Ухвала суду № 62506875, 22.05.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Бондаренка Ю.О.,

суддів Павліченко С.В., Собослой Г.Г.,

при секретарі Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ПАТ "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок та виселення відповідача та інших проживаючих у будинку осіб.

Позовні вимоги мотивував тим, що 12.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір відповідно до умов якого, ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» надав відповідачу кредит у сумі 87000 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2028 року. Погашення заборгованості, згідно умов зазначеного договору, повинно здійснюватися щомісяця в період сплати платежів, які складаються із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та інших витрат.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 12.03.2008 року, за яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 98,40 кв.м., розташований за адресою: Закарпатська область, м.Мукачеве, вул. І.Зріні, 246.

Відповідач зобов'язань по договору належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 23.04.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 174060 долара США., в рахунок погашення якої ПАТ "ПриватБанк" просив звернути стягнення на майно передане в іпотеку та виселити відповідача.

Своєю заявою від 29.11.2013 року, ПАТ "ПриватБанк" змінив позовні вимоги в частині виселення, просив виселити ОСОБА_1 ОСОБА_3 та вказаних в талоні реєстрації дітей ОСОБА_2 Вільгельма ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 24.06.2008 року із зняттям з реєстраційного обліку.

Ухвалою Мукачівського міськрайоного суду від 02 грудня 2013 року, прийнята заява про уточнення позовних вимог та залучено відповідачами у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.88).

Ухвалою Мукачівського міськрайоного суду від 16 грудня 2013 року, залучено орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради в якості третьої особи (а.с.100).

Рішенням суду першої інстанції позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради, про звернення стягнення та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року в сумі 1390739 грн. 40 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 98,40 кв.м, житловою площею 62,60 кв.м., що розташований по вулиці І.Зріні,246 в місті Мукачево, Закарпатської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Продаж предмету іпотеки провести в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки, що визначатиметься в процедурі виконавчого провадження на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, що буде проведена суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплаченого судового збору в розмірі 3441(три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп.

Відповідач у справі ОСОБА_1 оскаржила рішення, просить суд апеляційної інстанції рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 січня 2014 року скасувати, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що будинок, переданий в іпотеку ОСОБА_2 придбано за час перебування у шлюбі відповідача з апелянткою, а тому відповідно до ст. 60 СК України є спільною власністю, згоди на укладення договору іпотеки вона не давала. Будинок міг бути переданий в іпотеку, лише після виділення частки ОСОБА_2 в натурі, чого не було зроблено. апелянт також вказує на недоведеність обставин , на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог вказуючи, що судом не витребувані бухгалтерські документи для дослідження а в мотивувальній частині не міститься посилань на докази що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань по договору. Крім того судом в рішенні не вказано загальний розмір вимог та всі його складові , початкова ціна предмету іпотеки, що не узгоджується з вимогами ст. 39 Закону України "Про іпотеку". Також на думку апелянта позов подано не уповноваженою особою.

Представник ПАТ "ПриватБанк", також не погодившись з рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09 січня 2014 року оскаржив його та порушив питання про зміну задоволивши позовні вимоги в повному обсязі.

Так, на думку апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі ст. 11 ЦПК країни щодо меж позовних вимог, оскільки самовільно змінив предмет позову та обрав спосіб звернення стягнення на майно відмінний від того який просив позивач, а саме судом звернуто стягнення на майно шляхом продажу з публічних торгів, в той час коли позивач просив шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві та будь яким способом, що узгоджується з ст.33,38,39,41 Закону України "Про іпотеку. Також, в апеляційній скарзі вказується на те, що суд безпідставно відмовив в задоволенні вимоги щодо виселення та зняття з реєстрації, оскільки таке право банка передбачено ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 109 ЖК України та ст. 7 Закону України "Про пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

В судовому засіданні представник ПАТ "Приваитбанк" підтримала подану ними апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відхилити.

