Постанова № 62444922, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9386/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

За участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Щербина В.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРТРАНСЛІЗИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі №910/9386/16 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРТРАНСЛІЗИНГ»

до Публічного акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення 160 602,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лізингова компанія «УКРТРАНСЛІЗИНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 160 602,57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРТРАНСЛІЗИНГ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/9386/16 скасувати та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є протиправним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.08.2016.

Представник відповідача 20.07.2016 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

26.07.2016 представником позивача подано додаткові письмові пояснення по справі.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Тарасенко К.В. у відпустці, судове засідання 10.08.2016 не відбулось.

У зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпустки, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 розгляд справи призначено на 05.10.2016.

05.10.2016 представником відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надано додаткові письмові пояснення щодо безпідставності позовних вимог.

Крім того, 05.10.2016 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання свого повноважного представника, а також необхідністю отримання відповіді на запит позивача до Міністерства юстиції України про надання публічної інформації.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Частиною 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України не дає можливості відкласти розгляд справи, тоді як відкладення розгляду справи лише безпідставно затягне перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством та установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи через необґрунтованість доводів (оскільки апелянт мав право направити необмежену кількість повноважних представників у судове засідання, в тому числі безпосереднього керівника чи залучених спеціалістів), а також недоведеність необхідності надання нових доказів.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання заздалегідь, відхиливши подане клопотання позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між Приватним акціонерним товариство «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРТРАНСЛІЗИНГ» та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладено договір фінансового сублізингу від 25.06.2007 № 85-Д/Л-071413/НЮ.

У зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством «Донецька залізниця» Договору від 25.06.2007 № 85-Д/Л-071413/НЮ, позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення заборгованості за вказаним договором мотивуючи це тим, що відповідач є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця».

Дослідивши обставини справи, колегія суддів зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 та статуті відповідача про те, що публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Крім цього, в п.5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Суд не приймає до уваги той факт, що відповідно до наданої відповідачем інформації вагони, які є предметом Договору перебувають на території підконтрольній Україні, а отже не підпадають під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604.

Станом на день розгляду справи в суді відсутні дані про проведення інвентаризації майна державного підприємства «Донецька залізниця», складання актів інвентаризації майна, а також складання та затвердження передавальних та зведених актів майна для передачі майна від Державного підприємства «Донецька залізниця» до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Також відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Державного підприємства «Донецька залізниця»,

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків за договором фінансового сублізингу від 25.06.2007 № 85-Д/Л-071413/НЮ від державного підприємства «Донецька залізниця» до Публічного акціонерного товариства «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРТРАНСЛІЗИНГ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року по справі № 910/9386/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9386/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров