Рішення № 62437002, 27.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1389/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Панька В.Ф.,

суддів Фазикош Г.В., Готри Т.Ю.,

при секретарі Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 05 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2до Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівське районне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної службипро визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівське районне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби про визнання права власності на спадкове майно. Своє вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті матері позивачки, ОСОБА_3, яка померла 24 січня 2013 року, залишилося спадкове майно, яким являється житловий будинок №306, що розташований в с. Луги, Рахівського району, Закарпатської області. Дане нерухоме майно до відкриття спадщини фактично належало на праві приватної власності ОСОБА_3. Однак, як з'ясувалось після її смерті, первинна реєстрація права власності на спадкове домоволодіння, за нею за її життя здійснена не була. Разом з тим, через відсутність належних правовстановлюючих документів на це нерухоме майно, вона як спадкоємець за заповітом, фактично не має можливості оформити у встановленому законом порядку своє право власності на дане спадкове майно. Крім того, за свого життя її мати склала заповітне розпорядження від 11 червня 2010 року відносно спадкового майна в її користь. У встановленому законодавством порядку, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, вона звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, про що державним нотаріусом Рахівської ДНК було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Тому, на підставі наведеного просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок № 306 з надвірними спорудами, загальною площею 123 кв.м, житловою площею 58,4 кв.м., що розташований в с. Луги Рахівського району Закарпатської області.

Рішенням Рахівського районного суду від 05 серпня 2015 року задоволено повністю, визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, мешканкою с. Луги, 306 Рахівського району Закарпатської області, право власності на житловий будинок №306, разом з надвірними спорудами, загальною площею 123 кв.м., житловою площею 58,4 кв.м., розташований в с. Луги Рахівського району Закарпатської області. Судовий збір в сумі 1245,57 гривень залишити за позивачкою.

В порядку ст. 292 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обовязки, рішення суду оскаржила як незаконне ОСОБА_1.Не погоджуючись та вважаючи незаконним рішення першої інстанції, подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а тому вважає, що рішення підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно приписів ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 24 січня 2013 року. Після смерті ОСОБА_3, залишилося спадкове майно - житловий будинок №306 з прилеглими до нього надвірними спорудами, що знаходиться в с. Луги, Рахівського району, Закарпатської області, і відносно якого остання розпорядилася шляхом складення заповіту 11 червня 2010 року. Згідно даного заповіту ОСОБА_3 усе її майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2. Згідно ксерокопій по господарської книги №3 за 1996-2000рр. Лугівської сільської ради Рахівського району головою господарства був батько апелянти ОСОБА_1 ОСОБА_4 (а.с.48-51), а членом сімї була ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер 12.08.1999 року, не залишивши при цьому заповіту, а тому у ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги виникли майнові права на спірний будинок, що увійшов до складу спадщини за померлим. Отже, позивачка помилково стверджувала, що майнового спору з приводу спадкового майна не має. Сторонами в цивільному процесі є позивач особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка предявила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Таким чином, суд помилково вважав Лугівську сільську раду належним відповідачем у контексті даного спору, оскільки рада не є учасником спірних правовідносин ані в контексті спадкування, ані з огляду на належність майна іншій особі. Отже, Лугівська сільська рада не є належним відповідачем за позовом, тоді як ОСОБА_1 права і обовязки якої стосується справа, не брала участі в справі. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав належних підстав для визнання за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок №306, разом з надвірними спорудами, тож суд прийшов до хибного та передчасного висновку про задоволення позову. Відтак, предявлення та вирішення позову до неналежного та необхідного для вирішення спору відповідача є обовязковою підставою для скасування рішення суду. Тому на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити в позові з процесуальних підстав у звязку з предявленням його до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом. Суд першої інстанції вищезазначених фактичних обставин справи та вимог закону не врахував, в рішенні не встановив фактів та не зазначив конкретних підстав для задоволення позовних вимог. З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду від 5 серпня 2015 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: