Рішення № 6253052, 17.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2009Справа №2-17/10855-2007 За позовом СПД ОСОБА_2

До ввідповідачів

1.Управління охорони здоровя Феодосійської міської Ради

2.Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради

Третя особа Феодосійський казенний оптичний завод

про невідповідність рішення законодавству та його скасування, спонукання до виконання певних дій, стягнення 191, 40 грн. збитку та 2000,00 грн. моральної шкоди

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від СПД ОСОБА_3 не зявився

Від Управління охорони здоров'я Феодосійської міської Ради, м.Феодосія Зибіна С.І. представник

Від Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради Сахновський П.В., представник

Від третьої особи не зявився

Експерт ОСОБА_6, свідоцтво № 100

Сутність спору: Позивач СПД ОСОБА_2, звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом, згідно з яким просить визнати порушеними його цивільні права, законні інтереси як субєкта підприємницької діяльності управлінням охорони здоровя міської ради м. Феодосія, стягнути з управління охорони здоровя на його користь матеріальний збиток в сумі 191,40 грн. згідно складених ним розрахунків (по наданих рахунках Управління охорони здоровя ним була здійснена переплата за оренду площі, що орендується, стягнути з управління охорони здоровя заподіяну йому моральну шкоду в сумі 2000 грн., визнати рішення 15 сесії міської ради 5-го скликання № 620 від 23.02.2007 року нормам, що не відповідають Конституції України, законодавству України, нормативно-правовим актам України, відмінити рішення 15 сесії міської ради 5-го скликання № 620 від 23.02.2007 року як рішення, що не відповідає нормам українського законодавства, зобовязати Виконавчий комітет міської ради м. Феодосії опублікувати відміну рішення № 620 від 23.02.2007 року в міських засобах масової інформації, зобовязати бухгалтерію Управління охорони здоровя провести орендну плату за оренду площі нежилого приміщення відповідно до нормативно-правових актів України керуючись даними експертної оцінки станом на 01.11.2005 року (Ф-584), судові витрати, повязані з розглядом позову в сумі 320 грн. віднести на рахунок відповідача «Управління охорони здоровя міської ради» у звязку з тим, що платня за опалювання завищена, а також , що орендар не повинен сплачувати платню за експертну оцінку вартості обєкту оренди.

17.09.2007 року позивач СПД ОСОБА_2 письмово просить суд задовольнити позов у повному обсязі, а саме: просить визнати порушеними його цивільні та конституційні права та законні інтереси, як СПД, Управлінням охорони здоровя Феодосійської міської ради, визнати рішення 15 сесії міської ради 5-го скликання № 620 від 23.02.2007 року, як рішення, що суперечить Конституції України, законам України, та нормативно-правовим актам України, відмінити рішення № 620 від 23.02.2007 року як рішення, що суперечить нормам українського законодавства, у випадку відміни рішення № 620 від 23.02.2007 року судом зобовязати дане рішення опублікувати в місцевих газетах, стягнути з Управління охорони здоровя на його користь матеріальний збиток в сумі 191,40 грн., стягнути з Управління охорони здоровя моральну шкоду, заподіяну позивачу протиправними діями в сумі 2000 грн. на користь позивача, стягнути з Управління охорони здоровя на користь позивача судові витрати , повязані з поданням позову в сумі 320 грн., зобовязати бухгалтерію охорони здоровя привести орендну плату за оренду площ в міській поліклініці № 1 у відповідність з нормами експертної оцінки (Ф-584) станом на 01.11.2005 року.

Згідно з заявою (клопотанням) від 20 березня позивач просить визнати рахунок № 26 від 23 січня 2006 року, рахунок № 94 від 22 лютого 2006 року, рахунок № 148 від 21 березня 2006 року, рахунок № 223 від 21 квітня 2006 року, рахунок № 15 від 22 січня 2007 року, рахунок № 88 від 16 лютого 2007 року, рахунок № 146 від 26 березня 2007 року, рахунок № 225 від 20 квітня 2007 року, видані Управлінням охорони здоровя ФГС (код ЗКПО 20752618, МФО 824026, р/рахунок 35422016000823 УДК в АРК в м. Сімферополь) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за оренду площі для здійснення підприємницької діяльності незаконними; здійснити повернення грошових коштів, сплачених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (переплата) по рахункам: рахунок № 26 від 23 січня 2006 року 12,31 грн., рахунок № 94 від 22 лютого 2006 року 58,88 грн., рахунок № 148 від 21 березня 2006 року 21,04 грн., рахунок № 223 від 21 квітня 2006 року 18,53 грн., рахунок № 15 від 22 січня 2007 року 17,74 грн., рахунок № 88 від 16 лютого 2007 року 8,48 грн., рахунок № 146 від 26 березня 2007 року 12,62 грн., рахунок № 225 від 20 квітня 2007 року 52,37 грн. на загальну суму 201,97 грн.; стягнути з Управління охорони здоровя заподіяну фізичній особі-підприємцю моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.; визнати судом рішення 15-ї сесії Феодосійської міської Ради № 620 від 23.02.2007 року, як рішення, що суперечить нормам Українського законодавства, та відмінити його як незаконне; всі судові витрати віднести на відповідача - Управління охорони здоровя Феодосійської міської Ради. Позивач також просить суд розглянути уточнені вимоги замість заявлених в позовній заяві 02.04.2009 року.

В письмових поясненнях від 24 березня 2009 року позивач СПД ОСОБА_2 просить визнати рахунок № 26 від 23 січня 2006 року, рахунок № 94 від 22 лютого 2006 року, рахунок № 148 від 21 березня 2006 року, рахунок № 223 від 21 квітня 2006 року, рахунок № 15 від 22 січня 2007 року, рахунок № 88 від 16 лютого 2007 року, рахунок № 146 від 26 березня 2007 року, рахунок № 225 від 20 квітня 2007 року, видані Управлінням охорони здоровя ФГС (код ЗКПО 20752618, МФО 824026, р/рахунок 35422016000823 УДК в АРК в м. Сімферополь) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за оренду площі для здійснення підприємницької діяльності незаконними; здійснити повернення грошових коштів, сплачених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (переплата) по рахункам: рахунок № 26 від 23 січня 2006 року 12,31 грн., рахунок № 94 від 22 лютого 2006 року 58,88 грн., рахунок № 148 від 21 березня 2006 року 21,04 грн., рахунок № 223 від 21 квітня 2006 року 18,53 грн., рахунок № 15 від 22 січня 2007 року 17,74 грн., рахунок № 88 від 16 лютого 2007 року 8,48 грн., рахунок № 146 від 26 березня 2007 року 12,62 грн., рахунок № 225 від 20 квітня 2007 року 52,37 грн. на загальну суму 201,97 грн.; стягнути з Управління охорони здоровя заподіяну фізичній особі-підприємцю моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.; визнати судом рішення 15-ї сесії Феодосійської міської Ради № 620 від 23.02.2007 року, як рішення, що суперечить нормам Українського законодавства, та відмінити його як незаконне; всі судові витрати віднести на відповідача - Управління охорони здоровя Феодосійської міської Ради.

Відповідачі відзивів по справі не надали.

Позивач в судові засідання не зявляється, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою поштою, направлену на вказану їм у позові поштову адресу. Заяви щодо зміни поштової адреси від позивача не надходило. Якщо позивач не знаходиться за вказаною поштовою адресою це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу.

Якщо позивач кореспонденцію суду не отримав по вині пошти, чи з інших поважних причин, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

При цьому необхідно відмітити, що слухання відкладалось неодноразово.

Також необхідно відмітити, що постійне надання позивачем заяв про відвід судді не є обставиною для неявки в засідання суду, а також залишення засідань суду під час розгляду справи. Так, ч. 3 ст. 22 ГПК України передбачено, що сторона не повинна зловживати процесуальними правами.

При вказаних обставинах суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

При цьому суд також виходить із ст. 129 Конституції України, згідно з якою надання суду доказів є правом сторони, а не обовязком

Необхідно також відмітити, що позивач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, оскільки справа слухається тривалий час, та відкладалась неодноразово.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Рішення 15-ї сесії 5-го скликання Феодосійської міської Ради від 23.02.2007 року за № 620 «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна Феодосійської міської Ради» вирішено: затвердити Методику розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна Феодосійської міської Ради в новій редакції, керівникам управлінь, відділів та служб міської ради привести у відповідність з прийнятою Методикою всі договори оренди комунального майна та додаткові договори в строк до 31.12.2007 року, вважати таким, що втратило силу рішення 17-ї сесії міської ради 23 скликання від 29.12.1999 року № 482 «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна Феодосійської ради», ця методика вступає в силу з 01.03.2007 року.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Згідно рішення № 620 від 23.02.2007 року воно прийняте на 15-й сесії 5-го скликання Феодосійської міської Ради.

Відповідно, відповідачем щодо вказаної вимоги повинна бути Феодосійська міська Рада.

Однак, позивач заявив вимоги до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради.

Таким чином, підстав задовольняти вимогу, до якої відповідач не має відношення, не існує.

При цьому необхідно відмітить що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі з власної ініціативи змінювати відповідача по справі.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Окрім цього, заміна відповідача згідно ч. 3 ст. 24 ГПК України може бути тільки за згодою позивача. Однак, клопотання позивача щодо заміни відповідача не надавалось.

Оскільки відповідні матеріали не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

Окрім цього, заміна відповідача згідно статті 24 ГПК України є правом суду, а не обовязком.

Таким чином, використовуючи надане законом право не змінювати відповідача, суд процесуального законодавства не порушує, у звязку з чим не існує підстав для скасування чи зміни рішення з цієї обставини.

Окрім цього, позивач не довів обставини, на які посилається.

Так, відповідачем не доведено даних, що є в його розрахунках.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Ст. 33 ГПК України також передбачено, що обовязок надання доказів в обґрунтування позовних вимог покладається на позивача.

