Рішення № 62498817, 02.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3859/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - Руднєва О.О.

Справа № 638/11672/14-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Бездітко В.М., Довгаль А.П.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із вказаним позовом, який уточнило 13.03.2015 року.

В обґрунтування вимог посилалось на те, що 28.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке 21.12.2009 року перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту №11204976000. Відповідно до умов кредитного договору, останній отримав від банку кредит у сумі 94240,00 доларів США, та взяв на себе зобов'язання повертати щомісячно наданий кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 975,00 доларів США 28 числа кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.08.2025 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника того ж дня були укладені - договори поруки №11-11204976000/1 з ОСОБА_5 та №П- 11204976000 з ОСОБА_4 Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредити договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

30.05.2014 року відповідачам було направлено вимогу про усунення порушень умов кредитного договору протягом 31 дня щодо погашення простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 7362,50 доларів США та процентам - 3996,92 доларів США, яка утворилась станом на 23.05.2014 року. Проте, відповідачі умови банку у вказаний строк не виконали.

Станом на 27.06.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 39628,87 доларів США та складається із: 34945,21 доларів США - заборгованість за кредитом за період з 01.07.2013 року по 27.06.2014 року; 4367,11 доларів США - заборгованість за процентами за період з 28.05.2013 року по 28.05.2014 року; 316,55 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 02.08.2013 року по 27.06.2014 року.

Посилаючись на вказані обставини, просило стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості за кредитним договором солідарно.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 04.04.2016 року, в якому ухвалою цього ж суду від 14.07.2016 року виправлено описку, позовні вимоги ПАТ «Уксиббанк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11204976000 від 28.08.2007 року та за договорами поруки № П-11204976000 та П- 11204976000/1 від 28.08.2007 року в сумі 39628,87 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення з позовом складає 468545,82 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк» просить рішення змінити в частині визначення розміру заборгованості у національній валюті та стягнути суму заборгованості у розмірі 39628,87 доларів США. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати. При цьому посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що судом не прийнято до уваги, що договори поруки припинили свою дію на підставі ст.559 ЦК України внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з підстав, передбачених з ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов ПАТ «Укрсиббанк» та стягуючи з боржника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Встановлено, що 28.08.2007 року ОСОБА_6 уклав з банком договір про надання споживчого кредиту №11204976000 у сумі 94240,00 доларів США, відповідно до умов якого взяв на себе зобов'язання повертати щомісячно наданий кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 975,00 доларів США 28 числа кожного місяця та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.08.2025 року (а.с.10-18)

Також 28.08.2007 року позивачем було укладено договори поруки з відповідачами ОСОБА_5 за №11-11204976000/1 та ОСОБА_4 за №П- 11204976000. (а.с.21-22, 23-24).

За умовами п.1.3 зазначених договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4 договорів поруки).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.

30.05.2014 року відповідачам було направлено вимогу про усунення порушень умов кредитного договору протягом 31 дня щодо погашення простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 7362,50 доларів США та процентам - 3996,92 доларів США, яка утворилась станом на 23.05.2014 року (а.с.32-34).

Проте, умови банку у вказаний строк відповідачі не виконали.

Станом на 27.06.2014 року заборгованість за кредитним договором склала 39628,87 доларів США, з яких: 34945,21 доларів США - заборгованість за кредитом за період з 01.07.2013 року по 27.06.2014 року; 4367,11 доларів США - заборгованість за процентами за період з 28.05.2013 року по 28.05.2014 року; 316,55 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 02.08.2013 року по 27.06.2014 року, що підтверджується відповідними розрахунками банку (а.с. 41-45)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Однак, стягуючи суму заборгованості у доларах США з переведенням її у гривню на час проведення розрахунку, судом не враховано наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З огляду на викладене, резолютивна частина рішення підлягає зміні у відповідності до зазначених положень, а саме: розмір заборгованості за кредитом та процентами має зазначатися у доларах США із переведенням в національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України станом на 04.04.2016 року (26,108475 грн. за 1 долар США), а розмір заборгованості по пені - у гривні.

Доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що порука є припиненою у відповідності до ч.1 ст.559 ЦПК України, судовою колегією не приймається.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20.02.2013 року в справі № 6-172цс12, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту у забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається: застава нерухомості, а саме договір іпотеки нерухомості від 28.08.2007 року; порука ОСОБА_4 згідно договору поруки П-11204976000 від 28.08.2007 року; порука ОСОБА_5 згідно договору поруки П-11204976000/1 (а.с.10-18).

Пунктом 10.1 цього ж договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, відшкодування заборгованості перед банком проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Додатковою угодою № б/н до Договору про надання споживчого кредиту №11204976000 від 28.08.2007 року, укладеною між банком та ОСОБА_6 20.06.2013 року, п.2.1 кредитного договору змінено та виключено заставу нерухомості як забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань (а.с.20).

Посилання на те, що внесення змін до основного договору у цій частині збільшило ризики поручителів, а отже і обсяг їх відповідальності перед банком, є безпідставним, оскільки за умовами договору банк на свій розсуд обирає спосіб задоволення своїх вимог.

Крім того норми ЦК України, якими врегульовано відносини поруки, мають диспозитивний характер, надаючи можливість сторонам врегулювати на свій розсуд переважну частину умов договору, зокрема щодо обсягу зобов'язання поручителя (забезпечення боргу частково або в повному обсязі), характеру зобов'язання поручителя (солідарно з боржником або субсидіарно) тощо.

Оскільки згідно укладених договорів поручителі несуть повну відповідальність перед банком за зобов'язаннями позичальника, судова колегія не має підстав вважати, що обсяг відповідальності ОСОБА_4, ОСОБА_5 збільшився.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, зміні підлягає лише резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 , 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2016 року - змінити.

Абзац перший резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити, стягнувши з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11204976000 від 28.08.2007 року, яка складається із: заборгованості за кредитом 34945,21 доларів США, що еквівалентно 912366,14 грн.; заборгованості по процентам 4367,11 доларів США, що еквівалентно 114018,58 грн.; пені 8265,39 грн.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді