Рішення № 6254331, 23.05.2008, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №2-283/2008

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2008 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Вознюка С.М.,

при секретарі Височин Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Агробудпереробка - ЛТД", третя особа без самостійних вимог: ліквідатор - ОСОБА_3, про визнання права власності,

встановив:

ЗОЛ 1.2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що 04.01.2006 року між ним та відповідачем укладено інвестиційні договори №8/2006/2/Ч-і та №7/2006/5/Ч-і щодо інвестування у житлове будівництво. Відповідно до вказаних договорів позивач повинен був про інвестувати будівництво однокімнатної квартири №2 на 2-му поверсі загальною площею 52,87 кв. м та однокімнатної квартири №5 на 2-му поверсі загальною площею 48,34 кв. м у будинку, розташованому по вул. Погребняка, 14 в с. Чубинське Київської області Бориспільського району. Загальна сума інвестиції кожної квартири складає 100453 грн. та 91846 грн. За умовами договорів відповідач зобов'язувався побудувати житловий будинок та передати у власність інвесторам квартири в третьому кварталі 2006 року. Свої обов'язки за договорами позивач виконав у повному обсязі - сплатив інвестиційний внесок в сумі, визначеній у договорах, що підтверджується відповідними квитанціями. Відповідач виконав свої обов'язки частково, а саме - побудував будинок у вересні 2006 року, але права власності на вказані квартири не передав, хоча ОСОБА_2 фактично користується ними з дозволу відповідача. Хоча будинок фактично закінчено будівництвом, однак протягом року з моменту його побудови останній не зданий в експлуатацію з невідомих позивачу причин, у зв'язку з чим порушено право позивача на власність на зазначені квартири. Позивач з цього приводу неодноразово звертався до керівництва підприємства та просив надати йому правовстановлювальні документи на житлові приміщення, однак конкретних дій здійснено відповідачем не було. Тому позивач просив в судовому порядку визнати його право власності на проінвестовані за договорами квартири в закінченому будівництвом житловому будинку в с Чубинське по вул. Погребняка, 14.

Відповідач та третя особа в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, будь-яких заяв про відкладення слухання по справі, або заперечень проти викладених в позові фактів, суду не надали, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд даної цивільної справи відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки представник позивача проти цього не заперечував.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, й зазначив, що діями відповідача порушене право останнього користування та розпорядження проінвестованими квартирами. Тому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на квартири згідно інвестиційних договорів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Правовідносини, що склались між сторонами пов'язані з виконанням інвестиційних договорів на будівництво житла, й врегульовуються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Судом встановлено, що 04.01.2006 року в м. Києві між сторонами було укладено інвестиційні договори № 8/2006/2/Ч-і та № 7/2006/5/Ч-і, згідно яких позивач зобов'язаний провести інвестування житлових однокімнатних квартир №2 на 2-му поверсі загальною площею 52,87 кв. м та однокімнатної квартири №5 на 2-му поверсі загальною площею 48,34 кв. м у будинку, розташованому по вул. Погребняка, 14 в с Чубинське Київської області Бориспільського району, в розмірі 100% загальної площі квартир, а саме: відповідно в сумі 100453 грн. та 91846 грн., а ТОВ зобов'язано було, без порушення графіку будівництва, після прийняття будинку в експлуатацію в 3-му кварталі 2006 року, передати вказані квартири у власність позивачу.

Позивач зі своєї сторони свої обов'язки за договором виконав в повному обсязі, сплативши 100% вартості інвестування 10.02.2006 року (а.с.6, 10), про що свідчать довідки про інвестування коштів від 14.02.2006 року №1113 та №1114 (а.с.7,11), але відповідач безпідставно закінчені будівництвом квартири в експлуатацію не приймає та не передає їх у власність позивачу.

На звернення позивача відповідач з цього приводу вмотивованої відповіді не надав, а на момент подання позову до суду відносно ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» здійснюється процедура банкротства, у зв'язку з чим до участі в розгляді справи залучено в якості третьої особи ліквідатора ОСОБА_4

Виниклі між сторонами договірні правовідносини підтверджуються, окрім вказаних та встановлених судом обставин, також інвестиційними договорами на інвестування у житлове будівництво (а.с.4-5, 8-9).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що будівництво житлового будинку, в якому позивач проінвестував квартири, завершено. Однак такий будинок не введений в експлуатацію, з незалежних від позивача причин, чи порушується право власності позивача на по інвестоване ним нерухоме майно.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, оскільки вже тривалий час користується проінвестованими квартирами, однак не може отримати правовстановлювальні документи на них.

Оскільки однією з підстав для реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до пункту 2.1. та пункту 10 додатку №1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, - є рішення суду про визнання права власності, то позивач просить прийняти таке рішення й визнати за ним право власності на такі квартири.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року №1952-IV рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Суд вважає можливими в цьому випадку визнати за позивачем право власності на нерухоме майно у виді проінвестованих прозивачем квартир в незданому до експлуатації житловому будинку, оскільки введення в експлуатацію є обов'язком відповідача згідно укладених договорів, від якого останній ухиляється.

При цьому судом враховано, що посилання в позовній заяві ОСОБА_2 на Закон України «Про власність» є помилковим, оскільки він втратив чинність на момент звернення з позовом до суду.

Також суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 року №1560-ХІІ не розповсюджуються на виниклі між сторонами правовідносини, оскільки згідно ч.3 ст. 4 вказаного Закону, об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Однак, при цьому суд враховує, що позивач повністю виконав умови укладеного договору, який підписаний сторонами, сплатив кошти для будівництва житла, а відповідач не виконав умов договору: не ввів будинок в експлуатацію та не передав ОСОБА_2 правовстановлювальних документів на проінвестовані останнім квартири.

Укладення договору в даному випадку є правочином, правомірність якого, згідно of. 204 ЦК України, не оспорюється, а його недійсність прямо не встановлена законом. Судом не встановлено підстав для визнання укладеного між сторонами правочину недійсним, а також його нікчемності (ст. 215 ЦК України).

За укладеним договором сторони прийняли на себе зобов'язання згідно його умов. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таки умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на викладені обставини та наведені норми закону, приймаючи до уваги, що: будівництво житлового будинку, в якому розташовані спірні квартири, - завершено; жодних заперечень щодо даного факту до суду не надійшли; позивач зі своєї сторони, згідно зобов'язань, визначених вищевказаними правочинами, вчинив всі дії щодо набуття права власності на квартири, внаслідок чого, набув таке право, яке, з вини відповідачів, не може у визначеному законом порядку, встановити, - суд приходить до висновку про необхідність відновлення права ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на спірні квартири.

При поданні позову позивачем не було сплачено судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача. При цьому розмір судового збору (1700 грн.)визначений судом на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, а суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (30 грн.) - відповідно до Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 215, 328, 331, 526 ЦК України, ст.ст. 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року №1952-IV, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-58, 60, 62-64, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер №2526310554) право власності на однокімнатну квартиру №2, загальною площею 52, 87 кв. м, розташовану в будинку №14 по вул. Погребняка в с Чубинське Бориспільського району Київської області, збудованому ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» (код 20574157).

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер №2526310554) право власності на однокімнатну квартиру №5, загальною площею 48, 34 кв. м, розташовану в будинку №14 по вул. Погребняка в с Чубинське Бориспільського району Київської області, збудованому ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» (код 20574157).

Стягнути з ТОВ «Агробудпереробка-ЛТД» (06045, м. Харків, вул. Тобольська, 42, р/р №26001001815, Київська філія AT Кредитний банк «Україна», МФО 321897, код ЗКПО 20574157) на користь держави України суму судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. (р/р №31113095700103, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570079, банк: УДК в Київській області, КБК: 22090200) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. (р/р №31216259700103, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.