Ухвала суду № 62520881, 03.11.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/5557/16

ун. № 759/13708/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Заєць Т.О., розглянувши клопотання про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 9 118 730,46 грн., процентів у розмірі 2 237 254,78 грн. та 3 % річних - 219 435,00 грн. 01.11.2016 року позивач через канцелярію суду подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме, земельну ділянку, площею 0,0687 га, житловий будинок, загальною площею 193,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку 9, площею 0,1497 га, земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1497 га, земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,1496 га, земельну ділянку 3, площею 0,1498 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь-якій формі майна. В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що відповідач не виконує зобов'язання щодо повернення отриманих від позивача коштів. Невжиття заходів забезпечення позову надасть відповідачу можливість здійснити відчуження об'єктів нерухомості, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Заяву передано судді 02.11.2016 року.

Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України). Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч.1 ст. 153 ЦПК України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви (п. 7 постанови).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, житловий будинок. Проте, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявник не зазначає, а судом встановлено відсутність об'єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заява про забезпечення позову вмотивована припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач має намір відчужити нерухоме майно, суду надано не було. Крім того, заявник не конкретизує кому, крім відповідача, необхідно заборонити дії по відчуженню майна. Позовні вимоги не є співвмірними із заявленими вимогами, які стосуються стягнення коштів, в той час, коли забезпечення позову заявник просить накласти на земельні ділянки, житловий будинок. В якості підтвердження доказів належності відповідачу нерухомого майна, заявник надає відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що земельні ділянки 9, 3, 5, 7 в Київській обл. перебувають під забороною відчуження, на підставі договорів іпотеки №736 від 19.02.2008 року. Забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки може привести до порушення прав третіх осіб, а саме, іпотекодержателя. Крім того норми ЦПК України щодо забезпечення позову не передбачають подвійного (повторного) накладання заборони на відчуження майна. Заявлений спосіб забезпечення позову жодним чином не може сприяти в майбутньому виконанню можливого рішення суду та не стосується предмету спору, що виключає можливість вжиття такого заходу забезпечення позову.

Враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151- 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