до суду з даним позовом і просила постановити рішення, на підставі якого поновити її порушене право та вселити її у будинок АДРЕСА_1 а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 487грн. 20 коп.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_7, заявлений позов підтримала у повному обсязі і просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8, у судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнали, пояснили, що права позивача не порушені, вони визнають її право на проживання. Двері насправді змінювалися, робився ремонт. В квартирі зареєстровано 8 чоловік, проживає 11 чоловік, на яких три кімнати, тому об'єктивно виникають побутові проблеми. Двері зняті по усьому будинку, оскільки в домі ремонт. При цьому зазначили, що ніяких усних домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було, ОСОБА_2 має право на проживання та користування, ніхто не казав їй виселятися.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що ніхто не створює позивачу умови, непридатні для проживання, не забороняє користуватися газом, готувати їжу, заперечував проти того, що змінені замки. Пояснив, що свої особисті речі ОСОБА_2 забрала при міліції, залишилися фактично меблі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від15 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про поновлення порушеного права та вселення - задоволено частково.

Поновлено порушене право ОСОБА_2 шляхом її вселення у будинок АДРЕСА_1

В останнійчастиніпозовнихвимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 487 ( чотириста вісімдесят сім ) грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині поновлення порушеного права позивачки шляхом вселення в будинок АДРЕСА_1 та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ними спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Як встановлено судом, власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.54-58).

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 7-14).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 27 жовтня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1, виданого 01 березня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис №376 від 27 жовтня 2004 року (а. с. 16).

В судовому засіданні було допитано в якості свідка старшого інспектора Жовтневого відділення поліції Київського відділу поліції головного управління Меркулова, який пояснив, що він працює 15 років, ОСОБА_2 неодноразово зверталися до поліції з заявами з приводу того, що ОСОБА_1 викинула усі її речи та з кімнати зняла двері, на що ОСОБА_1 пояснила, що двері віддала на реставрацію, у будинку робить ремонт; він намагався врегулювати спір мирним шляхом, але через де який час ОСОБА_2 знову звернулась із заявою про те, що вона не змогла потрапити до дому, на хвіртці був змінений замок.

Крім того, факт неможливості ОСОБА_2 потрапити до будинку 31.05.2016 року, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які поясни суду, що в їх присутності ОСОБА_2 намагалась відкрити замок хвіртки, та ключ не підходив, вони стукали, гукали, але ніхто не вийшов; як пояснила їм ОСОБА_2 у будинку живе її свекруха, яка не пускає її у будинок там знаходяться усі її речи.

В обґрунтування вчинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні ОСОБА_2 спірним домоволодінням були досліджені наступні висновки:

- затверджений 29.09.2015 року начальником Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з якого вбачається, що 25.08.2015 року ОСОБА_2 зверталася до Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою про те, що колишня свекруха з сином зняли двері в її кімнаті. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що за вказаною адресою АДРЕСА_1 проживає 20 років разом з колишньою свекрухою - ОСОБА_1 Колишній чоловік, з яким вона розлучилася у 2004 році, на теперішній час мешкає разом з іншою родиною в іншій квартирі. 24.08.2015 року вона повернулася додому і побачила, що ОСОБА_3 разом з мамою зняли двері до її кімнати, де знаходяться її особисті речі. Опитана ОСОБА_1 пояснила, що у домоволодіння, яке належить їй на праві власності, мешкає її колишня невістка разом з її онуком, вже тривалий час. ОСОБА_2 розлучилася із її сином ОСОБА_3 у 2004 році, але залишилася проживати у її домі. Останнім часом між ними склалися неприязнені стосунки, так як ОСОБА_2 вимагає з її сина купити її житло, щоб вона виїхала з цього дому, але у сина інша родина і він не має такої можливості. Останнім було роз'яснено, що усі питання щодо розподілу майна та права користування житлом вони можуть вирішити, звернувшись до суду (а.с. 96).

- затверджений 22.10.2015року начальником Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з якого вбачається, що 10.10.2015 року ОСОБА_2 зверталася до Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою про те, що свекруха з сином не дають поставити двері у кімнаті, які були ними зняті раніше. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що за вказаною адресою АДРЕСА_1 проживає 20 років разом з сином та колишньою свекрухою - ОСОБА_1 Близько місяця тому свекруха з сином -ОСОБА_3, зняли двері у її кімнаті та винесли речі в іншу кімнату та сарай. ОСОБА_2 вже другий раз намагається поставити двері назад, але свекруха їй не дає та вчиняє сварки. Опитана ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 розлучилася із її сином ОСОБА_3 у 2004 році і на теперішній час у неї немає правових підстав у неї мешкати. Останнім було роз'яснено, що усі питання щодо розподілу майна та права користування житлом вони можуть вирішити, звернувшись до суду (а.с. 92).

- затверджений 30.10.2015року начальником Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з якого вбачається, що 02.10.2015 року ОСОБА_2 зверталася до Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою про те, що колишня свекруха з сином перенесли її речі в інші кімнати без її відома. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що за вказаною адресою АДРЕСА_1 проживає 20 років разом з сином та колишньою свекрухою - ОСОБА_1 Колишній чоловік ОСОБА_3 на теперішній час мешкає разом з іншою родиною в іншій квартирі. 02.10.2015 року вона повернулася додому і побачила, що свекруха з сином винесли усі її речі в інші кімнати та сарай, при цьому вони це зробили без її відома та дозволу і таким чином намагаються її виселити з її частини дому. Опитати ОСОБА_1 не видалося можливим, оскільки остання від надання будь-яких письмових пояснень відмовилася, пославшись на те, що між нею та невісткою останнім часом склалися неприязне ні стосунки. Останнім було роз'яснено, що усі питання щодо розподілу майна та права користування житлом вони можуть вирішити, звернувшись до суду (а.с. 94).

- затверджений 30.10.2015року начальником Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з якого вбачається, що 06.10.2015 року ОСОБА_2 звернулася Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою про те, що колишня свекруха - ОСОБА_1 перенесла її речі в інші кімнати без її відома. В ході розгляду матеріалу було встановлено, що за даним фактом ОСОБА_2 вже зверталася до ОВС 02.10.2015 року, по якому була проведене перевірка і прийняте рішення (а.с. 98).

- затверджений 03.11.2015року начальником Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, з якого вбачається, що 03.11.2015 року ОСОБА_2 звернулася Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області з заявою про те, що колишня свекруха - ОСОБА_1 з сином вчиняють з нею сварки, не дають поставити двері у кімнаті, які були зняти ними раніше. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що за вказаною адресою АДРЕСА_1 проживає 20 років разом з сином та колишньою свекрухою - ОСОБА_1 Близько місяця тому свекруха з сином ОСОБА_3 зняли двері у її кімнаті та винесли її речі в іншу кімнату та сарай. ОСОБА_2 вже другий раз намагається поставити двері назад, але свекруха їй не дає і вчиняє сварки. В ході розгляду матеріалу опитати за вищевказаним фактом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не видалося можливим, оскільки останні за повістками до Жовтневого РВ не з'являються (а.с. 116).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що права ОСОБА_2 порушені і підлягають захисту шляхом вселення в спірний будинок.

В судовому зсіданні апеляційної інстанції позивачка пояснила, що вона на даний час вимушена проживати у інших осіб ,оскільки не має можливості вселитись до будинку.

Доводи відповідачки стосовно того, що право ОСОБА_2 на проживання у спірному будинку ніхто не порушував і вона має можливість безперешкодно повернутися до будинку і проживати, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки такі пояснення суперечать матеріалами справи. Так судом встановлено, що ОСОБА_2 позбавлена ліжка у спірному домоволодінні, її речі винесені у сарай, змінені замки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і апеляційною інстанцією не переглядалось.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий -

Судді: