КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 367/5347/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Мікулін А.В.
Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративного суд у складі колегії:
головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 25.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії та рішення відповідача від 24.06.2016 року щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07.06.2016 року; зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від місячної заробітної плати позивача, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07.06.2016 року без обмеження максимальним розміром; зобов'язання відповідача виплатити позивачу різницю в пенсії за минулий час, а саме з 01.01.2016 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25.07.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, у 2009 році відповідачем було призначено позивачу пенсію за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення пенсії) з відповідним розрахунком відсотків від суми місячного заробітку.
У подальшому, наказом Генерального прокурора України № 412ц від 17.03.2015 року позивач звільнений з посади заступника начальника відділу взаємодії з оперативними підрозділами правоохоронних органів управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України з 20.03.2015 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до п.п. 1, 5, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року з 01 грудня 2015 року збільшено на 25 % посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, що підтверджується довідкою Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07 червня 2016 року.
У зв'язку з чим, 17.06.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахування йому, на підставі вимог ст.ст. 19, 22, 58, 64, 157 Конституції України, яка має вищу юридичну силу, раніше призначену пенсію, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), з урахуванням посади та у розмірі від суми місячної заробітної плати визначеної в довідці Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07 червня 2016 року.
Однак, відповідач своїм листом № 160/Б-03 від 24.06.2016 року відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 01 червня 2015 року скасовано норми, щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача по відмові у перерахунку пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури визначено приписами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідності до ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 року внесено зміни, зокрема до вказаної статті внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали.
Також, Законом № 3668-VІ встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.
Відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з цим, як встановлено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Частиною 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в редакції Закону України N 76-VIII від 28.12.2014: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Згідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вказаних змін не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Так, статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 09.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Згідно положень частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Доводи пенсійного органу про те, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у пункті 5 Прикінцевих положень якого зазначено про скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру», у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі - Постанова № 1013).
Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови № 1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, в тому числі, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07.06.2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 80 % від суми місячного (чинного) заробітку.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.
У відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
З огляду на дану норму, колегія суддів приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Як убачається з позовної заяви, позивач з заявою про перерахунок пенсії звернувся до пенсійного органу 17.06.2016 року. Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.07.2016 року, а не з 01.01.2016 року як просить позивач.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи убачається, що позивачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1 378 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.621685704.1 від 21.09.2016 (а.с. 38).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати в розмірі 1 378 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205 та 206 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 25.07.2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ірпені Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 17.06.2016 року та долученої до неї довідки Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07.06.2016 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області здійснити з 01 липня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року, чинного на час призначення пенсії в розмірі 90 % від місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-925зп від 07.06.2016 року з урахуванням фактично отриманих виплат без обмеження її граничного розміру.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 4, ЄДРПОУ 22200649) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 і.н. НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Файдюк В.В.
Судове рішення № 62429549, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 02.11.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 367/5347/16-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: