Постанова № 6255052, 29.09.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 р. № 15-17-30/235-06-7388

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. головуючого

Полянського А.Г.,

Фролової Г.М.,

за участю представників:

позивачане зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача Щелакова К.В. дов. від 28.09.2009 року

третіх осіб: не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

Генеральної Прокуратури УкраїниРудак О.В. посв. від 14.04.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора Одеської області на рішеннягосподарського суду Одеської області від 17.09.2008 року

у справі№ 15-17-30/235-06-7388 господарського суду Одеської області

за позовомКиївської районної адміністрації Одеської міської ради

доСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-Одеська міська рада,

-Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман"

прознесення самочинно збудованої будівлі та зобовязання виконати певні дії ВСТАНОВИВ: У липні 2006 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої будівлі по вул.Фонтанська дорога, 20/3 у м. Одесі та зобов'язання відповідача за власні кошти виконати роботи по знесенню самочинно збудованої будівлі по вул. Фонтанська дорога, 20/3 у м. Одесі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення вимог статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 18 Закону України "Про основи містобудування", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" відповідачем не було узгоджено та затверджено проект будівництва будівлі по вул. Фонтанська дорога, 20/3 у м. Одесі, чим було порушено права територіальної громади м. Одеси.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року (суддя: Петров В.С.) по справі № 15-17-30/235-06-7388 господарського суду Одеської області у задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеська міська рада та Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман" про знесення самочинно збудованої будівлі та зобовязання виконати певні дії відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд, зазначив про те, що позивач не наділений відповідними законодавчими актами правом на звернення до суду з даним позовом про знесення нежитлової будівлі, споруди, Київська міська адміністрація Одеської міськради не є належним позивачем у даній справі. Тоді, як Одеська міська рада не позбавлена права сама звернутися до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з рішенням, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2009 року по справі №15-17-30/235-06-7388 господарського суду Одеської області, в якому просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального права. Зокрема, заявник зазначає про те, що при істотному порушенні будівельних норм і правил до суду з позовом про знесення самочинного будівництва можуть звернутися, як органи місцевого самоврядування, так і органи державної влади, до компетенції яких належить здійснення контрольних функцій з питань будівництва.

Відзиви на касаційне подання не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим судом, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Ніколаєва Наталія Вікторівна, зареєстрований 21.04.2003 року Київською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому за № 26303241Ф0010945, про що видано свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Судом також встановлено, що Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було придбано у ПП "Мовіс" будівлю згорілого кафе-бару "Скай", яке розташоване по Фонтанній дорозі, 20/3 в м. Одесі.

У 2004 році відповідачем вказану будівлю кафе-бару було відбудовано.

Листом від 02.11.2004 року № 01-15/2526вих. Київська районна адміністрація Одеської міської ради надала згоду Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 на відновлення після пожежі вказаного вище кафе-бару з обов'язковим оформленням всіх правовстановлюючих документів і благоустроєм прилеглої території.

Як зазначено судом першої інстанції, підставою для звернення з позовомо стало те, що відповідачем самовільно, без належним чином затвердженої проектної документації було здійснено будівництво нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанна дорога, 20/3, у зв'язку з чим позивачем було направлено припис відповідачу від 26.09.2005 року № 1781 про надання правовстановлюючої та належним чином затвердженої проектної документації, який не був виконаний.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 даної статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Обґрунтовуючи правові підстави для звернення з даним позовом, позивач послався на Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, пунктом 3.2.7 якого, як зазначає позивач, районна адміністрація наділена правом звернення з позовом про знесення жилих будинків разом з господарськими спорудами, зведеними громадянами самовільно.

Судом відзначено, що відповідно до Положення про районну адміністрацію міська рада делегувала райадміністрації право лише на звернення з позовом в частині знесення жилих будинків разом з господарськими спорудами, зведеними самовільно громадянами.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради не наділена правом на звернення до суду з даним позовом про знесення нежитлової будівлі, споруди, відтак, позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міськради є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з цим судом відзначено, що Одеська міська рада не позбавлена права сама звернутися до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Судом також відзначено, що на час розгляду справи власником нежитлової будівлі кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 20/3, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман", що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лєман", та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.04.2007 року.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, твердження заявника про порушення судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2008 року у справі № 15-17-30/235-06-7388 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий О.Муравйов

Судді : А.Полянський

Г.Фролова