Постанова № 62565598, 04.11.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6025/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2016 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобовязання здійснити перерахунок пенсії. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 28 серпня 2015 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви йому на підставі розпорядження №1620 від 04 вересня 2015 року було призначено пенсію за віком у розмірі 2340,00 грн., в тому числі 2294,16 грн. основний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 27 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», 45,84 грн. доплата за понаднормативний стаж. В подальшому ОСОБА_3 неодноразово звертався до органу пенсійного фонду щодо надання детального розрахунку розміру нарахованої пенсії та надання інформації, чи був би іншим у нього розмір пенсії у разі виходу на пенсію за віком в загальному порядку, а не переведення на вказаний вид пенсії з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Листами від 10.12.2015 року №54/ж, від 02.02.2016 року №10/Ж, від 10.03.2016 року №17/ж органу пенсійного фонду були надані розрахунки розміру нарахованої пенсії та повідомлено, що відповідно до чинного законодавства ОСОБА_3 не має права на пенсію за віком в загальному порядку.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за змістом наданих відповідей при нарахуванні йому пенсії за віком відповідач керувався ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік 1197,91 грн.

Не погоджуючись з вказаним, позивач вказує на те, що відповідач при нарахуванні пенсії повинен був керуватись ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012-2014 року.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування для розрахунку йому пенсії за віком показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп., скасувати розпорядження Відповідача від 04 вересня 2015 року за №1620, зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2012, 2013, 2014 роки (2752,95 грн., 2979,46 грн., 3149,95 грн. відповідно).

У судовому засіданні 04.11.2016 року до початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог від 03.11.2016 року, в якій позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо застосування для розрахунку йому пенсії за віком показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп. та скасувати розпорядження відповідача від 04 вересня 2015 року за №1620 в частині застосування для розрахунку позивачу пенсії за віком показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн. 91 коп. та відмови в призначенні пенсії за віком згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язати Відповідача провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною Позивачу пенсією з 28 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2012, 2013, 2014 роки (2752,95 грн., 2979,46 грн., 3149,95 грн. відповідно).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 змінені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у заяві про зміну позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях від 19.07.2016 року №4918/12. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що згідно п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при переведенні з одного виду пенсії на інший може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Зазначає, що згідно з чинним законодавством право на пенсію за віком на загальних підставах позивач вже використав, коли йому було первинно призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При переведенні на пенсію по віку від 28.08.2015 року відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосувався показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, тобто 1197,91 грн. Доводи відповідача детально описані у листах, що надіслані позивачу у відповідь на його звернення.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 28.08.2015 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з розпорядженням №1620 від 04.09.2016 року позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 2340,00 грн., в тому числі 2294,16 грн. - основний розмір пенсії за віком згідно зі ст.27 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», 45,84 грн. доплата за понаднормативний стаж. При цьому, при розрахунку та призначенні пенсії відповідач керувався положеннями ч. 3 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та застосовував показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, а саме, 1197,91 грн. Звернення позивача щодо призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2012, 2013, 2014 роки відповідачем залишено без задоволення.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регламентовано, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

В свою чергу, частиною першою ст. 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою ст. 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою ст. 40 цього Закону для призначення пенсії.

Суд констатує, що частиною третьою ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом. У разі переходу особи з пенсії за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком, яка призначається згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» при нарахуванні пенсії за віком є неправомірним, оскільки особі призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вперше.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справі № 21-612а14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/43721149), від 09.06.2015 р . у справі №21-550а14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/45186624), від 02.12.2015 р. по справі №193/1029/14-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54513149), від 22.12.2015 р. по справі №2-а/199/138/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/54946661).

За наведених обставин, відповідач при обчисленні та нарахуванні позивачу пенсії за віком за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний був керуватись ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012, 2013, 2014 роки (2752,95 грн., 2979,46 грн., 3149,95 грн. відповідно), а не показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення тощо.

За положеннями ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу норм ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Виходячи із норм, викладених в ст. 71 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. 59 КАС України судом у встановленому процесуальним порядком з'ясовані обставини справи, що підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, враховані норми матеріального права, якими врегульовані спірні відносини. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог законодавства, що призвело до порушення суб'єктивних прав позивача, які підлягають поновленню судом шляхом визнання дій відповідача неправомірними та покладання на відповідача обов'язку здійснити перерахунок позивачу пенсії з виплатою різницю між фактично отриманою та призначеною позивачу пенсією з урахуванням здійсненого перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2012, 2013, 2014 роки.

Відповідно до частини 3 ст. 160 КАС України 04 листопада 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 листопада 2016 року.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 9, 11, 17, 18, 70, 71, 94, 158-163, 167, 186 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобовязання здійснити перерахунок пенсії задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (код ЄДРПОУ 40384233, 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 2) щодо застосування для розрахунку пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн 91 коп. та скасувати розпорядження Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 04 вересня 2015 року за №1620 в частині застосування для розрахунку пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік в розмірі 1197 грн 91 коп. та відмови в призначенні пенсії за віком згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (код ЄДРПОУ 40384233, 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 2) провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 28 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з використанням для розрахунку показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією: 2012, 2013, 2014 роки (2752,95 грн., 2979,46 грн., 3149,95 грн. відповідно).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (вул. Кн. Лаборця, 15/1, м. Чоп, 89502) понесені ним судові витрати, а саме судовий збір, сплачений згідно з квитанцією від 07.06.2016 року за № 0.0.563467021.1 в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Світлик