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Так, копії документів, доданих до позовної заяви в її обґрунтування, не засвідчені.

Неуважність чи некомпетентність сторони поважними причинами бути не можуть.

Згідно ч. 2 статті 59 Конституції України для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура.

Таким чином, додані до позову копії документів не можуть вважатись доказами, та, відповідно, позивач таким чином не довів обставин, на які посилається.

Більш того, знаходження доказів судом з власної ініціативи в інтересах однієї із сторін, що спорять, буде порушенням статті 129 Конституції України.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

При цьому також необхідно відмітити, що позивач мав право звернутись до відповідних органів щодо отриманих належним чином засвідчених копій документів, якщо їх у нього не існує.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався за такими матеріалами, та йому було відмовлено.

Позивач також не звертався до суду щодо витребування у відповідних установ необхідних матеріалів.

Окрім цього, згідно Цивільного кодексу України орендні відносини регулюються договором оренди.

Однак, позивачем позовна вимога про визнання нечинним договору оренди чи окремих його положень не заявлена.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству в цієї справі, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним судом України (постанова від 20.05.02р. №02/132 по справі №Д 12/12).

Більш того, позов взагалі не обґрунтовується договором оренди.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що права та інтереси позивача щодо позовних вимог порушені.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.

Відповідно, суд не повинен задовольняти позов особи, право якої не порушене, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова від 15.11.2007 року по справі № 2-29/7035-2007 та від 22.04.2008 року по справі №2-5/10060-2007).

Окрім цього, позивач просить визнати рахунки № 26 від 23 січня 2006 року, рахунок № 94 від 22 лютого 2006 року, рахунок № 148 від 21 березня 2006 року, рахунок № 223 від 21 квітня 2006 року, рахунок № 15 від 22 січня 2007 року, рахунок № 88 від 16 лютого 2007 року, рахунок № 146 від 26 березня 2007 року, рахунок № 225 від 20 квітня 2007 року, видані Управлінням охорони здоровя ФГС (код ЗКПО 20752618, МФО 824026, р/рахунок 35422016000823 УДК в АРК в м. Сімферополь) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за оренду площі для здійснення підприємницької діяльності незаконними.

Однак, такий спосіб захисту, як визнання рахунків незаконними цивільним законодавством не передбачений.

В інформаційному листі Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 вказується про те, що у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Про те, що вказаний спосіб захисту права чи інтересу передбачений договором, позивачем також доказів не надано.

Суд також не може погодитися з думкою позивача щодо того, що на пленарних засіданнях міської Ради повинні розглядатись тільки ті питання, що визначені в ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, згідно ч. 1 вказаної статті викладені в ній питання повинні розглядатися виключно на пленарних засіданнях.

Однак, вказана норма не обмежує розгляд інших питань на пленарних засіданнях.

Окрім цього, виходячи із закріпленого ст. 3 ЦК України одного із основних принципів цивільного права принципу розумності, суд також не може погодитися з думкою позивача відносно того, що приміщення невеликої площі, що знаходиться всередині будинку, не має відношення до опалювання будинку, при тому, що весь будинок опалюється.

Виходячи із вказаного принципу розумності суд також не може погодитись з думкою позивача щодо того, що у даному випадку орендар не повинен нести витрати за оцінку обєкту оренди.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України Цивільний Кодекс України є основним актом цивільного законодавства.

Так, орендні відносини у даному випадку виникають із ініціативи орендаря. Орендаря не примушували до орендних відносин. Відповідно, він повинен нести витрати, повязані з реалізацією його інтересів.

Таким чином, оскільки не доведені позовні вимоги, які є підставою для стягнення моральної шкоди, а також не існує підстав вважати, що права позивача порушені, відповідно, не існує підстав для стягнення моральної шкоди.

Таким чином, є декілька обставин, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, по тим матеріалам, що є у справі підстав для задоволення позову не існує. Відповідно, у позові необхідно відмовити.

Згідно ст. 129 Конституції України суд зобовязаний прийняти рішення по тим матеріалам, що надані зацікавленими особами.

Оскільки рішення міської ради стосується питань, повязаних з орендними правовідносинами, позов підлягає розгляду господарським судом, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України.

По справі Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена експертиза (висновок судово-економічної експертизи № 848 від 28.11.2008 року). Згідно калькуляції вартість проведення судової експертизи складає 1407,60 грн., експертиза згідно повідомлення експертної установи не сплачена.

Ухвалами суду у учасників процесу витребувались докази сплати експертизи, однак, зацікавленими особами такі докази не надані.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати з проведення експертизи покладаються на позивача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (адреса реєстрації СПД: АДРЕСА_1; адреса мешкання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова 55-а; р/р № 35224001000218, ЗКПО 26225794, Банк УДК в АРК, МФО 824026, отримувач КримНІІСЕ) судові витрати за проведення судово-економічної експертизи (висновок № 848 від 28.11.2008 року) в сумі 1407,60 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.