Постанова № 62541325, 25.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/18341/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 593 від 03.06.16

ОСОБА_3 довіреність № 593 від 03.06.16

від відповідача: Пушкарьов О.О. довіреність № 18-05-16/1 від 18.05.16

Дацьків А.І. довіреність № б/н від 10.03.16

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 17.06.2016 року

у справі № 910/18341/14 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом ОСОБА_6 (ОСОБА_6), акціонерного

товариства з Радою директорів та Наглядовою радою

до Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" про стягнення 2 316 368,84 євро, що еквівалентно

41 058 100,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2 316 368,84 євро, з яких:

- 1 877 567,80 євро основної заборгованості за товар на підставі укладених сторонами договорів купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008 та № СSDСТА 100215 від 15.02.2010;

- 269 819,94 євро штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010;

- на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання: 161 891,96 євро за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 та 7 089,14 євро за договором купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008 як 3% річних.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 21.10.2014, якою через сплив позовної давності відмовився від позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за товар та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за договором купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008 та від частини позовних вимог щодо основної заборгованості за договором купівлі-продажу купівлі-продажу СSDСТА 100215 від 15.02.2010.

Остаточно позивач просить стягнути з відповідача 1 772 980,60 євро основної заборгованості за договором купівлі-продажу СSDСТА 100215 від 15.02.2010, 265 947,09 євро штрафних санкцій за цим договором за період з 25.08.2013 по 25.08.2014 і 159 568,86 євро як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим же договором в період з 25.08.2011 по 25.08.2014, тобто за останні три роки в межах строку позовної давності.

Уточненням від 17.06.2016 року позивач свої вимоги про стягнення 3% річних перерахував у гривневий еквівалент і просить стягнути 2639259,02 грн.

Справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово та з різною підсудністю.

В господарському суді Черкаської області рішенням від 22.12.2015 року (а.с. 129 том 4) позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Постановою КАГС від 16.02.2016 року дане рішення залишено без змін (а.с. 172 том 4).

Постановою ВГСУ від 27.04.2016 року (а.с. 219 том 4) рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано із передачею справи на новий розгляд. Вищий господарський суд звернув увагу, що при вирішенні спору судами не було оцінено додаткову угоду від 03.03.2014 року, з укладенням якої позивач пов'язує переривання строку позовної давності; не досліджено питання про перехід права вимоги до іншого підприємства за договорами між сторонами і як це впливає на суму позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" на користь ОСОБА_6 (ОСОБА_6), акціонерного товариства з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, зареєстрованого в торговому реєстрі товариств м. Монтобан за номером В 846 050 052 1 772 980,60 євро основного боргу за товар, 2 639 259 грн. 02 коп. як 3% річних на підставі контракту 100215 від 15.02.2010 року та 73 080,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Шполатехагро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" від 07.07.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О. прийнято апеляційну скаргу у справі № 910/18341/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2016 року.

31.08.2016р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. у справі № 910/18341/14 продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву до 20.09.2016р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. по справі № 910/18341/14 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді (який не є суддею - доповідачем) Пашкіна С.А.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.09.2016 р. для розгляду справи № 910/18341/14 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Ткаченко Б.О. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" у справі № 910/18341/14 до провадження колегії суддів у названому складі.

В судовому засіданні 20.09.2016р. оголошено перерву до 18.10.20165р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.10.2016р. оголошено перерву до 25.10.20165р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 (ОСОБА_6), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою (Продавець, позивач) та ЗАТ "Шполатехагро" (Покупець, відповідач), найменування якого змінено на ПрАт "Шполатехагро" уклали Контракт № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 (далі - Контракт), предметом якого є купівля-продаж насіння для посіву, асортимент, кількість, ціна, строки поставки, строки і форми оплати викладені у додатках до Контракту, умови поставки - СІР Шпола (в редакції "Инкотермс 2000").

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу насіння на загальну суму 5 583 308,60 Євро, яке було прийняте відповідачем. Відповідач сплатив кошти за отриманий товар лише частково.

Спір між сторонами виник за частиною неоплаченого товару, поставленого за наявними у справі деклараціями на ввезення товару із посиланням на контракт СSDСТА 100215 від 15.02.2010 на загальну суму 1798799,60.

Представники обох сторін визнають, що за умовами контракту СSDСТА 100215 від 15.02.2010 сторонами не було погоджено конкретного строку проведення оплати за отриманий товар.

05.02.2013 "ОСОБА_6" та ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" уклали Додаткову угоду про зміну порядку розрахунків до двох контрактах купівлі-продажу, зокрема і по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, в якій вказано про визнання відповідачем заборгованості по двох Контрактах на загальну суму 6 369 322 Євро та перераховано цю заборгованість у національну валюту України за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди і ця заборгованість склала загалом суму 68 993 222,01 грн., зокрема по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 - суму 28 422 988,36 грн.

05.02.2013 "ОСОБА_6" (як Кредитор), ТОВ "КОССАД ВОСТОК" (як Новий кредитор) та ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" (як Боржник) уклали Угоду про відступлення прав вимоги, за умовами якої було відступлено право вимоги Кредитора до Боржника щодо оплати останнім Новому кредитору заборгованості за імпортними контрактами (зокрема і за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010) та було відступлено право вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в сумі 28 422 988,36 грн. (Акт приймання-передачі прав вимоги до вказаної угоди від 05.02.2013 із переліком транспортних накладних та митних декларацій - т. 1, а.с. 94-96).

Судом встановлено, що обома сторонами визнається, що відступлено було вимоги за контрактом 100215 від 15.02.2010 року та 17-01-2012 від 17.01.2012 року. По акту приймання-передачі прав вимоги до угоди про відступлення від 05.02.2013 року позивач передав права за деклараціями ВМД ІМ 40 згідно переліку, що відрізняється від документів, на підставі яких заявлено до стягнення позовні вимоги у даній справі.

Обома сторонами визнається, що уступлене право вимоги по угоді від 05.02.2013 року, яке стосується інших поставок товару, не впливає на права позивача вимагати від відповідача оплати боргу за позовними вимогами.

В обгрунтування свої вимог позивача, решта заборгованості відповідача за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в сумі 1 798 799,60 Євро залишилась не сплаченою.

При повторному розгляді справи представник відповідача заперечив проти отримання товару за деклараціями, копії яких знаходяться у справі, однак не пояснив походження на них печаток свого підприємства, які засвідчують отримання товару.

Позивач зазначив, що 12 березня 2014 року представник відповідача Пономаренко Л.І. передала позивачу в двох оригінальних примірниках додаткову угоду від 03.03.2014 про зміну порядку розрахунків за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010.

В даній додатковій угоді, яка підписана обома сторонами, зокрема, від імені ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" директором Пономаренко Л.І., вказано, що відповідач визнає і підтверджує наявність заборгованості по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 перед позивачем в сумі 1 798 799,60 Євро.

Колегія суддів погоджується, що підписання угоди про зміну порядку розрахунків з боку відповідач є дією, що свідчить про визнання ним боргу перед позивачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до пункту 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Незважаючи на те, що угода про зміну порядку розрахунків від 03.03.2014 не набрала чинності в силу невиконання позивачем п. 5.3., однак підписання цієї угоди з боку відповідача вже свідчить про його згоду з усіма умовами цієї угоди, зокрема і з визначенням розміру боргу відповідача перед позивачем по контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що якщо строк виконання зобов'язання по оплаті товару між сторонами за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 року не було узгоджено, то зобов'язання у відповідача по оплаті товару виникає з моменту його отримання у відповідності до ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" судам роз'яснено такий порядок застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу у співвідношенні з ч. 2 ст. 530 ЦК України. Зокрема, зазначено таке: відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Відповідач під час розгляду спору в суді першої інстанції заявив клопотання про застосування позовної давності з огляду на те, що строк позовної давності за вимогами щодо оплати вартості товару (який обраховується з моменту поставки за ст. 692 ЦК), поставленого відповідачу на підставі Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, сплив, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до уточнень до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача лише 1 772 980,60 Євро, оскільки вимоги про стягнення боргу в сумі 25 819,00 грн. за ВМД 401156 (400272) від 16.02.2011 року вже сплив строк позовної давності на день звернення до суду.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Доказів сплати вартості основного боргу відповідач суду не надав, доводи відповідача про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суд не приймає як не підтверджені належними і допустимими доказами. Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті товару вже є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 772 980,60 Євро основний борг за товар.

Як було зазначено вище, що після підписання сторонами додаткової угоди про зміну порядку розрахунків від 03.03.2014 року, що є свідченням визнання відповідачем боргу перед позивачем, який внесено до п. 1.3. цієї угоди, строк позовної давності для захисту позивачем свого порушеного права почав текти заново, а тому позов про стягнення основного боргу заявлено в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Оскільки між сторонами у справі укладено контракт резидента України з нерезидентом, умовами якого прямо передбачено, що ціни по контракту встановлюються в Євро або доларах США і валютою платежу є Євро (п. 5,6), то відповідач основний борг повинен сплачувати позивачу у Євро, як і просить позивач.

Статтею 76 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 12 Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 сторонами у справі передбачено підсудність спорів за вказаним контрактом Господарському суду міста Києва та встановлено, що під час розгляду спорів за спірним контрактом застосовується матеріальне і процесуальне право України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015, справу № 910/18341/14 надіслано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області з огляду на те, що сторонами у справі в Контракті № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 визначено застосування судом у разі розгляду спору матеріального і процесуального права України, та враховуючи, що відповідно до положень чинного законодавства України справа повинна розглядатися судом, встановленим законом, тобто тим, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за порушення розрахунків по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 265 947,09 Євро штрафних санкцій і 159 568,86 Євро, на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Для доведення настання строку виконання зобов'язання за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 позивач скористався приписами частини 1 статті 692 ЦК України про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Тому строк оплати по кожній партії товару визначається з моменту її передачі відповідачу.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 159 568,26 Євро 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 на підставі статті 625 ЦК України за період з 25.08.2011 по 25.08.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 інший розмір процентів не встановлений.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 639 259,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до перерахунку 3% річних із Євро у гривні на суму 2 639 259,02 грн. по курсу Євро до гривні на час подачі заяви про зменшення позовних вимог від 21.10.2014 року (16,54 Євро /1 грн.).

Згідно роз'яснення п. 8.1. постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 265 947, 09 Євро штрафних санкцій, встановлених пунктом 10 Контракту, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Пунктом 10 Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 визначено, що у випадку недотримання передбачених строків оплати по даному контракту, за затримку платежу застосовується штрафна санкція в розмірі 15% річних від суми простроченого платежу. Штраф нараховується від дати платежу, визначеного в додатках до цього Контракту, що є його невід'ємною частиною, до моменту повного розрахунку по цьому Контракту.

Як встановлено судом, умовами Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 строки оплати переданого товару не визначені, тому позивач для стягнення боргу застосував ст. 692 ЦК України.

П. 10 Контракту право нарахування штрафу ставить у залежність від порушення передбачених строків оплати по даному контракту, тому якщо таких строків не визначено, підстав для нарахування штрафу немає.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатись перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Також позивач не має права нараховувати штраф за останній рік, що передує зверненню до суду, оскільки штраф повинен бути нарахований з моменту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яким встановлено, що зміна порядку обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не допускається (наприклад, обчислення позовної давності не з моменту прострочення виконання зобов'язання, а з дати, визначеної шляхом зворотного підрахунку певного строку від дати звернення з позовом до господарського суду).

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016р. у справі № 910/18341/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/18341/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець