Рішення № 62436852, 01.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/824/2016(м)

266/2482/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, посилаючись на наступне. За кредитним договором б/н від 08.02.2013р. відповідач отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 1600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав і станом на 31.05.2016р. утворилась заборгованість в сумі 23198,88грн., що складається з: заборгованості за кредитом 1620грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 16547,98грн., заборгованості за пенею та комісією 3450грн., штрафу (фіксована частина) - 500грн., штрафу у процентному співвідношенні 1080,90грн., яку позивач просив стягнути з відповідача і відшкодувати понесені судові витрати.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1620грн., проценти за користування кредитом 16547,98грн., витрати по оплаті судового збору 1378грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по пені з комісією за користування кредитом, штрафів змінити, ухваливши нове рішення в даній частині про задоволення вимог банку.

Рішення суду в частині стягнутої суми основної заборгованості 1620грн. і процентам за користування кредитним ресурсом в сумі 16547,98грн. не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, яка підтримала доводи скарги, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого належним чином про дату і час розгляду справи відповідача телефонограмою № 1807 і рекомендованим листом, спрямованим на адресу реєстрації ОСОБА_2 (а.с. 78-79, 96), дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 08.02.2013р. між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 1600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позичальником порушені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 31.05.2016р. в загальній сумі 23198,88грн., що включає: 1620грн. заборгованість за основною сумою боргу по кредиту, 16547,98грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3450грн. заборгованість за пенею та комісією за несвоєчасність виконання зобовязання, 500грн. штраф (фіксована частина), 1080,90грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору з повернення суми кредиту і плати за нього, що є підставою, визначеною законом і умовами договору, для покладення на нього цивільно-матеріальної відповідальності стягнення на користь кредитора: основної суми заборгованості; заборгованості по процентам за користування кредитом. Однак, суд виключив відповідальність боржника щодо сплати кредитору штрафів та пені з комісією, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З такими висновками суду в оскаржуваній частині (штраф, пеня з комісією) в повному обсязі погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважав доведеним і, беручи до уваги зібрані докази, колегія суддів з цим погоджується, факт порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що потягло утворення заборгованості, яка обґрунтовано пред'явлена ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, зокрема, в частині суми заборгованості по основній сумі боргу 1620грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 16547,98грн.

Разом з тим, колегія суддів віднаходить частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» про нарахування неустойки (пені з комісією), обчисленої банком за період з 01.04.2013р. по 31.05.2016р. в загальній сумі 3450грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог по позиції пені з комісією, нарахованих банком згідно умов договору і встановленого факту порушення грошового зобовязання, суд першої інстанції керувався положеннями Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12. 2015 року № 1275-р, згідно з яким місто Маріуполь відносений до населеного пункту, на території якого здійснювалась антитерористична операція, а також вимогами ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, якою регламентовано заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики на час проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція - з 14 квітня 2014 року.

Вказана норма закону також визначила зобов'язання банків-кредиторів нараховані пені і штрафи скасувати. Але ж, як зясовано в ході судового розгляду справи, банк цих положень закону не дотримався: не скасував у наведений період часу (з 14.04.2014р.) нараховану пеню з комісією за порушення позичальником ОСОБА_2 грошового зобовязання і, продовжує наполягати у їх стягненні за вказаний період у змісті апеляційної скарги.

Однак, колегія суддів категорично з цим не може погодитись, зважаючи на імперативно визначені положення ст. 2 вищеназваного Закону, які правильно застосовані судом першої інстанції, наслідком чого є обґрунтоване рішення в частині звільнення відповідача від сплати пені з комісією та штрафів у період проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014р. по 31.05.2016р.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із звільненням відповідача від обовязку сплатити кредиторові пеню з комісією за прострочення грошового зобовязання за період з моменту виникнення такої прострочки і до 14 квітня 2014 року, тобто моменту заборони нарахування цього виду матеріальної відповідальності за Законом № 1669-VII.

Так, згідно із матеріалами справи заборгованість по кредиту виникла 29.03.2013р. (а.с. 5).

Діючими станом на момент укладення договору у лютому 2013 року тарифами і умовами кредитування, з якими, як складовою частиною кредитного договору, обізнаний позичальник (а.с. 6-32), діяла ставка пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розрахована як базова процентна ставка за договором (2,5 на місяць або 30% річних) / 30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн.

Підстави для застосування пені (виникнення прострочення по кредиту або процентах за картами «Універсальна» на суму від 100грн. і більше), а також правила обчислення такої пені ґрунтуються на узгоджених між сторонами умовах договору в п.п. 1.1.5.21, 2.1.1.12.6.1. (а.с. 18зв., 30зв.), наказі ПАТ КБ «Приватбанк» СП-2013-6500941 від 28.01.2013р., тарифах (а.с. 7, 80-85, 91).

Пеня з комісією згідно із розрахунком заборгованості банку за період з 01.04.2013р. по 14.04.2014р. становить 950грн. (а.с. 5), стягнення якої відповідатиме умовам цивільного кодексу, вищезгаданого Закону № 1669-VII, а також положенням укладеного сторонами кредитного договору.

Тому, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову по позиції пені з комісією, колегія суддів стягує з позичальника на користь кредитора пеню з комісією в сумі 950грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафу в фіксованому і процентному розмірі, суд першої інстанції керувався положеннями вищезгаданого Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що охоплює період з 14.04.2014р., з чим колегія суддів погоджується.

Такі висновки суду апеляційний суд схвалює ще й з урахуванням наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ч. 2 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами ж кредитного договору між сторонами визначені два види забезпечення виконання зобовязань: у вигляді сплати пені у випадку прострочення позичальником по кредиту або по процентам 5 та більше днів на суму понад 50грн., розрахованої в процентному відношенні щодо кожного дня прострочення; та, поряд з пенею - штраф за порушення клієнтом строків платежів з будь-якого зобовязання, передбаченого договором, більш ніж на 30 днів, який визначений у фіксованій грошовій сумі (500грн.) плюс в процентному відношенні (5% від суми заборгованості з урахуванням нарахованих процентів і комісій) - п.п. 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 (а.с. 18зв., 28).

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, з урахуванням вищевикладеного, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На це звертає увагу Верховний Суд України у правовій позиції, висловленій 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування для всіх судів України.

Беручи до уваги визначені в Основному Законі гарантії, апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» в наведеній частині виявилась необґрунтованою, у звязку з чим рішення суду в частині звільнення відповідача від сплати суми штрафу, в тому числі з початку його нарахування з моменту порушення позичальником зобовязання у березні 2013 року, задля запобігання подвійного засобу цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 за порушення ним грошового зобовязання за договором, як таке, що відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без змін.

Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені з комісією підлягає відповідно до ст. 309 ЦПК України зміні згідно вищенаведеного мотивування.

В решті (в оскаржуваній частині) рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в фіксованому і процентному відношенні - підлягає залишенню без змін.

За наслідками апеляційного розгляду спору задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» на суму частково стягнутої пені з комісією в сумі 950грн., тобто (задоволено на 4,1% від загальної суми заявленого позову 23198,88грн. = сума основного боргу 1620грн. + проценти за користування кредитним ресурсом 16547,98грн. + пеня з комісією 3450грн. + штраф (фіксована частина) 500грн. + штраф (процентна складова) 1080,90грн.).

При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1515,80грн., тобто в повному розмірі незалежно від оспорюваної суми, як то визначено в абз. 1 п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Тому в порядку ст. 88 ЦПК України позивачеві підлягає часткова компенсація за рахунок відповідача понесених витрат з оплати судового збору за подачу частково обґрунтованої апеляційної скарги, в розмірі пропорційно до задоволених в апеляційній інстанції вимог в сумі 62,15грн. (4,1% від сплачених по апеляції 1515,80грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2016 року в частині стягнення заборгованості з пені та комісії змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за пенею та комісією за несвоєчасне погашення заборгованості 950 (девятсот пятдесят) гривень.

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу (фіксована частина) і штрафу (процентна складова) - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в рахунок часткової оплати судового збору за подачу апеляційної скарги 62 (шістдесят дві) гривні 15 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.Г.Ігнатоля

ОСОБА_4