Постанова № 62468665, 27.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 жовтня 2016 р. № 820/3779/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій (з урахуванням зміни підстав позову) просив суд:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045, та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968).

- визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045, та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968).

- зобов'язати вчинити дії щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045, та запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2016 р. позивачу стало відомо про те, що 28.03.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_3, Київського нотаріального округу, було проведено державну реєстрацію прав на належну позивачу квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ Кей-Колект (код ЄДРПОУ 37825968), на підставі договору іпотеки від 07.09.2006р. Позивач вважає, що жодних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ Кей-Колект та внесення запису до Реєстру у відповідача ОСОБА_3 не було, оскільки державна реєстрація права власності може здійснюватися лише за умови зняття обтяжень, що встановлені на вказане нерухоме майно, також реєстрація можлива за умови надання заявником оригіналів документів необхідних для реєстрації та документів, що підтверджують сплату адміністративного збору. Приватний нотаріус ОСОБА_3, здійснила реєстрацію права власності на вказану вище квартиру, на підставі копій договорів (договору факторінга та інших-буде доведено шляхом витребування реєстраційної справи), не стягнула адміністративний збір, відкрила новий розділ в Реєстрі прав на нерухоме майно. Позивач вважає протиправними дії приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р.

Позивач, ОСОБА_1, в судовому засіданні заявлені вимоги позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач, приватний нотаріус ОСОБА_3, в судове засідання не прибула, була повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що 28.03.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект подано заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_3, та документи, що підтверджують виникнення вказаного права згідно з переліком. Із поданих для державної реєстрації документів вбачалося, що вказана квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 07.09.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4Є за №7753. Договір іпотеки укладений між АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_1 в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №11035632000 від 07.09.2006 року. На підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідчений ОСОБА_6, приватник нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5207-5208 права кредитора за основним зобов'язанням та іпотекодержателя перейшли до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ. Відповідач зазначила, що ТОВ Кей-Колект разом із заявою про реєстрацію права владності на підставі статті 37 Закону України Про іпотеку подало необхідний пакет документів разом із всіма правовстановлюючими документами, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи. У свою чергу у нотаріуса як державного реєстратора не було підстав не приймати відповідну оцінку для цілей позасудового звернення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ Кей-Колект. Позивач вважає, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт унеможливлює здійснення реєстрації права власності на відповідне майно до зняття арештів, всі дії,. які вчинялись відповідачем у процесі здійснення державної реєстрації, були вчинені відповідно до законодавства України, а безпосередньо державна реєстрація прав на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_4 була здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3М з дотриманням всіх норм чиннного законодавства України. У зв'язку із чим просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що приватний нотаріус ОСОБА_3 діяла на цілком законних підставах та відповідно чинного законодавства, та просив закрити провадження у даній справі у звязку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд, вислухавши позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.03.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (код за ЄДР 37825968, місцезнаходження: вул. Межигірська, буд. 22, м. Київ) подано заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_3, та документи, що підтверджують виникнення вказаного права.

Із поданих для державної реєстрації документів вбачалося, що вказана квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 07.09.2007 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4Є за №7753.

Договір іпотеки укладений між АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_1 в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №11035632000 від 07.09.2006 року.

На підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки посвідчений ОСОБА_6, приватник нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5207-5208 права кредитора за основним зобов'язанням та іпотекодержателя перейшли до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ.

Через порушення боржником ОСОБА_5 основного зобов'язання, іпотекодержатель прийняв рішення про задоволення власних вимог за рахунок предмету іпотеки в позасудовий спосіб, а саме: в порядку передбаченому ст.37 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до п.1.4. договору факторингу укладеного 12.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ Кей-Колект одночасно з відступленням Прав Вимоги до Фактора (ТОВ Кей-Колект) переходять усі права Кліента (Банк) за усіма Договорами Забезпечення.

Відповідно до Виписки з Додатку №1 до Договору факторингу від 12.12.2011 року одним з договорів право вимоги за яким відступається є кредитний договір №11035632000 укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5

28.03.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 Київського нотаріального округу, було проведено державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Кей-Колект (код ЄДРПОУ 37825968), на підставі договору іпотеки від 07.09.2006р.

На підставі договору іпотеки від 07.09.2006р. на квартиру АДРЕСА_1 було накладено обтяження №13978969 від 08.09.2006р., яке станом на сьогоднішній день зареєстровано на зазначеній квартирі.

10.02.2015р. на квартиру АДРЕСА_1, було накладено арешт за постановою Дзержинського ВДВС ХМУЮ , даний арешт не скасовано (не знято), що підтверджується витягом з державного реєстру.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - Закон № 1952-IV).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р. (надалі за текстом - Порядок).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікаті.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 24 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року № 898-IV установлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

За змістом статті 33 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 названої статті Закону України Про іпотеку визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки від 07.09.2006р. акціонерний комерційний інноваційний банк Укрсиббанк та позивач внесли статтю 5 Застереження про задоволення вимог іпотекодерожателя, якою передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку;

- отримання іпотекодерджателем права продати предмет іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку.

Тобто, сторони за договором дійшли згоди, що право на продаж заставленого майна виникає на підставі окремого договору.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що такий договір між ТОВ Кей-Колект та позивачем не укладався.

За таких обставин, у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3, були відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Кей-Колект.

Щодо вимог позивача визнати протиправними дії приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045, та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) та про зобов'язання вчинити дії щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045, та запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) суд зазначає наступне.

Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб затверджено наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за № 534/23066.

За змістом пункту 1 цього наказу у разі подання до територіальних органів Мін'юсту заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно пункту 5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, тут та далі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, забезпечує внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Таким чином, вносячи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_7 відповідно до покладених на неї повноважень, а відтак дії останньої не можуть бути визнанні протиправними.

Згідно частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 (надалі за текстом - «Порядок розгляду заяв»).

Згідно пункту 2.1 Порядку розгляду заяв для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку розгляду заяв для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

За змістом пунктів 2.10, 2.11 Порядку розгляду заяв за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Із наведеного випливає, що у спірних правовідносинах поновлення порушених прав має здійснюватись не шляхом скасування судом запису про право власності, а шляхом внесення державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру.

При цьому, таким діям державного реєстратора має передувати певна процедура.

Оскільки позивачем не витримано цю процедуру, суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо посилань представника третьої особи на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

В п.8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, посилання апелянта на непідсудність даного спору адміністративним судам є безпідставними та суперечать ст.ст.2, 3, 17 КАС України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимога позивача про визнання незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) підлягає задоволенню, у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2016р., індексний номер: 29057045 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01.11.2016 року.

СуддяТітов О.М.