Постанова № 62526552, 03.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/677/16 Головуючий у першій інстанції: Підберезний Г.А.

Категорія: ч.1 ст. 483 МК України Головуючий у другій інстанції: Піскун О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, за участю: представників Дніпропетровської митниці ДФС Козій І.М., Юркевич О.Ю., Романенко І.М. та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, розглянувши апеляційні скарги власника майна - ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року в справі про порушення митних правил, якою

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Кіровоградської області с.Тишківка, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 -

визнано винним за ч.1 ст. 483 МК України та наклали адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 873 689,28 гривень та конфіскації предметів правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року в справі про порушення митних правил, ОСОБА_6 визнано винним за ч.1 ст. 483 МК України та наклали адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 873 689,28 гривень та конфіскації предметів правопорушення, транспортних засобів «Mercedes Benz Sprinter».

При обставинах, викладених у постанові суду першої інстанції, ОСОБА_6 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон автомобілів з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу України як підстави для переміщення товару через митний кордон України документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості вищезазначених товарів, а саме: акти прийму-передачі; митні декларації для письмового декларування. Судом встановлено, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції власник майна ОСОБА_8, 06.10.2016 року подав апеляційну скаргу, тобто з порушенням десятиденного строку на подачу апеляційної скарги, передбаченого ст. 294 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить поновити строк на оскарження постанови суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_8 вказує, що його, як власника майна не було повідомлено про розгляд справи, який відбувся 10.06.2016 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник вважає, що постанова суду є незаконною.

Крім того апелянт вказує що ОСОБА_6 неправдивих відомостей не зазначав, а вказав дані, які були зафіксовані в документах. Зазначену обставину підтверджують висновки експерта, які знаходяться в матеріалах справи, де вартість транспортних засобів становить близько семи тисяч євро, що відповідає ринковій ціні при продажі продавцем.

Апелянт вважає, що якщо у митниці виникло питання щодо ціни договору товару, то митниця повинна вирішувати це питання з компанією, яка є продавцем товару. В зв'язку з чим вважає, що ОСОБА_6 подав правдиві документи у зв'язку з чим у його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України. На думку апелянта судом було порушено вимоги ст. 467 МК України та ст. 38 КУпАП, та безпідставно було накладено адміністративне стягнення.

Також не погоджуючись з постановою суду першої інстанції представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, 11.10.2016 року подав апеляційну скаргу, тобто з порушенням десятиденного строку на подачу апеляційної скарги, передбаченого ст. 294 КУпАП. В апеляційній скарзі представник просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Крім того в апеляційній скарзі представник просить поновити строк на оскарження постанови суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення прокушеного строку представник вказує, що ОСОБА_6 до суду не було належним чином викликано, оскільки останній не отримував ніяких листів, повісток чи СМС про слухання справи та в матеріалах справи підтвердження також відсутнє.

Вимоги апеляційної скарги представника є аналогічними вимогам власника майна ОСОБА_8, які зазначені вище.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника особи, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності та власника майна, ОСОБА_7, який підтримав в повному обсязі апеляційні скарги та просив їх задовольнити, думку представників Дніпропетровської митниці ДФС, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення підлягає задоволенню, сама апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги і ОСОБА_8 як власника майна і представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягають задоволенню, так як в матеріалах справи відсутні будь які дані про повідомлення вказаних осіб про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, докази того, що ними були отримані повідомлення, відсутні.

У відповідності до ст.531 МК України однією з підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є, зокрема, необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Згідно ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

В свою чергу, згідно положень ч.1 ст.486 МК України (2012 року) завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням, а у відповідності до ст.489 МК України (2012 року) при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані норми перекликаються з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП.

Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильної оцінки доказів, прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення.

Так ОСОБА_6 ставиться в вину переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органові як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення вартості товару, а самез приховуванням від митного контролю шляхом подання документів: актів прийму-передачі та митних декларацій для письмового декларування.

Як доказ того, факту, що надані документи ОСОБА_6 містять неправдиві відомості, митним органом Латвійської Республіки надані відповідь, разом з копіями документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення та відправлення транспортних засобів з території Латвійської Республіки в Україну.

Серед вказаних документів копія договору про купівлю-продаж транспортних засобів та додаток до нього з переліком транспортних засобів, рахунок-фактура на кожен автомобіль яка засвідчує, що покупцем ОСОБА_8 були сплачені грошові кошти а також акти здачі-прийому, які підписував перевізник ОСОБА_6

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7 просив суд врахувати, що ОСОБА_6 при здійсненні цих операцій, був лише перевізником транспортних засобів, з договором між ОСОБА_8 та фірмою «Rigas», додатками та рахунок-фактурами, які сплачував ОСОБА_8 він не був ознайомлений та їх не бачив. Стверджував, що ним та представником фірми «Rigas» ОСОБА_9 були підписані акти здачі-прийому, які свідчили про вартість придбаних автомобілів, а саме 7 000 євро кожний. Саме на підставі цих актів, які були підписані в тому числі представником фірми продавця та містили печатки, в подальшому ним і в митних деклараціях для письмового декларування була зазначена вартість кожного з автомобілів 7 000 євро.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що дійсно і акти здачі-прийому надані ОСОБА_6 митним органам України при перетині кордону на кожний автомобіль і акти здачі-прийому, які надійшли в ході перевірки з Латвійської республіки, містять підписи одних і тих же осіб, а саме представника фірми «Rigas» ОСОБА_9 з однієї сторони і ОСОБА_6 з іншої, а також кожен акт містить печатку АТ «Ризького таксомоторного парку».

Отже оскільки суб'єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України, передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад адміністративного правопорушення так як в його діях відсутній прямий умисел.

Аналіз, наявних в матеріалах адміністративної справи доказів, свідчить про недоведеність того факту що ОСОБА_6, надаючи при перетині кордону акти прийому-передачі та митні декларації для письмового декларування, знав про недостовірність інформації щодо вартості автомобілю, який ним перевозився.

Підстав, які б надавали йому право сумніватися в підписаних ним та представником фірми продавця актів здачі-прийому автомобілів, які ним в подальшому були перевезені через митний кордон, у ОСОБА_6 не було, оскільки вказані акти були підписані вповноваженою на те особою та містили печатки АТ «Ризького таксомоторного парку».

Доказів того, що ОСОБА_6 як перевізник транспортних засобів, знав про умови контракту фірми «Rigas» з ОСОБА_8, митними органами не надано.

Ні з протоколу про порушення митних правил № 0023/110000014/16, ні з будь-яких інших доказів, не підтверджується, що ОСОБА_6 було відомо про недостовірність інформації щодо вартості товару.

При розгляді справи в суді першої інстанції, судом не враховано наявність вказаних фактів, надана невірна оцінка доказам та залишено поза увагою ряд процесуальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, вирішує питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Однак, як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги процесуального закону судом першої інстанції не були дотримані та виконані в повному обсязі, оскільки поза увагою районного суду залишився факт наявності істотних протирічь між викладеними в складеному відносно ОСОБА_6 протоколі про порушення митних правил відомостями та даними, які слідують з наявних в матеріалах справи документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2015 року на адресу Державної фіскальної служби України надійшло звернення з митниці Литовської Республіки, разом з копіями відповідних документів, в якому даний митний орган, у зв'язку з проведенням перевірки за незакінченою митною процедурою на підставі експортної декларації № 14LTKR2000EK00BD07 від 05 лютого 2014 року, просить надати інформацію, яка б підтверджувала факт декларування в митних органах України автомобілю марки Mercedes VIN № НОМЕР_1.

За результатами опрацювання Департаментом аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням ДФС України вищезазначеного звернення отримані з митного органу Литовської республіки документи 07 серпня 2015 року за вихідним № 7/99-99-26-03-03-17 були надіслані на адресу Дніпропетровської митниці ДФС для проведення відповідної перевірки.

Дніпропетровською митницею ДФС дані документи із вказівкою проведення перевірки отримані 18 грудня 2015 року за вхідним № 2535/8/3-03, що вбачається із супровідного листа (а.с. 22).

Разом з тим, з протоколу про порушення митних правил, складеному 02 березня 2016 року відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 483 МК України, слідує, що підставою проведення Дніпропетровською митницею ДФС обставин ввезення ним на митну територію України транспортного засобу, став лист з Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням ДФС України, який Дніпропетровською митницею ДФС був отриманий 18 грудня 2015 року.

Факт наявності в протоколі вищевикладених розбіжностей з документами, які містяться в матеріалах справи, виключав можливість прийняття даного протоколу до розгляду, оскільки встановлення моменту початку проведення митним органом перевірки ввезення на митну територію України товару має істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі, для з'ясування питання можливості накладення на правопорушника адміністративного стягнення, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 467 МК України.

Всім вищевикладеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки, тоді як виправити недолік складеного відносно ОСОБА_6 протоколу про порушення митних правил на стадії апеляційного розгляду неможливо.

Доводи представника щодо порушення судом при винесенні судового рішення строків, передбачених для притягнення особи до відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах ст.467 МК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, відносно ОСОБА_6, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_8 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2015 року щодо ОСОБА_6, задовольнити та поновити строк на оскарження вказаної постанови.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2015 року, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 873689,28 гривень та конфіскації предметів порушення митних правил.

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, відносно ОСОБА_6, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.П. Піскун