Представник ОСОБА_1 просив задовольнити їх апеляційну скаргу, відхиливши апеляційну скаргу представника банку.

Заслухавши суддю-доповідача представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKZ0GK00000055, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 87000 доларів США для придбання нерухомості та на сплату страхових внесків, під 1 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 10.03.2028р. (а.с.16-18, 76-79). Відповідно до п. 8.1 умов договору, позичальник зобов'язаний був щомісяця в період з 07 по 12 число надавати банку кошти в розмірі 802,88 доларів США згідно графіку погашення кредиту (а.с.19 на звороті - 21). 20 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по укладеному кредитному договору, останній передав в іпотеку житловий будинок літера "А", літню кухню літера "Б", сарай літера "В", навіс літера "Д", вбиральня літера "Г", споруди № 1-2 мощення1-11, загальною площею 98,40 кв.м., житлова площа 62,6 кв.м., які знаходяться за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. І.Зріні,246 (а.с.23-25, 81-83). Іпотека, згідно п. 35.4. договору, поширюється і на земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. І.Зріні,246 (а.с.24 на звороті).

Відповідач передав в іпотеку будинок, який придбав 29 лютого 2008 року у ОСОБА_3 за 72327 грн. (а.с.26-27).

05.04.2001 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_1 (а.с.48). у шлюбі в них 04.08.2001 року народився син ОСОБА_6 (а.с.50)

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції і досліджує виключно лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач ОСОБА_2 в порушення умов договору та норм закону взяті на себе зобовязання щодо виконання умов кредитного договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 23.04.2013 року загальна сума заборгованості, відповідно до розрахунку, склала 174060 доларів США, в тому числі: сума основного боргу за кредитом 71150,06 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 43636,79 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 1299,90 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором 49654,88 доларів США, а також штрафів: 31,29 доларів США фіксована частина та 8287,08 доларів США процентна складова (а.с.70-75).

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що в разі якщо позичальник взяв на себе обовязок повернути позику частинами, то в разі просрочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилась та сплатити проценти.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для дострокового повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.33, ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотеки будь-якій особі та будь - яким способом, в тому числі на біржі на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" з наданням права укладати договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд Іпотекодержателем і здійснювати всі необхідні дії від іменні Іпотекодавця ..., іпотекодержателем може бути здійснено у позасудовому порядку (п.29 Договору іпотеки).

Статею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

З врахуванням наведеного суд правомірно визначив спосіб звернення стягнення на майно, і не вийшов за межі позовних вимог, так-як ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зобов'язує суд зазначити, як спосіб реалізації предмета іпотеки так і початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Будь-які доказів отримання відповідачами письмової вимоги про виселення в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про виселення відповідачів.

Крім того відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

З договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що він був придбаний до укладення кредитного договору та договору іпотеки, за таких обставин, при дотриманні всіх вимог ст. 109 ЖК, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення можливе одночасно з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Вимога про наданням позивачу права укладати від імені відповідача договору купівлі-продажу, не підлягала до задоволення так як сторона фактично просить суд видати доручення Банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноваження суду.

Що стосується твердження апелянта про безпідставність задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, так-як частина даного майна відповідно до ст. 60 СК України належить ОСОБА_1, яка дозволу на укладення договору не давала, суд не може брати до уваги, оскільки сам договір іпотеки не оспорено. Крім того апелянт оспорюючи невірність розрахунку заборгованості не зазначила в чому він є невірний та не надала контррозрахунок.

В частині твердження апелянта щодо подання позову не уповноваженою особою, то дана вимога є підставою для залишення позову без руху, в свою чергу суд першої інстанції розглядав збільшені позовні вимоги подані представником ПАТ "ПриватБанк" ОСОБА_7 (а.с.66-69), яка наділена достатнім об'ємом повноважень щодо подання позовних заяв, збільшення зменшення позовних вимог і.т.д. (а.с.60).

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 316 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2014 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: