Рішення № 62452900, 26.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

Шахової О.В.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Суворова СеменаВіталійовича в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» КадироваВладиславав Володимировича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року ПАТ «Інпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник ПАТ «Дельта Банк», зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 5 022 358,48 доларів США, яке набрало законної сили, але станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення не виконано, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України звільняє від доказування наявності заборгованості за кредитним договором у визначеній рішенням розмірі в силу його преюдиційного значення. Також в матеріалах справи містяться виписки по рахунку. Також зазначає, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду

_____________

Справа № 753/19071/13-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/11537/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

справи заборгованість за кредитом не погашена.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Дельта Банк» - Сущенко Ю.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -ОСОБА_10 у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Представник НБУ - Шевченко Д.В. апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» підтримав та просив її задовольнити.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надіслав письмові пояснення, просив апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення, виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 26 грудня 2008 року між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Інноваційно-промисловий банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 161-2008, згідно з умовами якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на поточні потреби з надання окремими частинами з лімітом кредитування у сумі 3000000,00 доларів США з 26 грудня 2008 року по 26 грудня 2009 року.

Згідно з п. 1.2 та п. 4.1 кредитного договору за фактичне використання кредиту позичальник повинен був сплачувати 15 % річних в строк до 05 числа кожного місяця.

Згідно розрахунку позивача станом на 29 жовтня 2013 року загальна заборгованість становить 5 738 019,79 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 45 863 986,00 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 2 952 099,00 доларів США, несплачених процентів у сумі 1 419 467,22 доларів США, пені у сумі 1 366 452,82 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рамках згаданого кредитного договору від 26 грудня 2008 року було укладено договори поруки від 26 грудня 2008 року (том І, а. с. 81, 82).

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 та п. п. 2.1. п. 2 цих договорів, поручитель добровільно бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях позичальника, що виникають з умов кредитного договору № 161-2008 від 26 грудня 2008 року. У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по предмету кредитного договору, поручитель нарівні з позичальником несе солідарну відповідальність перед кредитором за кредитом з врахуванням нарахованих на нього процентів, неустойки, відшкодування шкоди.

Пунктами 2.3 та 2.4 кредитного договору № 161-2008 від 26 грудня 2008 року встановлено, що в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором банком буде прийнято в заставу нерухоме майно - земельні ділянки, належні позичальнику, загальною площею 5,0000 га, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський р-н, смт. Козин, з укладенням договору іпотеки по 31 грудня 2008 року (включно) та порука.

Судом встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року у справі № 1016/1939/12 (том І, а. с. 179-184) частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_12 про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 161-2008 від 26 грудня 2008 року звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме:

- відповідно до договору іпотеки від 30 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, реєстровий № 2293 - на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 6,0007 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Бишівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_12;

- відповідно до договору іпотеки від 30 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, реєстровий № 2295 - на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 6,3394 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Фастівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, що належить ОСОБА_12;

- відповідно до договору іпотеки від 30 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, реєстровий № 2291 - на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,5544 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Фастівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, що належить ОСОБА_12;

- відповідно до договору іпотеки від 30 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий № 9679 - на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 2,5000 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_2

На виконання вказаного рішення суду 9 грудня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (том І, а. с. 185-187).

У подальшому між ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» 22 травня 2014 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 161-2008 від 26 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 (том І, а. с. 226-235).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що ПАТ «Дельта Банк» не надано детального розрахунку заборгованості, що унеможливлює встановити правильність нарахування боргових зобов'язань. Крім того, позивачем не надано доказів пред'явлення вимоги поручителям у строки, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України закріплений обов'язковий характер зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, виписками по рахунку, відповідач ОСОБА_2 станом на 29 жовтня 2013 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 5 738 019,79 доларів США еквівалент в гривні 45863986,00 грн. за офіційним курсом гривні до долара, встановленим НБУ станом на 29 жовтня 2013 року, який складає 7,993 грн.), і яка складається з: 2 952 099,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 419 467,22 доларів США - заборгованість за процентами; 1 366 452,82 доларів США (том І, а. с. 7, 8, 9-67).

Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, виконаний ПАТ «Дельта Банк» станом на 15 грудня 2015 року (том ІІ, а. с. 123-125):

- тіло кредиту - 2952099,00 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США - 2381,162 грн.), складає 70 294 259,59 грн.;

- відсотки - 2 121 820,81 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів США - 2381,162 грн.), складає 50 523 990,84 грн.;

- пеня - 53 255204,65 грн.

Загальна заборгованість станом на 15 грудня 2015 рік складає 174 073 455,08 грн.

Зазначений розрахунок є повним, чітким та зрозумілим, містить відомості про розмір заборгованості за кредитом та відсотками, нарахованої пені. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору.

Разом з тим, ціною позову ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» є сума, яка стягується, станом на 29 жовтня 2013 року. З боку банку не було подано заяв про збільшення розміру позовних вимог.

Як вбачається з пояснень сторін, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року у справі № 1016/1939/12 частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_12 про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 161-2008 від 26 грудня 2008 року в розмірі 5 022 358,48 доларів США звернуто стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки) (том І, а. с. 179-184).

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

На виконання вказаного рішення суду 9 грудня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41106382 (том І, а. с. 185-187).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС МЮ України Борейком М.В. від 7 червня 2016 року виконавчий лист № 1016/1939/12, виданий 17 жовтня 2013 року Макарівським районним судом Київської області, повернуто стягувачу з підстав п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані відомості вбачаються з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Отже, рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2013 року не виконане, заборгованість за кредитом на час розгляду спору не погашена.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

Також вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, що договором про внесення змін від 31 серпня 2010 року до кредитного договору № 161-2008 від 26 грудня 2008 року встановлено строк виконання зобов'язання до 30 вересня 2010 року. Але між позичальником та банком після 31 серпня 2010 року укладалися декілька договорів про внесення змін до кредитного договору, а саме: 15 листопада 2010 року, 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року та 31 березня 2011 року, тобто позичальником вчинялися дії, що свідчать про визнання ним свого боргу.

За правилом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже, заява відповідача ОСОБА_2 щодо застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності переривався.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, позивачем не надано суду доказів пред'явлення вимоги поручителям протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - з 29 жовтня 2010 року.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Матеріали справи свідчать, що додаткові угоди до кредитного договору, які підписувалися після настання строку виконання основного зобов'язання, укладалися без згоди та повідомлення про це поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що позов ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню, а саме заборгованість у розмірі за кредитним договором № 161-2008 від 26 грудня 2008 року в розмірі 174 073 455,08 грн. слід стягнути з ОСОБА_2

Решта вимог ПАТ «Дельта Банк» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь відповідача ПАТ «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 7226,10 грн. (том І, а. с. 1, том ІІ, а. с. 244).

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Суворова Семена Віталійовича в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 161-2008 від 26 грудня 2008 року в розмірі 174 073 455 грн. 08 коп., що складається: тіло кредиту - 2 952 099,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 70 294 259 грн. 59 коп.; відсотки - 2 121 820,00 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 50 523 990 грн. 84 коп.; пеня - 53 255 204 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 7226,10 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

О.В. Шахова