Постанова № 62468660, 25.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 жовтня 2016 р. № 820/5048/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участі

секретаря судового засідання Костіної А.В.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року, прийняте Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час проведення податкової перевірки Відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив положення податкового законодавства. Висновки, що містяться в Акті перевірки, базуються на припущеннях Відповідача, є недостатньо обґрунтованими і передчасними. В ході проведення камеральної перевірки Відповщач не досліджував і не мав права досліджувати первинні документи, сформовані Позивачем і його контрагентом, ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС». Водночас саме факт наявності чи відсутності первинних документів, відповідності чи невідповідності їх встановленим вимогам, може свідчити про реальність або нереальність здійснення господарської операції платником податку. Встановлення фактів порушення податкового законодавства контрагентом платника податку не свідчить про наявність порушень у діях самого платника податку, про його обізнаність у недобросовісності його контрагента, і, відтак, не позбавляє Позивача права на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальність «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» є юридичною особою, що створена і діє на підставі законодавства України. Позивач зареєстрований в установленому законом порядку, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і є платником податку на додану вартість.

Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування за квітень 2016 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.05.2016 року вх.. № НОМЕР_2).

За результатами перевірки було складено Акт №3026/20-38-12-02-09/31938879 від 10.04.2016 року відповідно до висновків якого позивачем порушено ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2015 року на суму ПДВ 13 250 грн., а це, в свою чергу, призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21) на 13 250 грн. по декларації за квітень 2016 року.

Позивач не погодившись з висновками акту №3026/20-38-12-02-09/31938879 від 10.04.2016 року, 21.06.2016 року подав заперечення на Акт (а.с.41-42).

Відповідач, 02.07.2016 року, листом №6962/10/20-38-12-02-20 повідомив керівника Товариство з обмеженою відповідальність «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» про те, що акт перевірки залишено без змін, а заперечення Позивача без задоволення (а.с.43-49).

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року яким було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) у розмірі 13 250 грн. (а.с.50).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС» (продавець) та ТОВ «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ» (покупець) укладено договір поставки №22-05/15 від 22.05.2015 року відповідно до умов якого Продавець зобовязується продати, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, надалі «ТОВАР», в строки та на умовах даного Договору. 2 Повне найменування, та характеристики товару визначаються у специфікаціях (переліках), рахунках-фактурах, видаткових накладних, додатках тощо, що додаються до даного договору і є його невідємною частиною (а.с. 68-69).

Факт передачі товарно матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №22-05/15 від 22.05.2015 року які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю ЕТЕК СЕРВІС на адресу позивача.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ТОВ «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ».

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за вищевказаними договорами, що підтверджені належними доказами та усі зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого обєкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого обєкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом вказано, що Східною ОДНІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області отримано складену фахівцями Західної ОДНІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області узагальнену податкову інформацію від 22.07.2015 року №49/7/20-33-22-03-12 щодо ТОВ «ЕТЕК-СЕРВІС», податковий номер 39172226, за звітні періоди декларування ПДВ травень-червень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах: травень червень 2015р, якою встановлено, що ТОВ «ЕТЕК-СЕРВІС» не мало можливості надавати товари підприємству ТОВ «ПРОМКАБЕЛЬСБУТ».

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень рішень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 липня 2016 року Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92 А, корпус В, кв. 605, код ЄДРПОУ: 3198879) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2016 року.

СуддяТітов О.М.