Ухвала суду № 62429550, 03.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №826/3891/16

У Х В А Л А

03 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі – Позивач, ТОВ «Комплектсервіс-2017») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач-1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Відповідач-2, ДПІ у Солом’янському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними систематичні дії Відповідачів по невиконанню умов договорів про визнання електронних документів за період з 2013 року по 2016 рік;

- зобов'язати Відповідача зареєструвати податкові накладні №№72902, 82902 від 29.02.2016 року протягом операційного дня з дня подання в Єдиний реєстр податкових накладних та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за лютий 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним неприйняття ДФС України податкових накладних від 29.02.2016 року №82902, №72902, поданих ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; приписано вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.02.2016 року №82902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року та податкову накладну від 29.02.2016 року №72902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року; вирішено вважати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, подану ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку, у день її фактичного отримання контролюючим органом: 21.03.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали. Копію ухвали від 17.10.2016 було отримано Відповідачем-2 21.10.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 02.11.2016 року надійшла заява Апелянта від 31.10.2016 року про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, в якій останній просив звільнити ДПІ у Солом’янському районі від сплати судового збору, а у випадку відмови в її задоволенні продовжити строк для усунення визначених в ухвалі суду від 17.10.2016 року недоліків. В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору зазначено, що у Відповідача-2 відсутні видатки для сплати судового збору, ДПІ у Солом’янському районі є неприбутковою організацією, у той час як майнове становище особи не може бути перепоною доступу до суду.

Оцінюючи подану заяву в частині звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено в ухвалі від 17.10.2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, відповідно до положень ст. 88 КАС України визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Зі змісту листа Державної судової адміністрації України від 11.08.2016 року №10-5761/16 вбачається, що обсяг видатків з Державного бюджету України на 2016 року органам ДФС України на сплату судового збору запланований у розмірі 711 млн. грн.. У той час як станом на 31.07.2016 року було використано лише 8,1 % від запланованих асигнувань, що свідчить про передчасність твердження Апелянта про неможливість забезпечення сплати судового збору.

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у ДПІ у Солом’янському районі як неприбуткової організації коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу до правосуддя, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача-2 забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Однак, надаючи оцінку викладеному у заяві проханню продовжити строк для усунення визначених в ухвалі від 17.10.2016 року недоліків, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Тобто, з метою забезпечення доступу особи до правосуддя для усунення недоліків апеляційної скарги суд повинен встановити такий строк, який би забезпечив можливість усунути виявлені недоліки.

Як уже було зазначено раніше, Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» вказав, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд підкреслив, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ДПІ у Солом’янському районі та продовжити строк для усунення визначених в ухвалі від 17.10.2016 року недоліків до 17.11.2016 року.

Керуючись ст.ст. 102, 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення визначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року недоліків – задовольнити.

Продовжити Апелянту строк для усунення недоліків до 17 листопада 2016 року.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Степанюк А.Г.